ІНІСН випускав цілий комплекс науково-інформаційних видань. За змістом вони поділялися на поточні та ретроспективні проблемно-тематичні; за типом інформації — на бібліографічні, реферативні та науково-аналітичні. Центральне місце в системі інформаційних видань посідали реферативні журнали ІНІСН. Починаючи з 1973 року в світ виходили РЖ "Общественные науки в СССР" у 7 серіях, серед них: "Экономика", "Государство и право", "История", "Языкознание" тощо; "Общественные науки за рубежом" в 11 серіях — "Науковедение", "Востоковедение и африканистика", "Философия и социология", "Литературоведение" тощо. На початку 90-х років РЖ ІНІСН виходять за назвами "Общественные науки в России", "Социальные и гуманитарные науки. Отечественная и зарубежная литература".

Однією з характерних особливостей діяльності ІНІСН було охоплення всіх основних напрямків розвитку суспільних наук, що дозволяло готувати інформацію комплексного, концептуального характеру з широкого кола проблем, висвітлювати нові явища у розвитку суспільних наук. Цим цілям слугували проблемно-тематичні реферативні та бібліографічні збірники, а також аналітичні обзори наукової літератури, що готувалися в ІНІСН у співпраці з академічними інститутами та іншими науковими установами, які активно брали участь в визначенні тематики збірників, відборі літератури та її реферуванні.

Інститут готував також науково-аналітичні огляди літератури. Це найбільш складний, синтетичний вид інформації. У оглядах узагальнювалися основні тенденції розвитку наукової думки в галузі суспільних наук (стан дослідження основних проблем будь-якої галузі знання, наукові школи чи теорії, провідні представники суспільно-наукової думки тощо). Теми оглядів торкалися комплексних проблем.

Важливим напрямом діяльності був випуск сигнальної бібліографічної інформації. У 80-90-і рр. ІНІСН видавав 28 щомісячних покажчиків літератури з основних галузей суспільних наук: 7 — про радянську літературу; 7 — про зарубіжну по серіях: "Экономика", "Философия", "История. Археология. Этнография", "Государство и право", "Науковедение", "Литературоведение", "Языкознание"; решта вміщувала інформацію в цілому про літературу, опубліковану в СРСР та за кордоном (по європейським соціалістичним країнам, по країнам Азії та Африки тощо). Інститут передплачував літературу з 115 країн та отримував більш ніж 4 тис. іноземних журналів. Річний комплект з 28 покажчиків літератури охоплював інформацію приблизно про 250 тис. книг та статей, опублікованих мовами народів СРСР, а також 35 іноземними мовами [5, с.30].

Інформаційна система з суспільних наук крім ІНІСН (центрального органу) мала також ряд галузевих центрів, регіональних інформаційних органів та мережу інформаційних відділів у наукових установах та вузах.

Галузеві інформаційні органи функціонували у сфері вищої освіти, культури та мистецтва, права та інших галузях. Регіональні органи — це інформаційні центри (відділи, сектора), які входили до складу академій більшості союзних республік. Їх головним завданням було — збирання, наукова обробка та зберігання інформації з суспільних наук, найбільш цікавої для наукових установ та державних органів республіки. Вони також координували інформаційну діяльність у рамках регіону та узагальнювали досвід низових інформаційних ланок, щоб поповнювати центральні інформаційні видання та основний банк даних з суспільних наук в ІНІСН.

Мережа первинних інформаційних органів складалася з відділів та секторів у гуманітарних інститутах академій наук, у галузевих науково-дослідних інститутах та вузах. Кожна з цих ланок доповнювала інформацію, що надходила від центрального органу.

Найбільш показовою серед галузевих інформаційних органів була діяльність Інформаційного центру з проблем культури та мистецтва Державної бібліотеки СРСР ім. В.І.Леніна (Інформцентр). Центром здійснювався випуск бібліографічних видань у 9 серіях: загальні проблеми культури та культурного будівництва; образотворче мистецтво; театр; музика; культурно-просвітницька робота; народна творчість; бібліотекознавство та бібліографознавство; музеєзнавство та охорона пам'яток. Для задоволення потреб учених та фахівців щодо інформації про напрями та проблеми наукових досліджень з теоретичних та практичних питань розвитку культури в СРСР та зарубіжних країнах Інформцентр видавав наукові реферативні збірники (30 випусків щороку). Експрес-інформації (5 щомісяця) відображали відомості про найважливіші наукові конференції з питань розвитку культури на національному та міжнародному рівнях, про дослідження та підсумки роботи наукових колективів, надавали огляди культурного життя окремих країн. Найбільш ефективним та найбільш складним видом інформування були аналітичні огляди (20 щорічно), в яких було представлено узагальнюючу картину наукової розробки чи практичного рішення актуальних питань розвитку культури. Центром підготовлено огляди з проблем планування та прогнозування розвитку культури, розвитку бібліотечної справи в СРСР за 60 років тощо.

Належну увагу інформуванню вчених та спеціалістів було надано в Академії педагогічних наук, на базі якої функціонував Галузевий центр з питань педагогіки та народної освіти. Як і інші інформаційні установи центр випускав бібліографічну, реферативну, експрес- та оглядову інформацію. Основними тематичними напрямами цієї інформації були: дошкільне виховання, методологія педагогіки та методи педагогічних досліджень, педагогічна освіта та підвищення кваліфікації педагогічних кадрів, політехнічна освіта та професійна орієнтація тощо. У підготовці бібліографічної інформації за темами: навчання та виховання в школі, методика викладання навчальних предметів у школі, економіка, планування та організація народної освіти, — активну участь приймала Державна наукова педагогічна бібліотека ім. К.Д.Ушинського.

Поряд з галузевими центрами велику інформаційну роботу проводили провідні бібліотеки. Важливими бібліографічними центрами в галузі суспільних наук були Державна бібліотека СРСР ім. В.І.Леніна, Всесоюзна державна бібліотека іноземної літератури (ВГБІЛ), Державна публічна історична бібліотека ім. М.Є.Салтикова-Щедрина да деякі інші. Так, наприклад, ВГБІЛ видавала щороку 11 назв періодичних інформаційних видань з суспільних наук, художньої літератури та бібліотекознавства. Серед них — "Преподавание иностранных языков", "Экспресс-информация по библиотековедению и библиографоведению", реферативний покажчик "Современная художественная литература за рубежом". Особливо слід відзначити велику інформаційну цінність фундаментальної бібліографії "Сводный бюллетень новых иностранных книг, поступивших в библиотеки СССР.