В історії розвитку мови Паскаль склалося так, що носій базового типу не може мати більше 256 елементів. Наприклад, вираз set of 1..512 недопустимий. У внутрішньому зображенні множини кожному елементу носія базового типу відповідає 1 біт і дані множинних типів займають не більше 256/8 = 32 байтів.

Найпростішими виразами типу множина є сталі, тобто списки виразів і діапазонів базового типу в квадратних дужках []. Інші вирази будуються з однотипних множинних сталих і змінних та знаків бінарних операцій '+', '*', '-', що позначають відповідно об'єднання, перетин і різницю множин.

Приклад. Нехай за дії означення var v : set of 0..9 виконано оператор присвоювання v:=[1..3]. Тоді вираз v+[2..4] має значення [1..4], v*[2..4] – значення [2..3], v-[2..4] – значення [1].?

Бульові вирази вигляду S1 = S2 (S1 <> S2) задають перевірку на рівність (нерівність) значень однотипних множинних виразів S1 і S2. Аналогічно вирази S1 <= S2 (S1 >= S2) задають перевірку включення S1 у S2 (S2 в S1). Наприклад, значеннями виразів [1..3]=[1, 2, 3] та [1, 2]<=[1..3] є true, а виразів [1]>=[1..2] та [1, 2]<>[2, 1] – false.

Булів вираз вигляду e in S, де тип виразу e є базовим для множинного типу виразу S, задає перевірку належності значення e множині S.

Вирази типу множина можна присвоювати змінним того ж самого типу.

Приклад 20.4. Нехай діє означення типів рядків Str і множин символів SS = set of char. Тоді:

1) процедура Symset задає побудову множини SS символів рядка A:

procedure Symset ( A : Str; var S : SS );

var i : integer;

begin

S := [];

for i:= 1 to length(A) do S := S + [ A[i] ]

end;

2) функція EqSS задає перевірку рівності множин символів двох рядків:

function EqSS ( A, B : Str ) : boolean;

var S1, S2 : SS;

begin

Symset (A, S1);

Symset (B, S2);

EqSS := (S1 = S2)

end;

3) функція SettoStr задає побудову рядка з символів-елементів множини в порядку їхнього кодування:

function SettoStr ( S : SS) : Str;

var A : Str; c : char;

begin

A := '';

for c := chr(0) to chr(255) do

if c in S then A := A + c;

SettoStr := A

end.

9. Читання лексем виразу

Вираз є послідовністю лексичних одиниць (лексем) чотирьох різновидів: сталі, імена (позначення функцій), знаки операцій та дужки. Виділення лексем із виразу називається його лексичним аналізом. Лексеми виділяються в ході побудови внутрішнього подання виразу багаторазовим розв'язанням задачі добування чергової лексеми виразу.

Тут ми представимо розробку модуля, що забезпечує все необхідне для добування лексем. Створюючи цей модуль, ми повністю відділяємо обробку лексем виразу від їх добування. Якщо колись нам доведеться міняти добування лексем, ми внесемо зміни лише в цей модуль.

9.1. Алгоритм добування лексеми

Розв'язання задачі добування чергової лексеми буде описано функцією getlx. За її виконання обчислюється ознака того, чи є ще лексема у вхідній послідовності символів, і за її наявності вона присвоюється параметру-змінній функції. Помістимо функцію getlx і допоміжні для неї засоби в модуль Glx.

Алгоритм добування лексеми має такий загальний вигляд:

відшукати перший символ лексеми;

if відшукали

then

прочитати символи лексеми та

створити її подання

else

зафіксувати відсутність лексеми.

9.2. Модуль розпізнавання лексем

У цьому модулі треба означити все необхідне для читання лексем. За межами модуля використовуються тип st8 імен, типи лексем Tlx та їх різновидів Ttlx, а також функція getlx. Означення цих типів та заголовок функції мають бути в інтерфейсному розділі модуля.

У розділі реалізації означимо необхідні сталі, а також масив Namf, що зберігає множину імен функцій. Означимо змінні Bcon, Bnam, Bops, Bpar та Blex для зберігання множин символів, якими починаються лексеми відповідних різновидів, та їх об'єднання. Ініціалізацію всіх цих змінних задає процедура glxinit, виклик якої записується в розділі ініціалізації модуля. Останньою в розділі реалізації записується основна функція getlx, а перед нею – допоміжні для неї підпрограми та інші означення.

Отже, модуль Glx, записаний мовою Турбо Паскаль, має такий загальний вигляд:

Unit Glx ( input, output );

Interface

type st8=string[8];

Ttlx = (con, nam, ops, par, err);

Tlx = record

case stl : Ttlx of

con : (numb : real);

nam : (name : st8 );

ops : (sig : char);

par : (prt : char);

err : (wrlx : st8 )

end;

function getlx ( var lx : Tlx ) : boolean;

Implementation

const fnum = 2; {кількість імен функцій}

var Namf : array [ 1..fnum ] of st8;

Bcon, Bnam, Bops, Bpar, Blex : set of char;

procedure glxinit; … end;

… { Допоміжні для getlx означення}

function getlx; … end;

Begin

glxinit

End.

Одразу наведемо процедуру ініціалізації:

procedure glxinit;

begin

Bcon := [ '0'..'9' ]; Bnam := [ 'a'..'z' ];

Bops := [ '+', '*', '-', '/' ]; Bpar := [ '(', ')' ];

Blex := Bcon + Bnam + Bops + Bpar;

Namf[1] := 'sin'; Namf[2] := 'cos'

end;

9.3. Функція getlx

Будемо вважати, що вираз записано в тексті, між його лексемами можуть бути пропуски в довільній кількості, і що вираз може займати кілька рядків тексту. Інших уточнень поки що не робимо. Текст читається по одному символу, і нехай

читання й повернення наступного символу тексту задає функція getc.

Нехай останній прочитаний символ тексту, який ми називаємо поточним, зберігається в глобальній у модулі змінній tempc. Вона ініціалізується символом ' ' (пропуск), тобто перед виразом штучно додається пропуск.

Добування лексеми починається з пошуку її першого символу у вхідній послідовності. Нехай

пошук першого символу описується функцією getbglx.

З її виклику