варто проводити зачекавши кілька годин після припинення дії шуму. Характерним для початкових стадій поразки слухового аналізатора, обумовленого впливом шуму, є підвищення порога сприйняття високих звукових частот (4000—8000 Гц). В міру прогресування патологічного процесу підвищується поріг сприйняття середніх, а потім і низьких частот. Сприйняття шепоту знижується в основному при більш виражених стадіях професійного зниження слуху, що переходить у приглухуватість. Для оцінки стану слуху в облич, що працюють в умовах впливу шуму розрізняють чотири ступені втрати слуху (табл.5).

Зміни нервової і серцево-судинної систем в облич, що працюють в умовах шуму, є неспецифічною реакцією організму на вплив багатьох подразників, у ому числі шуму. Частота і виразність їх значною мірою залежать від наявності інших супутніх факторів виробничого середовища. Наприклад, при сполученні інтенсивного шуму з нервово-емоційною напругою часто відзначається тенденція до судинної гіпертензії. При сполученні шуму з вібрацією порушення периферичного кровообігу більш виражені, чим при впливі тільки шуму.

Доведено, що шум і напруженість праці біологічно еквівалентні по своєму впливі на нервову систему. На прикладі вивчення різних професій установлена величина фізіолого-гігієнічного еквівалента шуму і напруженості нервово-емоційної праці, що знаходиться в межах 7-13 дБ на одну категорію напруженості.

Таблиця 5 – Критерії оцінки слухової функції, розроблені В.Є. Остапович і Н.І. Пономарьовой для облич, що працюють в умовах шуму і вібрації

Ступінь утрати слуху | Тотальна гранична допустимість | Сприйняття шепотіння, м

Утрати слуху на звукові частоти 500, 1000 і 2000 Гц, дБ (середнє арифметичне) | Утрата слуху на 4000 Гц і межі можливого коливання, дБ

1. Ознаки впливу шуму на органи слуху | До 10 дБ | 50 20 | 5 1

2. Кохлеарний неврит з легким ступенем зниження слуху | 11 – 12 | 60 20 | 4 1

3. Кохлеарний неврит з помірним ступенем зниження слуху | 21 30 | 65 20 | 2 1

4. Кохлеарний неврит зі значним ступенем зниження слуху | 31 45 | 70 20 | 1 0,5

Доведено, що шум і напруженість праці біологічно еквівалентні по своєму впливі на нервову систему. На прикладі вивчення різних професій установлена величина фізіогігієнічного шуму і напруженості нервово-емоційної праці, щ знаходиться в межах 7-13 дБ на одну категорію напруженості.

6.7 Методи захисту

Ефективний захист працюючих від несприятливого впливу шуму вимагає здійснення комплексу організаційних, технічних і медичних мір на етапах проектування, будівництва й експлуатації виробничих підприємств, машин і устаткування. З метою підвищення ефективності боротьби із шумом введений обов'язковий гігієнічний контроль об'єктів, що генерують шум, реєстрація фізичних факторів, що роблять шкідливий вплив на навколишнє середовище і негативно впливають на здоров'я людей. Ефективним шляхом рішення проблеми боротьби із шумом є зниження його рівня в самім джерелі за рахунок зміни технології і конструкції машин. До мір цього типу відносяться заміна гучних процесів безшумними, ударних — ненаголошеними, наприклад заміна клепки — пайкою, кування і штампування обробкою тиском; заміна металу в деяких деталях не звучними матеріалами, застосування віброізоляції, глушителів, демпфірування, звукоізолюючих кожухів і ін. При неможливості зниження шуму устаткування, що є джерелом підвищеного шуму, встановлюют у спеціальні приміщення, а пульт дистанційного керування розміщають у мало шумовому приміщенні. У деяких випадках зниження рівня шуму досягається застосуванням звуковбирних пористих матеріалів, покритих перфорованими аркушами алюмінію, пластмас. При необхідності підвищення коефіцієнта звукопоглинання в області високих частот звукоізолюючі шари покривають захисною оболонкою з дрібною і частою перфорацією, застосовують також штучні звукові поглиначі у виді конусів, кубів, закріплених над устаткуванням, що є джерелом підвищеного шуму. Велике значення в боротьбі із шумом мають архітектурно-планувальні і будівельні заходи. У тих випадках, коли технічні способи не забезпечують досягнення вимог діючих нормативів, необхідне обмеження тривалості впливу шуму і застосування протишумів.

Противошуми - засоби індивідуального захисту органа слуху і попередження різних розладів організму, викликуваних надмірним шумом. їх використовують в основному тоді, коли технічні засоби боротьби із шумом не забезпечують зниження його до безпечних меж. Протишуми підрозділяють на три типи: вкладиші, навушники і шоломи.

Протишумові вкладиші вводять у зовнішній слуховий прохід. Вкладиші

бувають багаторазового й однократного користування. До вкладишів

багаторазового користування відносяться численні варіанти заглушок у виді ковпачків різної конструкції і форми з гуми, каучуку й інших пластичних полімерних матеріалів, у деяких випадках надягнутих на залізні стрижні. Протишумові вкладиші багаторазового використання випускають декількох типів і розмірів; вага їхній не регламентується і коливається в межах до 10 г. «Беруші» - комерційна назва вітчизняних протишумових вкладишів однократного користування з органічного перхлорвінілового фільтруючого шумопоглинального матеріалу.

Протишумові навушники являють собою чаші, за формою близькі до півсфери, з легких чи металів пластмас, наповнені волокнистими чи пористими звуковими поглиначами, утримувані за допомогою оголів'я. Для зручного і щільного прилягання до привушної області вони забезпечуються валиками, що ущільнюють, із синтетичних тонких плівок, часто заповнених чи повітрям