Таким чином, проблема становлення національної системи НТІ є для України актуальною. Основне завдання такої системи — формування національних інформаційних ресурсів, які стають частиною стратегічних ресурсів суспільства та важливим фактором економіко-політичного розвитку. Можно впевнено стверджувати, що національний, соціальний і культурний престиж країни, її економічний стан залежать від кількості накопичених і використаних національних інформаційних ресурсів. Тому цілком зрозуміло, що для державних органів, які займаються питаннями розвитку науки: або Державний комітет України з питань науки та інтелектуальної власності, який виступив правонаступником Міністерства України у справах науки і технології, або Міністерство освіти та науки, яке нині відає цими справами, одним з першочергових завдань є розробка та затвердження державної науково-технічної програми "Інформаційні ресурси України з науково-технічної діяльності: створення, обробка, розповсюдження, захист та використання".

Першим кроком для виконання цього завдання може бути поточне реферування усіх наукових видань, що виходять в Україні та формування відповідних БД, а також створення національної служби реферування. Адже у всьому світі визнано, що саме РЖ та реферативні БД здійснюють не лише оперативне інформування різних категорій споживачів інформації про літературу, яка видається, не лише надають найсуттєвіший фактографічний матеріал, а й сприяють ретроспективному пошуку публікацій, зменшують негативний вплив пов'язаного з диференціацією наук розсіяння публікацій, інформують про досягнення в суміжних галузях наук, про інтеграцію наукових напрямів і дисциплін тощо.

Згідно Закону України "Про науково-технічну інформацію" реферування опублікованих та неопублікованих на території України джерел науково-технічної та технологічної, економічної та всієї суспільствознавчої інформації є одним з основних завдань національної системи НТІ України. Реферування всієї науково-технічної літератури та документації — це своєрідний обліково-реєстраційний механізм охоплення масиву наукових вітчизняних публікацій, що видаються на терені України.

У Україні вже налагоджено такий механізм обробки результатів науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт (НДДКР). З метою створення інформаційної бази для керування науковою діяльністю, інформаційного забезпечення творчої праці вчених, інженерно-технічних працівників і прискореного використання науково-технічних досягнень, на базі Українського інституту науково-технічної і економічної інформації створено автоматизований інформаційний Фонд науково-дослідних, дослідно-конструкторських робіт (НДДКР) і дисертацій.

У Фонді накопичені найповніші дані про результати та досвід науково-технічної діяльності в Україні. На початок 1998 року обсяги відкритої частини головного Фонду в ретроспективі з 1991 року складали: — звітів з НДДКР — 22 738 шт., — реєстраційних карток НДДКР — 186 155 шт., — ідентифікаційних карток НДДКР — 114 376 шт., — дисертацій — 22 863 шт. [9, с.16].

Накопичення, облік і зберігання даних щодо вітчизняної наукової діяльності здійснюється Центром інформаційних ресурсів УкрІНТЕІ з метою створення і розвитку Державної автоматизованої системи моніторингу наукових досліджень України.

Свою систему обліку та державної реєстрації мають патентна та нормативно-технічна документація. Бібліографічним обліком вітчизняних публікацій, у тому числі в галузі науки і техніки, займається Книжкова палата України, яка випускає серію поточних державних бібліографічних покажчиків, серед них: Літопис книг; Літопис журнальних статей; Літопис газетних статей. Цією установою у 1996-1998 роках було поновлено випуск Літопису картографічних видань; Літопису нот; Літопису образотворчих видань; Літопису періодичних видань України, 1997; Літопису рецензій; покажчика Нові видання України. Таким чином, створено систему державної бібліографічної інформації, що дає відомості про твори друку в Україні.

Проте відсутність в Україні цілісної системи реферування наукових джерел приводить до втрат інформації, перешкоджає якісному обслуговуванню споживачів інформації, а також участі України в міждержавному обміні НТІ. Значна кількість реферативних видань зарубіжних країн та Росії, що надходить в Україну, знайомить вітчизняних учених з новими напрямами світової науки і складає більш-менш повну систему інформаційного забезпечення наукових досліджень. Але в цій системі не репрезентований вітчизняний потік наукової літератури. Відсутність в Україні системи реферування вітчизняних наукових публікацій стримує розвиток науково-технічної інформації, не дозволяючи країні увійти в склад інформаційно розвинутих держав, не дає можливості вийти інтелектуальним надбанням України за її межі, спричиняє інші збитки, насамперед, в інформаційному суверенітеті й власності на інформацію.

На сторінках української бібліотечної преси, у статтях та виступах дослідників та діячів інформаційної справи таких, як М.М.Єрмошенко, Р.Карташов, В.Бірбраєр, Л.Кочубей, вже кілька років порушується питання про необхідність створення українського реферативного журналу, який би сприяв включенню української наукової інформації до світового документального потоку. Здійснюються окремі спроби підготовки та випуску реферативних видань. Починаючи з 1993 року, Українським центром наукової медичної інформації та патентно-ліцензійної роботи видається український Медичний РЖ по 5 розділах: "Внутрішні хвороби", "Соціальна медицина і організація охорони здоров'я", "Хірургія", "Педіатрія, акушерство та гінекологія", "Профілактична медицина". У журналі наведено реферати зарубіжних статей, що опубліковані у профільних ядерних журналах, які перебувають у різних документально-інформаційних фондах країни. Одним із завдань під час підготовки МРЖ є публікація наукових оглядів з актуальних проблем сучасної медицини, що підготовлені провідними фахівцями галузі. Серед недоліків цього видання слід відзначити обмежений обсяг інформації, що підлягає реферуванню, і спрямованість, перш за все, на зарубіжні публікації.

1996 року Книжкова палата