Комп’ютерна інформація може бути об’єктом такого правового інституту, як нерозкрита (конфіденційна) інформація. Хоча в нашому чинному законодавстві ще не має такого правового інституту. На даний період розвитку України це вже вимога часу. Як відомо, «хто володіє інформацією, той володіє світом»).
Життя, слідча і судова практики вимагають передбачити в цивільному законодавстві відповідальність за порушення порядку ознайомлення з інформацією, правилами користування нею, правом власності тощо. б) пропозиції щодо вдосконалення адміністративного законодавства (законодавства в галузі адміністративних правопорушень): У чинному законодавстві необхідно встановити адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері комп’ютерної обробки інформації: – дрібне комп’ютерне хуліганство – вчинення дій, що заважають нормальному функціонуванню АС, без порушення цілісності інформації, її пошкодження, спотворення, тобто запис на носій інформації завідомо зайвої інформації, зміна назви файлів та ін.; – несанкціоноване ознайомлення з особистою, не державною інформацією – шляхом втручання в інформаційну базу даних, яка не визнається комерційною або державною таємницею; – використання запатентованої програми без реєстрації, дозволу або оплати за користування даною програмою; – користування комп’ютерною мережею через суб’єкта, який надає такі послуги (сервер), без дозволу або оплати за дану послугу; – порушення правил користування комп’ютерною мережею, що призвело до малозначного пошкодження фізичного носія інформації (приведення до непридатності байтів (кластерів) диску; – незаконне виготовлення з готових (запатентованих) програм нових програм; – доповнити статтю 1643 КУпАП «Недобросовісна конкуренція» ч. 4 «Зміна, перекручення, пошкодження інформації (бухгалтерської звітності, бухгалтерії та ін.) іншого підприємця з метою зниження рівня його авторитету ділової репутації, конкурентоспроможності, та підвищення своєї особистої монополії на ринку товарів; – тиражування фізичних носії комп’ютерної інформації (cd-rom; dvd-rom). в) пропозиції щодо вдосконалення кримінального законодавства: – ввести відповідальність за: – крадіжку інформації (фізичного носія); – інформаційне шахрайство; – втручання в роботу АС з метою ознайомлення з інформацією або її копіюванням; – комп’ютерний грабіж (перехват інформації при її обміні); – інформаційне вимагання; – комп’ютерне хуліганство; – несанкціоноване протиправне ознайомлення або копіювання інформації без втручання в роботу АС (зняття зображення з екрану). 7. Нові правові акти, які приймають сьогодні в сфері суспільно інформаційних відносин, нерідко неузгоджені концептуально з раніше вже чинними, що призводить до різного тлумачення, а також використання їх на практиці. Аналіз чинного законодавства України в сфері суспільних відносин щодо інформації (у методологічному аспекті), свідчить, що воно сьогодні ніби будинок, який будується громадою без заздалегідь визначеного єдиного плану. При цьому кожний архітектор, будівельник чи майстер (ініціатор і автор законопроекту чи підзаконного нормативного акта) проводить цю роботу на свій розсуд, не узгоджуючи її з іншими. Без чіткого визначення технології і методики підготовки законопроекту взагалі, і, в галузі інформаційних відносин зокрема, створюється хаос.
Зазначені та інші проблеми сформували практичну потребу визначення методології систематизації і кодифікації права, розробки її концепції, доктрини, техніки і методики підготовки законопроектів, що відповідали вимогам теорії і потребам практики.
Відповідно, до основи систематизації норм інформаційного права повинні покладатися теоретичні положення, напрацьовані юридичною наукою і перевірені практикою основоположні принципи: поєднання традицій і новацій правотворення; інкорпорування норми чинного інформаційного законодавства України в нову систему через агрегацію інститутів права; формування міжгалузевих інститутів права на основі зв’язків