Технології робочого стола

Найпоширенішими технологіями робочого стола є редагування текстових даних, оброблення графічних і табличних даних.

Для роботи з текстом використовують текстові процесори (редактори). Вони забезпечують реалізацію чотирьох

процедур,

Процедура впровадження дає змогу набирати текст з одночасним заданням попередніх параметрів його компонування (верстання).

Процедура перегляду дає змогу скролювати (англ. зсгоііп^ — прокручувати) текст на екрані з послідовним його вертикальним або горизонтальним зміщенням. Одночасно з переглядом може бути зроблено редагування тексту. Для швидкого його перегляду тексту може бути присвоєний статус чернетки, а також змінений масштаб зображення. Переміщення по тексту спрощується за допомогою закладок.

Процедура оброблення виконується над введеними й відкоригованими документами. До цієї процедури належать: смислова класифікація тексту (за назвою, іменем автора, датою створення або перегляду та ін.); переверстання тексту (нове розміщення сторінок, додатків і поточних заголовків, зміна нумерації сторінок, коригування посилань та ін.); проведення необхідних обчислень у межах сторінок тексту; впорядкування змісту за заголовками; автоматична індексація ключових слів і можливість введення та написання імен й адрес з іншого набору даних. За допомогою засобів форматування можна створити зовнішній вигляд документа, змінити стиль, підкреслити, виділити курсивом, змінити розміри символу, виділити абзаци, вирівняти їх ліворуч, праворуч, до центру, виділити в рамку.

У більшості процесорів реалізовано функції перевірки орфографії, вибору шрифтів і кеглів, центрування заголовків, розбиття тексту на сторінки, в одну або кілька колонок, вставлення в текст таблиць і рисунків, використання шаблонів посторінкових посилань, роботи з блоками тексту, зміни структури документа.

Процедура відтворення тексту керує його введенням (взаємодією з друкувальним пристроєм) і фіксує параметри друку. Перед друкуванням документа його переглядають, перевіряють текст, вибирають розмір паперу, задають кількість копій. Ці операції доповнюють екранним форматуванням тексту, можливостями паралельного друкування підготовленого документа і редагуванням нового, багатократним друкуванням тексту.

Серед текстових процесорів 'УУіпсіоууа як найпоширенішого середовища можна виділити ^Уогсі. Технологія його використання ґрунтується на інтерфейсі ^УІМР.

Графічні процесори — це інструментальні засоби, що дають змогу створювати і модифікувати графічні образи із застосуванням відповідних ІТ:—

комерційної графіки;—

ілюстрованої графіки;—

наукової графіки.

Інформаційні технології комерційної графіки забезпечують відображення інформації, що зберігається в табличних процесорах, БД й окремих локальних файлах у вигляді дво- або тривимірних графіків типу колової діаграми, стовпцевої гістограми, лінійних графіків та ін.

Інформаційні технології ілюстрованої графіки дають змогу створення ілюстрацій для різноманітних текстових документів у вигляді регулярних — різних геометричних фігур (векторна графіка) — і нерегулярних — рисунки користувача (растрова графіка). Процесори, що реалізують ІТ ілюстрованої графіки, дають змогу користувачеві вибирати товщину та колір ліній, палітру заливання, шрифт для запису і накладання тексту, створені раніше графічні образи. Користувач може стерти, розрізати рисунок або переміщати його частинами. Ці засоби реалізовано в ІТ Раіпі ВгизЬ. Однак існують ІТ, що дають змогу переглядати зображення в режимі слайдів, спеціальних ефектів й оживляти їх (Согеїі Огауу, ЗїогуЬоагсІ, Зеї 81;иоіо).

Інформаційні технології наукової графіки призначені для обслуговування задач картографії, оформлення наукових розрахунків, що містять хімічні, математичні та інші формули.

Одна із сучасних тенденцій розвитку ІТ полягає у створенні спеціалізованих інструментальних засобів, орієнтованих на певний клас задач, які можуть бути інтегровані в загальну структуру ІС. У цьому випадку розв'язання задачі (комплексу задач) за допомогою спеціалізованого інструментального засобу значно спрощується. Інформація може бути оброблена кваліфікованим користувачем. До таких засобів належать табличні процесори, їх ще називають ЕТ.

Табличні ІТ особливо важливі при створенні й експлуатації ІС, тому що комплекс їхніх програмних засобів забезпечує створення, реєстрацію, зберігання, редагування, оброблення ЕТ і видачу їх на друк.

Табличний процесор дає змогу розв'язувати більшість фінансових та адміністративних задач.

Електронна таблиця створюється табличним процесором в оперативній пам'яті комп'ютера в процесі діалогу користувача з комп'ютером і має двовимірний масив рядків та стовпців. Характерним для задач із табличними розрахунками є наявність простих формул і великий обсяг вихідних даних. Змінюючи у всіляких поєднаннях значення вхідних параметрів, можна спостерігати за змінами розрахункових параметрів й аналізувати здобуті результати.

Сфера застосування табличних процесорів в ІС визначається їхніми технічними можливостями. Виділяють два рівні застосування табличних процесорів в ІС:—

розв'язання відносно нескладних задач у вигляді окремих ЕТ, які користувач накопичує на диску, формуючи власну бібліотеку;

Задачі, що розв'язуються за допомогою табличних процесорів, можна згрупувати у кілька класів:—

для розрахунків за встановленими форматами в регламентному режимі, коли один раз визначають шаблов таблиці, а далі здійснюються розрахунки зі змінюваними даними;—

моделювання результатів прийняття рішень за типом "що буде, якщо" (задають залежності результатів від вихідних даних за деякими формулами, а за результатами багатьох розрахунків вибирають оптимальний

варіант);—

подання табличних даних у графічній формі;—

використання табличного процесора як великого матричного калькулятора (такий режим зручно використовувати, наприклад, для статистичного аналізу).

Загалом табличний процесор доцільно застосовувати тоді, коли операції над таблицями мають, в основному, обчислювальний характер. У задачі зі складним сортуванням і вибіркою даних через ключ необхідно віддавати перевагу СУБД.

6.7. Гіпертекстова та мультимедійна технології

Звичайний текст виглядає як один довгий рядок символів, що читається в одному напрямку (схема 64).

Гіпертекст має нелінійну сіткову форму організації інформаційної одиниці, поділеної на фрагменти, для кожного з яких указується перехід до інших фрагментів за певними типами зв'язків. При встановленні зв'язків можна спиратися на різноманітні ключі. Дотримуючись цих зв'язків, можна читати або освоювати матеріал у будь-якому порядку, а не в єдиному. Кожний видимий на екрані ЕОМ фрагмент