Штучні мови — це спеціально розроблені коди для особливих видів діяльності і передачі спеціальних повідомлень. Прикладами можуть служити різного роду шифри, азбука Морзе, азбука прапорців на флоті, міжнародні мови, мови машинного програмування і т.д. Штучні мови створюються для якої-небудь мети і застосовуються тоді, коли природні мови використовувати скрутно.

1.2. Виникнення бейська

До середини 1960-х комп'ютери були надто дорогими машинами, що використовувались лише для особливих задач, і виконували лише одну задачу за раз (т. з. пакетна обробка). Однак, протягом 1960-х, ціна на комп'ютери стала падати так, що, навіть, невеликі компанії могли їх собі дозволити. Швидкість комп'ютерів збільшувалась, і настав час, коли вони часто почали спростоювати не розв'язуючи задач.

Мови програмування тієї ери, як і комп'ютери, на яких вони використовувались, були розроблені для специфічних задач, таких як наукові обчислення. Оскільки машині були дорогими і лише одне завдання могло виконуватись за раз, то і машинний час було дорогим - тому швидкість обчислення стояла на першому місці.

В той же час зростала популярність систем із розділенням часу. В таких системах, процесорний час розділявся і всі користувачі почергово отримували короткий відрізок цього часу. Машини були досить швидкими для того, щоб в результаті кожен користувач за терміналом відчував себе так, ніби він працює з системою один. Теоретично, розділення часу радикально знижувало вартість машинного часу, оскільки одна машина могла спільно використовуватись сотнями користувачів.

Оригінальний Бейсік було вигадано у 1963 році Джоном Кемені и Томасом Курцом в Дартмунському колледжі, і, під їх керівництвом, було реалізовано командою студентів коледжу. З часом, коли з'явились інші діалекти, цей «початковий» діалект стали називати Дартмунським Бейсіком (Dartmouth BASIC).[5]

Бейсік було спроектовано так, щоб студенти могли писати програми, використовуючи термінали із розділеням часу. Він створювався, як вирішення для проблем, пов'язаних із складністю старіших мов. Він призначався для користувачів з простішіими задачами, не стільки зацікавлених у швидкості обчислень, скільки в можливості використовувати комп'ютер для вирішення своїх задач.

В проектуванні мови використовувались такі вісім принципів: нова мова має

бути простою у використанні для початківців

бути мовою програмування загально призначення

надавати можливість розширення функціональності, доступу досвідченим програмістам

бути інтерактивним

надавати ясні повідомлення про помилки

швидко працювати на невеликих програмах

не вимагати розуміння роботи апаратного забезпечення

захищати користувача від операційної системи

Мова часткого ґрунтувалась на FORTRAN II і, частково, на ALGOL 60, з додатками, які робили мову зручнішою для роботи в режимі розділення часу, і, пізніше, обробки тексту та матричної арифметики. Спершу Бейсік було реалізовано на мейнфреймі GE-265 з підтримкою великої кількості терміналів. Всупереч розповсюдженій думці, на момент своєї появи це була компілююча мова. Кількома роками пізніше, дуже поважний спеціаліст у галізу програмування, Едсгер Дейкстра, висловив думку, що використання оператора GOTO, що існував у багатьох мовах, в тому числі, в Бейсіку, сприяло поганій практиці програмування. Дехто, також, висміював Бейсік за його повільність і простоту.

Автори мови вирішили, що вона має належати громадскості, тому мова швидко набула поширення. Також, чимало часу автори витрачали на популяризацію мови. В результаті, знання мови Бейсік стало досить поширеним і її було реалізовано численної кількість виробників. Особливої популярності мова набула на нових мінікомп'ютерах на зразок DEC PDP та Data General Nova. На цих машинах мову біло реалізовано як інтерпретатор, а не як компілятор.

Незважаючи на те, що мова вже використовувався на кількох мінікомп'ютерах, його справжнє розповсюдження розпочалось з появи на мікрокомп'ютері Altair 8800. Більшість мов програмування були надто великими, щоб вміститись в невелику пам'ять, яку користувачі цих машин могли собі дозволити. Для машин з таким повільним носієм, як паперова стрічка (піздніше — аудіо-касета), і відсутністю належного текстового редактора, така невелика мова, як Бейсік, була чудовою знахідкою. BASIC, також, мав ту перевагу, що, завдяки зусиллям Кемені та Курца, він був добре знаний юними програмістами, що цікавились мікрокомп'ютерами в ті часи. Одним з перших для цієї машини був Tiny BASIC, проста реалізація Бейсіка, написана доктором Лі-Чен Ванґом і, пізніше, перенесена на Altair Деннісом Еллісоном на прохання Боба Альберта (він пізніше заснував Dr. Dobb's Journal). Повний код Tiny BASIC було опубліковано у 1976 у Dr. Dobb's Journal.

В 1975 Microsoft (тоді, це лише двоє — Білл Гейтс і Пол Аллен, за участі Monte Davidoff) випустили Altair BASIC. Потім його версії з'явились на іншій платформі під ліцензією і незабаром використовувались вже мільйони копій та варіантів; одним з варантів став стандартною мовою на Apple II. В 1979 Microsoft обговорювала з кількома постачальниками комп'ютерів (включаючи IBM) ліцензування інтерпретатора Бейсік на їх машинах. Одну з версій було включено в ПЗП IBM PC — комп'ютер міг автоматично завантажуватись в бейсік.[2]

В той період було створено кілька нових версій Бейсіка. Microsoft продавала кілька версій для MS-DOS/PC-DOS, включаючи BASICA, GWBASIC (модифікація BASICA, що не вимагала ПЗП від IBM) і Quick BASIC. Borland, відома своїм Turbo Pascal, в 1985 випустила Turbo BASIC 1.0 (його нащадки пізніше продавались під назвою PowerBASIC). На домашніх комп'ютерах з'явились різні розширення Бейсіка, зазвичай так, що включаюли засоби для роботи із звуком, графікою, виконанням команд операційної системи, а також, засоби структурного програмування. Деякі інші мови використовували добре відомий синтаксис Бейсіка в якості основи, на якій будувалась зовсім інша система (наприклад, GRASS).

Однак, починаючи з кінця