Найбільш популярними товарами в мережі є книги, компакт-диски й одяг - ці три види товарів в он-лайні купують найчастіше. За ними йде обладнання для комп’ютерів - найбільш популярний товар у Різдво 1997 року.

Однак реклама в мережі не без підстав здається багатьом безнадійним тупиком. У “Advertising Revenue Report” відзначається, що темпи росту реклами відстають від росту самого “Інтернету”. По рекламних виносках клацало мишкою і переглядало їхні анонси не більш 2,5% користувачів два роки тому, 1% - рік назад і всього 0,5% - зараз. [1]. Пояснення цьому - у специфіці “Інтернету”, що відрізняє її від телебачення і тому не гарантуючого ефекту телевізійної реклами. Комп’ютер є насамперед засобом комунікації і робочим місцем, а під час цих занять його користувачі не хочуть нічого знати про переваги автомобілів “Тойота”, галереї знайомств ICQ чи нові проекти Артемія Лебедєва.

Ця обставина дає парадоксальний ефект. Труднощі з оцінкою ефективності он-лайн реклами ведуть до зниження цін на неї. Тому що рекламодавців більше всього цікавить, скільки ж чоловік скористалося розміщеним рекламним модулем, а не те, наскільки вдалося підвищити популярність торгової марки компанії (як запевняють багато веб-видавці, банери просувають торгову марку компанії незалежно від того, відкривають їх споживачі чи ні).

Утім, великий рекламний бізнес тільки почав розминати мускули на цьому полі. За даними мережної версії “Wall Street Journal”, у грудні середня ціна 1000 “показів” он-лайн реклами (тобто кожного банера, розміщеного на веб-сторінці) склала $35.13, що на 5,6% нижче, ніж рік назад. Цього року ціни також продовжують йти на спад. Яскравий приклад - фірма IBM, що витратила торік на рекламу в “Інтернеті” $50 млн., просуваючи усе - від ПК до консалтингових послуг. Однак витрати на залучення глядачів тут усе-таки перевищують відповідний показник для таких традиційних ЗМІ, як телебачення, де демонстрація 30-секундного ролика в розрахунку на кожну тисячу родин у кращий час обходиться приблизно в $12. [1]

Проте, незважаючи на пожвавлення ринку, що спостерігається зараз, реклами в “Інтернеті”, багато рекламодавців визнають її малоефективною.

Безпосереднім способом використання “Інтернету” з метою витягування з нього прибутку є продаж власне товарів і послуг. За цілком визначеними причинами деякі товари підходять для цього більше інших. Список найбільш частих он-лайнових покупок очолюють книги, компакт-диски й одяг.

У ході дослідження різдвяної Інтернет-торгівлі, проведеної аналітичною фірмою “ICR”, з’ясувалося, що 24 млн. дорослих американців цього року звернулися за подарунками в “Інтернет”, це майже вчетверо більше ніж у минуле Різдво (7.8 млн. чоловік).

Однак “Інтернет” набагато ефективніше стимулює зараз не стільки он-лайн, скільки звичайну торгівлю. Відповідно до результатів дослідження “ICR”, споживачі активно використовують веб як інформаційний ресурс: 46% покупців розмістили замовлення по телефоні, попередньо пошукав потрібну річ в “Інтернеті”, а 45% - прийшли в магазин після відвідування веб-сайту торгової фірми. Головна причина - побоювання покупців: близько 75% тих, хто робить покупки через комп’ютерну мережу, просто не довіряють способам захисту он-лайн платежів. [1]

Таким чином, торговим фірмам у даний момент простіше і дешевше просто розмістити на своїх веб-сторінках максимум інформації для споживачів і чекати покупців у “фізичних” (а не віртуальних) магазинах.

В даний момент найбільш розвинуті фінансові послуги. Дуже показовий досвід шведського фінансового концерну “Trygg-Hansa”. Він став першою фірмою, що задіяла в мережі т.зв. безпосередній сервіс. Сьогодні “Trygg-Hansa” має 134 тисячі постійних мережних клієнтів, а також розроблену в концерні систему здійснення платежів по мережі “SET” (Secure Electronic Transaction), у даний момент визнаною єдиною цілком безпечною системою, доступною звичайному клієнту. [1] Таким виглядає початок цифрової революції на демонополізованих ринках. Цікаво, що в Каліфорнії фірма “Green Mountain Energy” почала продаж електроенергії через “Інтернет”: вона здобуває її по низьким цінам і продає кожному, хто надішле замовлення по e-mail.

Проте продаж послуг виглядає дуже перспективним доти, поки він широко не розвинутий. Наскільки перспективної вона виявиться в дійсності, покаже час.

За оцінками аналітиків, у 2000 році фінансові обіги в “Інтернеті” перевищили межу в 100 млрд. доларів. На Заході чітко визначають сегменти користувачів платних послуг в “Інтернеті”: це вчені, бізнесмени та “інший покупець”. [4]

До речі, згідно з прогнозом компанії “Frost&Sullivan”, обсяг реалізації комп’ютерної периферії лише на європейському ринку у 2000 року подвоївся і становив 2,4 млрд. доларів. [1]

Систему “Інтернет” порівнюють із павутинним монстром. Уявімо собі, наприклад, кімнату з багатьма павуками, де кожен з них плете свою павутину. Павутиння сполучене одне з одним так, що павуки можуть вільно повзати по всьому цьому плетиві. Тепер ви маєте спрощене уявлення про “Інтернет” - сполучення багатьох різних комп’ютерів та комп’ютерних мереж по цілому світі. Подібно як по телефоні ви можете розмовляти з кимось на іншому боці Землі, через “Інтернет” можна за допомогою комп’ютера обмінюватися інформацією з іншими комп’ютерами та користувачами комп’ютерів у будь-якій частині світу.

Дехто називає “Інтернет” інформаційною супермагістраллю. Подібно як дорога дозволяє мандрувати через різні місцевості країни, так само й “Інтернет” дозволяє інформації проходити через багато різних сполучених комп’ютерних мереж. Повідомлення переходять з однієї мережі на іншу, і кожна з них містить інформацію, що допомагає під’єднатися до суміжної мережі. Кінцеве місце призначення інформації може бути в іншому місті чи навіть в іншій країні.

Кожна мережа може “розмовляти” із