Системи з пасивним тимчасовим мультиплексуванням основані на використанні властивостей ВС затримувати сигнал на час, пропорційний довжині каналу (приблизно 5 нс/м.

Рисунок 4.2 – Активне тимчасове мультиплексування

1 – мультиплексом; 2 – випромінювач; 3 – волоконний світовод; 4 – фотоприймач; 5 - демультиплексор

Системи з пасивним тимчасовим мультиплексуванням основані на викори-станні властивостей ВС затримувати сигнал на час, пропорційний довжині кана-лу (приблизно 5 нс/м).

При цьому, якщо доклади різних інформаційних каналів пропустити через ВС різної довжини, то між ними створюється тимчасовий зсув. (Рис.4.3,а).Забезпечивши таким чином тимчасовий розподіл каналів, можна вводити їх в один ВС за допомогою змішувача та передавати по одному фізичному каналу на станцію прийому-передачі.

При пасивному тимчасовому мультиплексуванні обчислюваної інформа-ції, застосовується імпульсивний режим роботи джерел випромінення розподі-ляється між оптичними датчиками. (Рис.4.3,б). Системи з пасивним тимчасовим мультиплексуванням основані на використанні властивостей ВС затримувати сигнал на час, пропорційний довжині каналу (приблизно 5 нс/м). Для розподілу імпульсів та визначення вимірених за допомогою кожного датчи-ку зовнішніх дій використовується електронний демультиплексор, який має синхронізацію від імпульсного джерела випромінення.

Для ефективної роботи такої ВОС з волоконно-оптичними датчиками, здійсню-ючи модуляцію потужності опромінення та фотоприймача, які мають сильку тимчасову і температурну нестабільність ( до 10% на 10°С). Стабілізацію даних параметрів виконує спеціальний пристрій.

Як правило, він має два оптичних канали: канал, який включає в себе дже-рело випромінення 1, ВС 2, волоконно-оптичний датчик 3, фотоприймач 4 та електронну схему виділення корисного сигналу та контрольний сигнал, в якому існує доповнюючий відрізок ВС 13, фотоприймач 11 та електронна схема управ-ління генератором струму 10 джерела випромінення 1 (Рис.4.4). При стабілізації допускається:

Для розподілу імпульсів та визначення вимірених за допомогою кожного датчику зовнішніх дій використовується електронний демультиплексор, який має синхронізацію від імпульсного джерела випромінення. Бажано, щоб пристрій стабілізації знешкоджував фонову засвітку фотоприймачів та стабі-лізував коефіцієнт передачі оптичного тракту, а також, щоб в ньому була пе-редбачена компенсація дрейфа нуля підсилювачів.

Для ефективної роботи такої ВОС з волоконно-оптичними датчиками, здійсню-ючи модуляцію потужності опромінення та фотоприймача, які мають сильну тимчасову і температурну нестабільність (до 10% на 10°С). Стабілізацію даних параметрів виконує спеціальний пристрій. Як правило, він має два оптичних ка-нали: канал, який включає в себе джерело випромінення 1, ВС 2, волоконно-оптичний датчик 3, фотоприймач 4 та електронну схему виділення корисного сигналу та контрольний сигнал, в якому існує доповнюючий відрізок ВС 13, фо-топриймач 11 та електронна схема управління генератором струму 10 джерела випромінення 1 (Рис.4.4). При стабілізації допускається:

У волоконно-оптичному датчику відбувається модуляція (наприклад, ам-плітудна), пропускаючи через нього частини оптичного імпульсу, який потому прямує до фотоприймача станції прийому-передачі. Оптичні імпульси, які при-ходять до фотоприймача від датчиків, розсіяні в часі, так як оптична довжина шляху пройдена ними, різна, тимчасову і температурну нестабільність ( де 10% на 10°С). Стабілізацію даних параметрів виконує спеціальний пристрій. Як пра-вило, він має два оптичних канали: канал, який включає в себе джерело вкпро-мінення 1, ВС 2, волоконно-оптичний датчик 3, фотоприймач 4 та електронну схему виділення корисного сигналу та контрольний сигнал, в якому існує допо-внюючий відрізок ВС 13, фотоприймач 11 та електронна схема управління гене-ратором струму 10 джерела випромінення 1 (Рис.4.4). При стабілізації допуска-ється :

Рисунок 4.3 - Пасивне тимчасове мультиплексування інформаційних (а) та об-числюваних (б) каналів:

1- схема управління; 2- випромінювач; 3,5- волоконний світовод; 4- оптичний змішувач; 6- демультиплексор; 7- фотоприймач; 8- ВОД; 9- відсвітлювачі.

Рисунок 4.4 - Структурна схема стабілізації коефіцієнта передачі оптичного тра-кту

Робота пристрою стабілізації синхронізується генератором 7, який видає прямокутні імпульси, які з його виходу подаються на ключі 8, розділяючи робо-ту пристрою на два періоди.

В першому періоді відкриваються ключі 8, з'єднані з інтегратором 12, закрива-ється ключ 8, пов'язаний з управляючим джерелом струму 10. В результаті дже-рело випромінення 1 обезструмлюєтья. В такому режимі фотоприймачі 4,11 (вимірюючий та контрольний) фіксують лише фонову складову. Для того, щоб при відсутності випромінення від джерела 1 на виході підсилювачів 5 був ну-льовий сигнал, на їх входи через замкнуті ключі 8 за допомогою інтеграторів 12 подаються сигнали поправки. Таким чином, в першому періоді виробляється поправка з цілью компенсації фонової засвітки фотоприймачів та дрейфу нуля підсилювачів .В другому періоді ключі 8 перекидуються в протилежний стан. При цьому поправка, вироблена інтеграторами 12 в першому періоді за-пам'ятовується на час другого періоду, а на фотоприймачі 4,11 поступає випро-мінення від працюючого джерела.

Верхній фотоприймач 4 реєструє інформаційні сигнали, які пройшли через во-локонно-оптичні датчики. За показниками контрольного фотоприймача 11 ви-значають зміни коефіцієнта передачі оптичного тракту в результаті впливу де-стабілізуючих факторів. Сигнал контрольного фотоприймача 11 використову-ється для стабілізайії коефіцієнта передачі оптичного тракту. Після проходжен-ня підсилювача 5 та фільтра нищих частот 6 він подається на один із входів ін-тегратора 12. На другий вхід поступає еталонний сигнал джерела стабілізованої напруги 9. Вихідний сигнал інтегратора керує струмом джерела випромінення 1