Для видалення мікропроцесора, що має 28, 40 чи 64 дворядних висновків, чи квадратної матричної мікросхеми потрібний більш складний інструмент. Цих пристроїв існує кілька видів. І усі вони засновані на описаному вище принципі: два захоплення, що підводяться під чіп і витягають його і постачені додатковими пристосуваннями, що полегшують витяг мікросхеми. Звичайно це гвинт, повільно повертаючи який, ви піднімаєте мікросхему.

Пристрою для витягу мікросхем потрібні так рідко, що більшість людей воліє користатися підручними засобами, а не купувати спеціальні інструменти. Звичайно мікросхеми виймають, піддягаючи їхньою плоскою викруткою. При цьому піднімають або один кінець мікросхеми, або всю мікросхему, плавно повертаючи викрутку. Наслідку такої процедури іноді бувають сумними. Один кінець мікросхеми усе вище задирається нагору, а іншої усе ще щільно сидить у гнізді і можна радісно спостерігати, як послідовно, друг за другом гнуться контактні штирьки. Якщо вам усе-таки прийдеться скористатися таким прийомом, можна зменшити ризик, піднімаючи мікросхему з двох сторін. Чи візьміть двох викруток (але це незручно), чи спробуйте діяти однієї, обережно, мало-мало піднімаючи спочатку один кінець, потім інший, потім знову перший, доти, поки мікросхему можна буде витягти руками.

Зігнуті контактні штирьки легко випрямити за допомогою плоскогубців. Але не перестарайтеся, і не думайте, що мікросхема витримає такий ремонт більш одного разу. Контактні штирьки на мікросхемі не розраховані на те, що їх будуть багаторазово згинати і розгинати, тому в результаті такої процедури мікросхема може їх зовсім позбавитися. А без них'микросхема нікуди не годить, і її прийдеться викинути.

Для маніпуляцій з викруткою необхідно мати досить багато вільного місця, чого усередині комп'ютера звичайно не буває. Дуже часто до Мікросхеми, яку треба витягти, неможливо добратися з викруткою.

На щастя, майже у всіх персональних комп'ютерах є річ, що дуже зручно використовувати для витягу мікросхем, дужка вільного гнізда для додаткових плат.

Ця дужка має L-образну форму, і її короткий кінець можна підвести під мікросхему і підняти її, використовуючи довгий кінець дужки як важіль. Для цього потрібно злегка натиснути на довгий кінець дужки. Як і у випадку з викруткою, треба діяти дуже обережно, щоб не погнути штирьки. Злегка підніміть один кінець мікросхеми, потім інший, і так доти, поки вона не вийде з гнізда.

6.УСТАНОВКА ПЛАТИ РОЗШИРЕННЯ

Установка плати розширення в гніздо - досить проста задача, принаймні, поки ви не пробуєте неї виконати. Безумовно, що всі плати повинні входити в кожне з гнізд, але занадто часто вони відмовляються робити це. Заважати може кріпильна планка (скоба) плати, чи сама плата може не підходити по довжині гнізда.

Деякі проблеми підключення плат розширення досить очевидні. Плата, розроблена для AT, не підходить до старим ЕОМ. Плати AT майже на дюйм вище, ніж плати PC XT. Уставте високу плату в маленький комп'ютер, і буде причина залишити корпус без кришки. Точно так само довгі плати не ввійдуть у короткі гнізда, і пояснювати це потрібно хіба тільки тим хлопцям, що складають розклад руху потягів у годину пік.

Відмовлення звичайної плати розширення входити в звичайне гніздо пояснити сутужніше. Причина, імовірно, двоїста - і плати, і гніздо занадто вуж звичайні. Видимо, виробники і плат, і машин безцеремонно поставилися до вимог по допусках. Як результат: чи довжина плати, чи розмір гнізда вашого ПК мають деяке відхилення від стандарту. З причин, відомому одному Богу і містеру Мерфі – єдинному зі смертних, який вивів щирий закон Світобудови (мається через закон бутерброда - прим. перша.) - плати розширення незмінно на частки дюйма довше, а гнізда на частки дюйма коротше.

Повсюдно й успішно з цією проблемою борють, удавлюючи «плату-переростка» у «гніздо-дистрофік». Швидше за все плата буде хилитися убік чи гнутися, щоб залізти в гніздо. Уникайте такої практики. Вигин плати - небезпечний шлях, що веде до нещастя і, у результаті, до передчасної кончини. Щораз разом із платою згинається і нанесений на неї малюнок. Мідна фольгу-провідник, що відображає схему, може розколотися, розриваючи тим самим чи з'єднання роблячи їх хитливими. Гірше того, тріщини можуть проходити по внутрішніх шарах плати (багато плат розширення є багатошаровими, хоча вони нітрохи не товстіші однослоцних), невидимим, вашому ока, але впливає на виконання її функцій. Резистори і діоди, одягнені в скло, легко розколюються при згині. В результаті, одна зігнута доріжка на платі розширення може позбавити її життя і знекровити ваш бюджет.

Якщо чесно, немає приємлевого способу справитися з цією проблемою інакше, як замінити невідповідну плату на плату відповідного розміру. І навіть тоді будьте упевнені, що ви знову одержали занадто довгу плату, і, імовірно, саме перша плата була нормальної довжини. І хоча немає ідеального рішення, ви все-таки можете дещо зробити, щоб засунути велику плату в маленьке гніздо. Якщо основу вашої машини складає неміцний легковагий метал (у тому числі і малі елементи), ви можете небагато змінити розмір гнізда, просто відігнувши метал. У деяких випадках можна зняти пластмасову напрямну з переднього краю гнізда розширення, вигравши біля одного восьмий дюйма додаткової довжини гнізда. І все-таки, ідея залишити плату вільно бовтатися в гнізді - невдала ідея, спробуйте наждачкою чи напилком зробити напрямну більш тонкої. Після цього напрямна всі так само справно буде виконувати свої функції. Не намагайтеся робити ту ж саме про