Схема 64. Лінійна структура звичайного тексту природної мови (інформаційні елементи А, В,..., L., пов'язані лінійним відношенням наступності)

Гіпертекст — нова технологія відображення неструктуро-ваного вільно нарощуваного знання.

Під гіпертекстом розуміють систему інформаційних об'єктів (статей, документів, сторінок), з'єднаних між собою спрямованими зв'язками, що утворюють мережу (схема 65).

Об'єкти можуть бути текстовими, графічними, з використанням засобів мультиплікації, аудіо- та відеотехніки. Така форма відображення інформації в ЕОМ називається гіпермедіа.

Замість пошуку інформації за допомогою відповідного пошукового ключа гіпертекстова технологія припускає переміщення від одних об'єктів інформації до інших з урахуванням їх семантичної зв'язаності (схема 66). Для цього кожний об'єкт зв'язується з інформаційною панеллю екрана, на якій користувач може асоціативне вибрати один із зв'язків.

Структурно гіпертекст складається з інформаційного матеріалу, тезауруса гіпертексту, списку головних тем та алфавітного словника.

Схема 65. Гіпертекстова структура на множині інформаційних елементів (А, В,..., L), породжена асоціативними відношеннями

Схема 66. Приклад гіпертекстових посилань

Інформаційний матеріал поділяється на статті, які складаються з заголовка і тексту. Заголовок містить тему або найменування, що описує об'єкт. Інформаційна стаття містить традиційні визначення та поняття, вона має займати одну панель і бути легкодоступною для огляду. Текст, який включається в інформаційну статтю, може супроводжуватися поясненнями, прикладами, документами, об'єктами реального світу.

Тезаурус гіпертексту — це автоматизований словник, що відображає семантичні відношення між лексичними одиницями дескрипторно-пошукової мови і призначений для пошуку слів за їхнім смисловим значенням. Тезаурус гіпертексту складається із статей, кожна з яких має заголовок та список заголовків родинних тезаурус-них статей із зазначенням типу споріднення. Заголовок тезаурусної статті збігається з найменуванням інформаційної статті і є найменуванням об'єкта, опис якого містить інформаційна стаття.

Існують такі види споріднення або відношень: вид — рід, рід — вид, предмет — процес, процес — предмет, ціле — частка, частка — ціле, причина — наслідок, наслідок — причина та ін. Користувач одержує більш загальну інформацію з родового типу зв'язку, а з видового — специфічну інформацію без повторення загальних відомостей із родових тем. Список заголовків родинних тезаурусних статей є локальним довідковим апаратом, в якому вказують посилання тільки на найближчих родичів. Тезаурус гіпертексту можна подати у вигляді мережі, у вузлах якої знаходяться текстові описи об'єкта (інформаційні статті), а ребра вказують на існування зв'язку між об'єктами і на тип споріднення.

Список головних тем містить заголовки всіх довідкових статей, для яких немає посилань типу рід — вид, частка — ціле. Як правило, список займає не більше однієї панелі екрана.

Алфавітний словник має перелік найменувань усіх інформаційних статей за алфавітом.

Гіпертекстову технологію орієнтовано на оброблення інформації не замість людини, а разом із нею, тобто вона є авторською. Користувач сам визначає підхід до вивчення або створення матеріалу з урахуванням своїх індивідуальних здібностей, знань, рівня кваліфікації та підготовки. Гіпертекст містить не тільки інформацію, а й апарат її ефективного пошуку.

Зв'язки встановлюють, виходячи з вимог зручного і швидкого доступу до інформації. Застосовують, як правило, два типи зв'язків: посилальні та ієрархічні. З використанням ієрархічних зв'язків вузли організовують в структури на основі принципу підпорядкування "батько—нащадок". Посилальні зв'язки служать для поєднання структур.

Організація доступу до інформації в гіпертекстових системах може бути забезпечена одним із трьох способів:—

у початкових вузлах гіпертексту розміщується стисла таблиця змісту;—

для перегляду інформації застосовується спеціальна програма;—

проводиться індексація вузлів інформації, а її пошук здійснюється за показаними індексами.

Гіпертексти, сформовані вручну, використовують давно — це довідники, енциклопедії, а також словники, оснащені розвинутою системою посилань. У 60-ті роки XX ст. американські вчені Д.Енгельбарт та Т.Нельсон розвинули ідею гіпертексту і розробили перше покоління гіпертекстових систем. Т.Нельсон ввів термін "гіпертекст", показавши можливість втілення ідей гіпертексту на реальній технологічній основі. В наш час найпоширенішими системами є НурегСаго., Нурегбіиаіо, ЗирегСага, ОиісЬТіте, НурегТехІ; МагЬир Ьап^иа^е (НТМІ-і). Системами нового класу є системи "іехі тапа^етепі зузіетз" (системи управління документацією), в яких поєдналися різноманітні методи схову й оброблення інформації.

Гіпертекст став засобом більш ефективної організації поштової системи, файлових систем електронних дощок оголошень (ВВS).

Мульгимедіа ("багатосередовищність") — інтерактивна технологія, що забезпечує роботу з нерухомими зображеннями, відео-зображенням, анімацією, текстом і звуковим рядом.

файли з мультимедійною інформацією зберігаються на СD-RОМ, диску або на мережному сервері. Оцифрова-не відео зберігається у файлах із розширенням АVI, ауді-оінформація — у файлах із розширенням \WАV, аудіо- у формі інтерфейсу МIDI із розширенням МID. Для їх підтримки розроблено файлову підсистему, яка забезпечує передачу інформації з СD-RОМ з оптимальною швидкістю, що істотно при відтворенні аудіо- та відеоінформації.

Мультимедіа-акселератор — це програмно-апаратний засіб, який об'єднує можливості графічних акселераторів (перенесення блока даних, фарбування об'єкта, підтримка апаратного курсора) з однією або кількома мультимедійними функціями, що потребують установлення в ПЕОМ додаткових пристроїв.

До мультимедійних функцій належать цифрова фільтрація та масштабування відео, апаратний цифровий стиск — розгортка відео, прискорення графічних операцій, пов'язаних із тривимірною графікою (3D), підтримка "живого" відео, наявність композитного відеовходу, виведення ТV-сигналу на монітор.

У 1991 р. фірма ІВМ запропонувала стандарт Мultimedia, а Місrоsoft — стандарт МРС. На даний час розроблено: МІDI-інтерфейс — стандарт для підключення різноманітних музичних синтезаторів, DСІ-інтерфейс — інтерфейс із дисплейними драйверами, що дають змогу