Реферат

Лазерні принтери

ВВЕДЕННЯ.

Незважаючи на настання струменевих принтерів, панування лазерних пристроїв на робочих місцях у даний час не підлягає сумніву. За даними фірми експертів, майже дві третини всіх застосовуваних у сфері бізнесу принтерів - лазерні. Причин, що пояснюють популярність лазерних принтерів, багато. У них використовується випробувана технологія, що зарекомендувала себе високою надійністю; друкування швидке, безшумна і цілком доступна за ціною, її якість у більшості випадків наближається до типографського.

Виготовлювачі лазерних принтерів також не стояли на місці, продовжуючи підвищувати швидкість і якість друку, домагаючись при цьому зниження ціни. У 1994 р. номінальна швидкодія типового лазерного принтера було дорівнює 4 стор./хв, дозвіл - 300 крапка/дюйм при ціні 800 дол. У 1995 р. ми стали свідками збільшення числа виробів, що друкують зі швидкістю 6 стор./хв при дозволі 600 крапка/дюйм і мають реальну роздрібну ціну 350 дол. Більш того, два роки тому механізми, що забезпечують швидкість друку 8 стор./хв, були відмітною рисою пристроїв, призначених для спільного використання робочими групами. Нові моделі зі швидкодією 8 стор./хв стали цілком доступними і перейшли в розряд персональних пристроїв; такою швидкістю володіли 4 принтери з 17, розглянутих у нашому огляді, а один з них коштував всього 500 дол. Кожні два-три року виготовлювачі підвищують швидкість друку на 1 чи 2 стор./хв. До кінця десятиліття персональні лазерні принтери, можливо, досягнуть швидкодії 12 стор./хв.

Крім того, зменшуються габарити лазерних принтерів - у такий спосіб виготовлювачі домагаються зниження ціни і можливості установку їхніх виробів на тісному робочому столі. Одним з наслідків цього найчастіше стають обмежені в порівнянні з великогабаритними моделями засобу для роботи з папером. Вхідні ємності вміщають, як правило, не більш 100 аркушів, а кишеня для папера нерідко одночасно призначений і для ручної подачі аркушів - для цього треба спочатку видалити з нього стопу папера. Ємкість вихідних лотків теж обмежена - якщо принтер взагалі оснащений таким пристосуванням. У деяких принтерів тракт подачі папера настільки звивистий, що постачальники не рекомендують використовувати машини для друку на липких наклейках.

Випливаючи прикладу виготовлювачів струминних принтерів, постачальники лазерних пристроїв теж прагнуть підвищити цінність, включаючи в комплект постачання програмне забезпечення. Ряд розглянутих нами принтерів поставляється з допоміжним програмним забезпеченням, до складу якого входять шрифти, ілюстрації і довідкові матеріали.

Перше і найважливіше з технологічних нововведень - перехід на принтерні архітектури, що базуються на використанні ресурсів ведучого ПК. Раніш у друкувальних пристроях для формування (растризації) виведеного на друкування зображення, як правило, застосовувалися мови керування принтерами. Лазерні принтери підрозділялися на двох категорій: працюючі під керуванням PCL (Printer Control Language - мова керування принтерами) компанії Hewlett-Packard і PostScript фірми Adobe. У струминних принтерах застосовувався в основну мову PCL чи один зі стандартних командних мов для матричних принтерів (таких, як емулятори режимів Epson і IBM).

Перевага такого підходу полягає в тому, що комп'ютер пересилає порівняно компактні інструкції в контролер принтера, а контролер потім перетворить їх у зображення на сторінці. Таким чином, передача системою досить складних сторінок відбувається дуже швидко; поки контролер принтера зайнятий інтенсивною чорновою роботою (форматуванням зображення), комп'ютер може повернутися до виконання інших задач. Недолік - функції контролера може виконувати лише дуже зроблений мікрокомп'ютер з могутнім процесором і великим обсягом пам'яті. А це обходиться недешево.

З появою Windows новий підхід стала цілком здійсненним. Перш ніж вивести на екран комп'ютера зображення чи документа інші дані, прикладна програма Windows повинна створити їхній образ у пам'яті. Виконується це за допомогою GDI (Graphics Device Interface - інтерфейс графічних пристроїв), складової частини системи Windows. Як виявилося, такий же підхід застосуємо і до друку: якщо можна передати відформатоване зображення на екран, те чому б не переслати його на принтер?

Такий підхід володіє поруч серйозних переваг. Головне з них - виграш у ціні: GDI-принтер набагато дешевше, тому що для нього годить значно менш інтелектуальний контролер, ніж для принтерів PCL і PostScript. Всі операції по форматуванню перебувають у віданні комп'ютера. Крім того, вам буде легше домогтися відповідності друкованого зображення виведеному на дисплей, тому що та ж підсистема GDI, що відповідає за висновок образа на екран, форматує його і для принтера. А оскільки сьогоднішні комп'ютери стали більш могутніми, то, імовірно, у ЦП бувають і неодружені цикли, під час яких може виконуватися така додаткова робота.

Даний підхід не позбавлений і недоліків. По-перше, друкувати на GDI-принтері можна тільки з програм Windows і Windows NT чи з вікна DOS у середовищі Windows. Користувачам OS/2 і переконаним прихильникам DOS варто уникати застосування чи GDI-принтерів для успішної роботи пошукати модель, у якій реалізована версія мови PCL. Метод GDI приводить до збільшення потоку даних, тому передача інформації в принтер займає більш тривалий час. Крім того, для друку в режимі GDI необхідна виділена системна пам'ять, тому, якщо ви вибрали цей метод, можливо, вам доведеться розширити ОЗУ вашого комп'ютера. Незважаючи на фантастичні швидкості сьогоднішніх КП, задача форматування і пересилання в принтер даних GDI може істотно знизити продуктивність системи під час друкування складних документів.

Від цих недоліків урятоване нове покоління машин, що з'явилися на ринку; відповідно до їхньої гібридної архітектури обчислювальні навантаження поділяються між процесором ПК і спрощеним процесором принтера. Найбільш примітним прикладом такого підходу в даному огляді став один із принтерів, відзначених відмінності "Редакція радить" - NEC SuperScript 860, що демонструє завдяки новій описовій мові PrintGear фірми Adobe і відносно простій платі контролера гарну продуктивність при конкурентноздатній ціні. Більш докладно архітектури принтерів на базі обчислювальних можливостей головного комп'ютера обговорюються в урізанні "Друге пришестя GDI".

Пристрої лазерного принтера.

1. Генератор лазера

2. Обертове дзеркало

3. Лазерний промінь

4. Валики, що подають папір

5. Валик, що подає тонер

6. Фотопровідний циліндр

7. Вузол фіксації зображення

Перший лазерний принтер був створений фірмою IBM у 1976 році.

Тому що ж працює лазерний принтер? Насамперед кілька слів про принцип дії. У лазерних принтерах використовується електрографічний принцип створення зображень (такий же, як і в копіювальних машинах Xerox).

Серцем лазерного принтера є фотопровідний циліндр (organic photoconduction cartridge), що часто називають друкуючим барабаном. За допомогою барабана виробляється перенос зображення на папір. Він являє собою металевий циліндр, покритий тонкою плівкою фотопровідного напівпровідника, звичайно оксидом чи цинку чим або подібним. Поверхні цього покриття можна додати позитивний чи негативний заряд, що зберігається на поверхні, але тільки доти, поки барабан не освітлений. Якщо яку або частина барабана проекспонувать, то покриття здобуває провідність і заряд стече з освітленої ділянки, утворивши незаряджену зону. Даний момент дуже важливий для розуміння принципу роботи лазерного принтера.

Наступною важливою його частиною є лазер і презиційно оптико-механічна система, що переміщає промінь.

Малогабаритний лазер генерує тонкий світловий промінь, що відбивається від обертового дзеркала (як правило, шестигранного) розряджає позитивно заряджену поверхню барабана. Щоб вийшло зображення, лазер включається і виключається керуючим мікро контролером. Обертове дзеркало розвертає промінь у рядок на поверхні друкуючого барабана. Усе це разом створює на його поверхні рядок схованого зображення, у якому ті ділянки, що повинні бути чорними, мають один заряд, а білі протилежний. Після формування рядка зображення, спеціальний презиційний кроковий двигун повертає барабан так, щоб можна було формувати наступну рядок. Цей зсув дорівнює здатності принтера, що дозволяє, і звичайно складає 1/300,1/600 дюйма . Цей етап друку нагадує побудова зображення на екрані телевізійного монітора.

Але яким образом на поверхні барабана з'являється заряд, необхідний для створення зображення? Для цього служить тонкий чи дріт сітка, називаний "коронирующим проводом". Але чому "коронирующий"? Справа в тім, що на цей провід подається висока напруга, що викликає виникнення світної іонізованої області довкола нього, що і називається короною і додає барабану необхідний статичний заряд.

Отже, на барабані сформоване зображення начебто статичного заряду і незаряджених ділянок. Що далі? Далі барабан проходить повз валик, що подає зі спеціального контейнера чорний барвний порошок тонер. Часточки тонера, заряджені позитивно, прилипають тільки до нейтральних ділянок, відштовхуючи від позитивно заряджених. Це схоже на те, як на екрані телевізора збирається пил.

Невелике зауваження: тут мова йде про принтери типу Hewlett Packard LazerJet. Однак існує й інший метод формування зображення. Він використовується в принтерах Epson і інших подібних, що використовують двигун фірми Ricon. У цих принтерах розряджаються ділянки, що повинні бути білими. У цьому випадку тонер, заряджений негативно притягається до позитивно заряджених ділянок барабана. Відбитки, виготовлені на таких принтерах, мають ледь уловимі розходження в якості: при використанні першого способу досягається передача деталей, а при роботі з другим більш якісні чорні області.

Наступним етапом є перенос тонера (а, виходить, і зображення) на папір. Папір