Зміст

1. Поняття файла 3

2. Класифікація файлів в Turbo Pascal 6

3. Операції над файлами 6

3.1 Організація доступу до файлів

3.1.1 Файлові змінні та реальні файли. Процедура Assign 7

3.1.2 Відкриття файлу 7

3.2 Введення – виведення 9

3.3 Орієнтування в файлі 10

3.4 Спеціальні операції 12

3.5 Завершальні операції 12

4. Типи файлів 13

4.1 Типізовані файли 13

4.2 Текстові файли 15

4.3 Нетипізовані файли 17

Додаток 1 19

Додаток 2 20

Додаток 3 21

Список використаної літератури 22

1. Поняття файла

В мові програмування Turbo Pascal використовується типізація даних, що дозволяє виключити помилкову інтерпретацію даних і підвищує надійність програми. В першу чергу в програмах використовуються так звані прості типи даних (наприклад, типи Real, Integer, Char, Boolean та ін.), які призначені для елементарних значень. Досить поширені також структуровані типи даних, які дозволяють об’єднати елементарні значення в складні структури. До структурованих відносяться такі типи даних: масиви, записи, множини, файли і об’єкти.

Всі перелічені типи даних, крім файлів, призначені для маніпулювання інформацією, яка міститься в оперативній пам’яті комп’ютера. Але, як відомо, оперативна пам'ять зберігає дані тимчасово – доки комп’ютер включений. Очевидно, що для ефективної роботи потрібен спосіб довготривалого зберігання інформації. І такий спосіб існує. Для довготривалого зберігання інформація з оперативної пам’яті переноситься в файли [1].

Іншим мотивом до залучення зовнішніх файлів є вельми великі об'єми даних, що підлягають обробці; вводити їх інтерактивно (з клавіатури по запитах програми) було б довго і втомливо. Окремий файл даних, якого б він не був розміру, завжди може бути підготовлений наперед, в зручній і спокійній обстановці. Нарешті, останнє важливе міркування: якщо вхідні дані поступають в програму із зовнішнього файлу (а не прочитуються інтерактивно), то присутність користувача у момент фактичного виконання програми стає необов'язковою [4].

У поняття файл є дві сторони.

З одного боку, файл -- це іменована область зовнішньої пам'яті, що містить яку-небудь інформацію. Файл в такому розумінні називають фізичним файлом, тобто існуючим фізично на деякому матеріальному носії інформації.

З другого боку, файл -- це одна з багатьох структур даних, використовуваних в програмуванні. Файл в такому розумінні називають логічним файлом, тобто існуючим тільки в нашому логічному уявленні при написанні програми. У програмах логічні файли представляються файловими змінними певного типу [2].

Структура фізичного файлу

Структура фізичного файлу представляє собою просту послідовність байтів пам’яті носія інформації – жорсткого магнітного диску або гнучкого магнітного диску [2].

байт | байт | байт | … | байт | байт | байт

Структура логічного файлу

Структура логічного файлу – це спосіб сприйняття файлу в програмі. Образно кажучи, це "шаблон" ("вікно"), скрізь який ми дивимось на фізичну структуру файла. В мовах програмування таким "шаблонам" відповідають типи даних, допустимі в якості компонент файлів. Образне уявлення деяких з "шаблонів" мови Turbo Pascal показано на наступних малюнках.

File of Byte

байт | байт | байт | … | байт | Eof

File of Char

код символу | код символу | код символу | ... | код символу | Eof

File of Integer

ціле із знаком | ціле із знаком | ... | ціле із знаком | Eof

File of T, де T= record

a: Byte;

b: Char;

c: Integer

end;

байт | код символу | ціле із знаком | ... | Eof

Логічна структура файлу в принципі дуже схожа із структурою масиву. Відмінності між масивом і файлом полягають в наступному.

У масиву кількість елементів фіксується у момент розподілу пам'яті, і він цілком розташовується в оперативній пам'яті. Нумерація елементів масиву виконується відповідно нижній і верхній межам, вказаним при його оголошенні в програмі [2].

Скільки елементів повинно бути у файлі, при оголошенні файлового типу не указується. У файлу кількість елементів в процесі роботи програми може змінюватися, і він розташовується на зовнішніх носіях інформації. Максимальна довжина файлу обмежується тільки вільним місцем на носії. Зовнішніми носіями можуть бути різного роду диски (жорсткі, гнучкі, магнітооптичні, компакт-диски та ін.), а також магнітні стрічки [1].

Нумерація елементів файлу виконується зліва направо, починаючи від нуля (окрім текстових файлів). Кількість елементів файлу в кожен момент часу не відома. Зате відомо, що в кінці файлу розташовується спеціальний символ кінця файлу Eof, як який використовується управляючий символ ASCII з кодом 26 (Ctrl + Z). Крім того, визначити довжину файлу і виконати інші часто необхідні операції можна за допомогою стандартних процедур і функцій, призначених для роботи з файлами [2].

Елементи файлу можуть мати значення будь-якого типу, крім файлового. Тобто, існування "файлу файлів" не припустиме.

Файли, що належать до різних типів, мають свої особливості, однак є також і щось спільне для всіх файлів. Так, в файлі в кожну мить може бути доступним тільки один елемент. Крім того, файли всіх типів завершуються ознакою кінця файлу Eof [1].

2. Класифікація файлів в Turbo Pascal

Файли в Turbo Pascal класифікуються по двох ознаках:

по типу ( логічній структурі);

по методу доступу до елементів файла [2].

Допустимість застосування методів доступу до кожного різновиду файлів по типу покажемо такою схемою [2]:

Доступ до елементів файлу зазвичай здійснюється послідовно, шляхом їх перебору по черзі. Іншими словами, щоб "дістатися" до останнього елементу, спочатку доводиться обробити (прочитати або записати) всі попередні елементи. Крім того, для типізованих і нетипізованих файлів можливий перехід до певного елементу (повз попередні) – так званий, прямий доступ [2].

3. Операції над файлами

На відміну від інших типів файлів, в Turbo Pascal немає вбудованих команд для маніпулювання файлами.