відкривають безліч нових можливостей для свого бізнесу.
Internet дозволяє легко взаємодіяти один з одним усіляким видам комп'ютерних систем. Яким же чином це відбувається? Завдяки стандартам. У Internet застосовуються стандартизовані методи передачі даних, Найбільш фундаментальним стандартом, застосовуваним у Internet, є її набір мережних протоколів TCP/IP. Оскільки всі комп'ютери взаємодіють з Internet через TCP/IP, немає необхідності в складному і дорогому перетворенні протоколів, що значно спрощує операції в Internet.
Крім того, TCP/IP дозволяє привласнити кожному комп'ютерові унікальна адреса Internet. Така адреса називається IP-адресою або адресою TCP/IP і виконує ту ж роль, що і звичайний телефонний номер, тобто дозволяє встановити зв'язок між двома пунктами мережі. Domain Name System (DNS) розширює дану можливість і забезпечує перетворення адрес TCP/IP в унікальні імена.
Протокол TCP/IP не залежить від конкретної операційної системи і, таким чином, реалізується для всіх типів комп'ютерів -- від ПК до мэйнфреймов.
Система імен доменов (Domain Name System, DNS) -- це ієрархічний розподілений метод організації простору імен у Internet. Важливою перевагою DNS є те, що такий спосіб виключає залежність від централізовано підтримуваного файлу, що відображає імена хост-узлов у їхні адреси.
На цих базових стандартах ґрунтуються інші стандарти, такі як протокол електронної пошти SMTP (Simple Mail Transfer Protocol). SMTP дає можливість підключеним до Internet користувачів і хост-узлам обмінюватися електронною поштою. Завдяки цьому й іншому стандартам можна передавати електронну пошту з одного місця в інше, причому не тільки повідомлення, але і програми, графіку, звук, відео й інші типи даних.
У майбутньому користувачі Internet одержать у своє розпорядження безліч довгоочікуваних нових можливостей: повноцінне високоякісне відео, віртуальну реальність, відеоконференції, більш швидку передачу даних, більш могутні засоби для підготовки публікацій у Web, удосконалені функції пошуку, поліпшену захист і ще більш розвиті браузери. Крім того, користувачі ПК, оснащені невеликими мікрофонами і відеокамерами, будуть бачити один одного на екрані і чути живу мову, що стане гігантським кроком вперед у порівнянні із сьогоднішньою електронною поштою. Магістральна мережа багато адресного розсилання Multicast Backbone (Mbone) уже дозволяє транслювати в Internet живе зображення. За допомогою технології CU-SeeMe можна організувати інтерактивні відео конференції. В одному з вікон на екрані комп'ютера виводиться документ, а в іншому, наприклад, зображення особи користувача.
Для реалізації таких засобів і можливостей будуть застосовуватися нові технології і протоколи, деякі з яких з'являються вже сьогодні.
Протокол передачі даних віртуальної реальності VRTP (Virtual Reality Transfer Protocol) зробить можливими покупки в Web, подорожі, технічну підтримку, інтерактивні ігри і дозволить створити ще немислимі сьогодні додатка.
Захищений протокол передачі гіпертексту SHTTP (Secure Hypertext Transfer Protocol) і поліпшений варіант протоколу HTTP (HTTP+), збільшать швидкість передачі даних у Web і забезпечать посилений захист. На зміну існуючим механізмам пошуку прийдуть інтелектуальні програмні агенти і "пошукові роботи", що значно спростить пошук інформації в системі Web. Крім того, для надання послуг Internet буде застосовуватися безліч нових технологій, включаючи кабельне телебачення, мікрохвильовий, супутникову і радіозв'язок.
Word Wide Web.
Крім того, у Internet застосовуються стандарти, що дозволяють "публікувати" інформацію і розміщати її на хост-узлах, де з нею можуть працювати інші користувачі. Система комп'ютерів, що публікують таку інформацію, називається World Wide Web, а протокол, що складає основу Web і протоколом передачі гіпертексту (HTTP і Hypertext Transfer Protocol). Якщо TCP/IP дає можливість користувачам звертатися до хост-узлам Internet, то HTTP забезпечує їхній доступ до документів World Wide Web. Всесвітня мережа (World-Wide Web - WWW) у чомусь схожа на WAIS. Але вона розроблена на основі системи, відомої як Гіпертекст. Слова в одному документі "прив'язані" до інших документів. Це як працювати з енциклопедією - читаєш статтю, дивишся посилання, що тебе цікавлять, і перегортаєш сторінки, щоб на ці посилання подивитися.
Коли ми розглядаємо той чи інший програмний продукт, в першу чергу звертаємо увагу на його інтерфейс – тобто на засоби спілкування з користувачем. Перше, що визначає масовий успіх Windows – це інтуїтивно зрозумілий для будь-якої людини інтерфейс.
Зараз мільйони користувачів у всьому світі називають цю технологію WWW, W3 або просто Web (павутиння). Web можна назвати розширенням Інтернету, надбудовою до останньої або навіть графічним інтерфейсом Інтернету. Але як би ми не називали чи визначали Web, головне те, що воно революційним чином спростило доступ до інформації, яка зберігається на мільйонах комп’ютерів.
До створення Web, пошук та завантаження файлу на локальний комп’ютер були часто непростою задачею, вимагання знання UNIX та цілого набору спеціалізованих засобів. Так для роботи з FTP користувач повинен був мати агента FTP, знати його команди і т. д., в той же час для роботи з Gopher потрібен був свій (інший) клієнт, знання команд, принципів функціонування. Оскільки Gopher базувався у першу чергу на так званих “великих” комп’ютерах, він був орієнтований на текстовий менюподібний інтерфейс. Сервіс, що його надавав Gopher, можна назвати службою змісту серверу. Це був великий крок вперед, але не завжди наші потреби обмежуються лише знайомством зі змістом книги. Через обмеженість Gopher-прстору ця служба не могла служити моделлю “інтеграції ресурсів” Інтернету для єдиної програми клієнта. Користувачі були вимушені вивчати та використовувати різні програми-клієнти для різних служб.
Коли ви вперше “потрапляєте” до Інтернету, то бачите так звану Web-сторінку. Слово сторінка у даному випадку є синонімом слова документ, тобто на відміну від реальної сторінки, сторінка Web не має фіксованого розміру, може повністю поміститися на екрані, а може потребувати