У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент


служб. Завдяки новим розробкам компактної і високопродуктивної і економічної комп’ютерної техніки інформаційно-обчислювальні ресурси органічно вписуються на робочих місцях менеджерів, бухгалтерів, плановиків, адміністраторів, інженерів та інших категорій інтелектуальних працівників. Удосконалюються персональні системи обробки даних, автоматизовані робочі місця на базі персональних комп’ютерів. Разом з тим особливе занепокоєння викликає відсутність потужного соціального замовлення. Масовий споживач в Україні в тих економічних умовах, що існують, ще не підготовлений до сприйняття нових засобів і не бачить можливостей їх застосування для вирішення його конкретних життєво важливих проблем. В зв’язку з цим найсучасніші технічні і програмні засоби не можуть ефективно використовуватись і фактично задовольняють вимоги порівняно вузьких соціальних груп.

Досвіду у вирішенні поставлених проблем удосконалення управління організаціями і їх діяльністю шляхом застосування сучасних інформаційних технологій в Україні поки що мало, але практично в усіх організаціях цей процес розпочато і він починає себе виправдовувати. Інтенсифікація виробництва та вдосконалення методів управління на сучасному етапі охоплюють всі галузі економіки. Сьогодні в розпорядженні користувачів України програмне забезпечення та комп’ютерна техніка провідних виробників інформаційних технологій. Створюються та використовуються інформаційні ресурси, доступ до яких здійснюється по сучасних засобах зв’язку (в тому числі і по звичайній телефонній мережі), або ж інформація розповсюджується на фізичних носіях інформації. Користувачам інформації України наданий доступ до віддалених інформаційних ресурсів, закордонних інформаційних мереж. Все це створює надійну основу для широкого залучення сучасних інформаційних технологій до управління виробництвом.

Темпи впровадження та застосування сучасних інформаційних технологій найчастіше обумовлюються фінансовим становищем підприємств. Проте успішна робота будь-якої організації в сучасних умовах швидкого науково-технічного прогресу неможлива без серйозного відношення до впровадження інформаційних технологій, а також вирішення питань інформатизації різних сфер діяльності, в першу чергу в сферах удосконалення самоорганізації та підтримки виробничої діяльності підприємства.

Пропозиції вирішення проблем.

Проаналізувавши ситуацію на ринку ПЗ України, а також ознайомившись з досвідом найбільш успішним країн на ринку програмного забезпечення, і в тому числі офшорного програмування, я дозволю собі сміливість стверджувати, що передумови для розвитку софтверної індустрії в Україні існують:

потенціал нашого ринку ПЗ з врахуванням розробок на експорт, внутрішніх розробок та дистрибуції програмних продуктів, складає, за різним оцінками, $120-130 млн., експортний потенціал України оцінюється на рівні $32 млн. з/п програміста в Україні перебуває на рівні, нижчому від світового; разом з тим, національні кадри досить технічно грамотні, і організація навчальних центрів на базі компанії інвестора дозволить підготувати високопрофесіональних спеціалістів; останнім часом все більшого поширення здобуває практика, коли закордонна компанія замовляє програмні продукти в країн, що спеціалізуються на офшорному програмуванні, тим самим обминаючи необхідність проходити через тривалі процедури, що вимагаються при організації міграції спеціаліста, а також економлячи значні кошти на різниці заробітної платні; За культурою та релігією Україна все-ж таки ближча до англосаксонських країн, основних імпортерів ПЗ, ніж, наприклад, Індія та інші азіатські країни – експортери ПЗ.

Які ж шляхи вирішення проблем, вказаних в попередньому розділі, і забезпечення прогресу ринку виробництва програмного забезпечення?

На думку автора, необхідно впровадити такі дії:

забезпечити економічно стабільне середовище і створити імідж надійної держави; створити пільгові умови для надходження інвестицій в сферу ПЗ і виведення реальних спеціалістів з тіні – особливо для виробництв, що відправляють програмне забезпечення на експорт; створення технопарків – своєрідних анклавів, які мобілізували б потенціал галузі і забезпечили більш динамічний розвиток сектору; розробити прозорий і дієвий правовий комплекс, що врегульовував б інвестиційну діяльність в цілому, а також специфічні питання ринку ПЗ зокрема, особливо в питаннях офшорного програмування. В цьому контексті забезпечити дієвість законів про захист інтелектуальної власності; модернізувати систему підготовки спеціалістів в сфері інформаційних технологій, оскільки для успішної діяльності в сучасному бізнесі не достатньо бути лише професіоналом в програмуванні – потрібно мати навивки реального ведення комерційних проектів, маркетингу проектів, менеджменту, взаємодії з клієнтами; забезпечити умови для ефективної діяльності науково-дослідницьких комплексів, що працюють в сфері інформаційних технологій та інформатики.

Обґрунтування пропозицій, вибір альтернатив і роль держави в запропонованих заходах.

Загалом я бачу два шляхи розвитку галузі розробки програмного забезпечення. З одного боку, софтверна індустрія може орієнтуватись на внутрішні ринки і зосередити свої зусилля на задоволенні національного попиту на програмні продукти, а також спробувати витіснити з місцевих ринків виробників закордонного програмного забезпечення. Але в цьому сценарії існує декілька проблемних моментів. По-перше, ніша масового ПЗ, в тому числі масового офісного, уже жорстко зайнята, і чесно кажучи, я маю небагато надій на те, що місцевим виробникам ПЗ вдасться витіснити дитя Біла Гейтса. В будь-якому випадку, додатково зайнятий сегмент буде пов’язаний з надто великими витратами. Обсяги національного попиту на спеціалізовані програмні продукти не є високим, оскільки національні компанії поки що не мають потреби і змоги витрачати мільйони доларів на ПЗ. Крім того, місцеві споживачі не мають культури використання ліцензованого програмного забезпечення, і пройде деякий час, поки купівля дорого ПЗ стало звичайною практикою. Тобто, можемо зробити висновок, що національний попит не може поглинути достатні обсяги вироблених програмних продуктів, і орієнтація лише на місцевих споживачів не зможе забезпечити розвиток софтверної індустрії України.

Інший підхід полягає в орієнтації на експорт ПЗ, тобто спеціалізації на офшорному програмуванні. На мою думку, лише в такий спосіб українська економіка має шанси розвинути сектор виробництва програмних продуктів. Деякі передумови для вибору саме цього сценарію я вже згадував: об’ємний міжнародний попит на ПЗ (в минулому році на рівні $ 400-500 млрд., з яких лише $ 10 млрд. покривається

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9