на офшорному програмуванні, тим самим обминаючи необхідність проходити через тривалі процедури, що вимагаються при організації міграції спеціаліста, а також економлячи значні кошти на різниці заробітної платні;
За культурою та релігією Україна все-ж таки ближча до англосаксонських країн, основних імпортерів ПЗ, ніж, наприклад, Індія та інші азіатські країни – експортери ПЗ.
Які ж шляхи вирішення проблем, вказаних в попередньому розділі, і забезпечення прогресу ринку виробництва програмного забезпечення?
На думку автора, необхідно впровадити такі дії:
забезпечити економічно стабільне середовище і створити імідж надійної держави;
створити пільгові умови для надходження інвестицій в сферу ПЗ і виведення реальних спеціалістів з тіні – особливо для виробництв, що відправляють програмне забезпечення на експорт;
створення технопарків – своєрідних анклавів, які мобілізували б потенціал галузі і забезпечили більш динамічний розвиток сектору;
розробити прозорий і дієвий правовий комплекс, що врегульовував б інвестиційну діяльність в цілому, а також специфічні питання ринку ПЗ зокрема, особливо в питаннях офшорного програмування. В цьому контексті забезпечити дієвість законів про захист інтелектуальної власності;
модернізувати систему підготовки спеціалістів в сфері інформаційних технологій, оскільки для успішної діяльності в сучасному бізнесі не достатньо бути лише професіоналом в програмуванні – потрібно мати навивки реального ведення комерційних проектів, маркетингу проектів, менеджменту, взаємодії з клієнтами;
забезпечити умови для ефективної діяльності науково-дослідницьких комплексів, що працюють в сфері інформаційних технологій та інформатики.
Обґрунтування пропозицій, вибір альтернатив і роль держави в запропонованих заходах.
Загалом я бачу два шляхи розвитку галузі розробки програмного забезпечення. З одного боку, софтверна індустрія може орієнтуватись на внутрішні ринки і зосередити свої зусилля на задоволенні національного попиту на програмні продукти, а також спробувати витіснити з місцевих ринків виробників закордонного програмного забезпечення. Але в цьому сценарії існує декілька проблемних моментів. По-перше, ніша масового ПЗ, в тому числі масового офісного, уже жорстко зайнята, і чесно кажучи, я маю небагато надій на те, що місцевим виробникам ПЗ вдасться витіснити дитя Біла Гейтса. В будь-якому випадку, додатково зайнятий сегмент буде пов’язаний з надто великими витратами. Обсяги національного попиту на спеціалізовані програмні продукти не є високим, оскільки національні компанії поки що не мають потреби і змоги витрачати мільйони доларів на ПЗ. Крім того, місцеві споживачі не мають культури використання ліцензованого програмного забезпечення, і пройде деякий час, поки купівля дорого ПЗ стало звичайною практикою. Тобто, можемо зробити висновок, що національний попит не може поглинути достатні обсяги вироблених програмних продуктів, і орієнтація лише на місцевих споживачів не зможе забезпечити розвиток софтверної індустрії України.
Інший підхід полягає в орієнтації на експорт ПЗ, тобто спеціалізації на офшорному програмуванні. На мою думку, лише в такий спосіб українська економіка має шанси розвинути сектор виробництва програмних продуктів. Деякі передумови для вибору саме цього сценарію я вже згадував: об’ємний міжнародний попит на ПЗ (в минулому році на рівні $ 400-500 млрд., з яких лише $ 10 млрд. покривається за рахунок імпорту); достатній пул технічно грамотних кадрів; нижча порівняно із світовими стандартами заробітна платня програмістів.
Основною ідеєю запропонованих мною заходів є створення сприятливого інвестиційного клімату для активізації діяльності в сфері виробництва офшорного ПЗ. Основна роль в цьому покладається на державу, оскільки забезпечення середовища для підприємницької діяльності залишається на відповідальності держави, й тому на мою думку питання про обґрунтування запропонованих заходів та роль в цьому держави органічно переплітаються, і я викладу їх в одному розділі.
Отже, маючи всі вищенаведені передумови для розвитку галузі, керівництво повинно:
Забезпечити сприятливі умови для вкладення інвестицій в софтверний сектор України. Перш за все для здійснення цього потрібно мінімізувати ризики потенційних інвесторів шляхом забезпечення економічної та політичної стабільності завдяки впровадження зваженої макроекономічної політики і розробки функціонального законодавчого поля. Разом з тим держава повинна забезпечувати достатній рівень економічної свободи для активізації ринкових механізмів розвитку галузі.
Але детальніше зупинимось на тих діях уряду, які безпосередньо впливають на розвиток галузі ПЗ. Це, в першу чергу, створення пільгових умов для агентів, що здійснюють діяльність в секторі офшорного програмування: організація парків технологічного розвитку, де будуть діяти пільгові умови для виробництва ПЗ, що йде на експорт: знижені податкові ставки, надання податкових канікул, зменшення податків на суму, яка йде на навчання штату нових спеціалістів або на R&D. Тобто, сподіваюсь, що читачу загальний принцип стає зрозумілим, а розробка конкретних механізмів потребує додаткового аналізу для нейтралізації можливості зловживань наданими привілеями.
Що ж дадуть такі дії? Це, по-перше, стимулюватиме виведення більшої частини розпорошеного наявного виробництва ПЗ України з тіні і мобілізації його потенціалу в більш конкурентні великі компанії, що вже можуть виконувати конкурентні проекти.
Це також сприятиме надходженню в галузь національних фінансових ресурсів – як тих, що, зараз залишаються в тіні, так і вивезених з кордон. Капітали, вивезені за територію України, за деякими даними, досягають $ 40 млрд. Александр Брамс «Программистов и капиталы выведут из тени» http://ain.com.ua/comments/2001/09/11/248.html. Залучати іноземні інвестиції вигідно з двох причин: по-перше, як суто фінансові активи; по-друге, разом із іноземними інвестиціями залучається і закордонний досвід. Компанії – розробники ПЗ із іноземними інвестиціями можуть стати центрами поширення прикладу успішного налагодження бізнесу, управління персоналу, налагодження зв’язків з клієнтами.
Тобто, впровадження цих заходів дозволить не лише спрямувати фінансові ресурси в високотехнологічну галузь, але й сприятиме виходу тіньових спеціалістів на легальні ринки. А ринкові умови самі створили передумови для консолідації розпорошених кадрів в великі групи розробників (це якраз той випадок, коли