програми разом із змінними програми. Доступна тільки під час виконання виклику цієї підпрограми.
Змінна статична – змінна, розміщена під час виконання програми в її статичній пам'яті.
Значення – число, символ або елемент іншої множини, представлений у комп'ютері.
І
Ідентифікатор – позначення об'єкта, яким цей об'єкт ідентифікується, тобто виділяється серед інших. У програмуванні це послідовність букв і цифр, що починається з букви. Те ж саме, що ім'я. Щоправда, в мовах програмування деякі об'єкти, що є частинами складніших об'єктів, ідентифікуються не ім'ям, а виразом, у якому ім'я може ідентифікувати цей складніший об'єкт. Наприклад, елементи масивів або структур.
Іменування – присвоювання імені деякому об'єкту. У мові Паскаль іменуються значення виразів за допомогою означень вигляду const ім'я = вираз із сталими;
Ім'я – те ж саме, що ідентифікатор.
Ім'я, глобальне в підпрограмі – ім'я, записане, але не означене в підпрограмі. Воно може означатися в програмі або одній з підпрограм, що охоплюють дану.
Ім'я зовнішнє – ім'я, під яким файл відомий у файловій системі операційної системи.
Ім'я, локальне в підпрограмі – ім'я, означене в ній.
Індекс – номер елемента в послідовності. У програмуванні, як правило, є номером елемента в масиві. У мові Паскаль індекси можуть бути елементами лише перелічуваних типів.
Індексова множина масиву – множина індексів елементів масиву. У мові Паскаль це носій перелічуваного типу.
Індексування операція – операція, застосовна до масивів. Результатом її є елемент масиву, заданий ім'ям масиву та індексом елемента.
Ініціалізація – означення змінної разом із присвоюванням їй початкового значення.
Інтерпретація – обробка програми, записаної мовою високого рівня, яка полягає у безпосередньому виконанні дій, заданих програмою. Здійснюється при виконанні програми-інтерпретатора.
Інформація – відображення реального чи уявного світу в якомусь матеріальному носії.
К
Катенація – операція дописування до кінця однієї послідовності символів іншої.
Код цілого додатковий – машинна форма подання від'ємного цілого числа у двійковій системі. Утворюється з оберненого коду додаванням 1 як до двійкового натурального.
Код цілого обернений – машинна форма подання від'ємного цілого числа у двійковій системі. Утворюється з прямого коду заміною 0 на 1 і 1 на 0.
Код цілого прямий – подання додатного цілого у двійковій системі числення, тобто послідовністю 0 і 1.
Команда машинна – указання процесору на зразок "прочитати значення з оперативної пам'яті", "записати значення в пам'ять", "обчислити результат застосування операції до значень" і т.п.
Купа – те ж саме, що пам'ять вільна.
Л
Лексична одиниця мови, лексема – свого роду "цеглинка мови", подібна словам у природних мовах. Лексеми неподільні й самі по собі позначають деякий зміст. Множина лексем мови та правил їх запису утворюють її лексику. Мова Паскаль має п'ять видів лексем: стала, ім'я, знак операції, роздільник і коментар.
М
Магазин – послідовність, до кінця якої можна додавати нові елементи і вилучати їх з цього ж кінця.
Масив – змінна, утворена послідовністю змінних, причому:
- усі вони (компоненти, або елементи масиву) мають той самий тип;
- кількість їх зафіксовано в означенні масиву й у процесі виконання програми не змінюється;
- кожний компонент має свій номер у послідовності (індекс) і відрізняється ним від інших елементів (ідентифікується);
- доступність компонента для обробки не залежить від його місця в послідовності.
Масив багатовимірний – масив, елементи якого є масивами.
Масовість алгоритму – властивість алгоритму задавати розв'язання множини екземплярів задачі масової.
Метамова – мова, призначена для описання структури виразів іншої мови.
Метасимвол – символ метамови, який вживається у її виразах і відсутній в алфавіті означуваної мови.
Мітка – позначення, яким оператор чи його складова частина ідентифікується в програмі.
Мова – система запису, призначена для передачі змісту. В основі має алфавіт і правила утворення найпростіших виразів мови (лексем), а також правила побудови складніших виразів із простіших. Ці дві групи правил називаються відповідно лексичною і синтаксичною системами мови. Виразам мови, починаючи від найпростіших, зіставляється позначений ними зміст, тобто їхня семантика. Правила, за якими виразам мови зіставляється зміст, утворюють семантичну систему мови. Розумінням мови і є знання цієї системи, тобто уміння зіставити виразу його зміст.
Мова машинна – мова запису програм машинних, до виконання яких і призначений комп'ютер. Є системою запису команд машинних.
Мова програмування високого рівня – мова запису програм, призначених для виконання їх комп'ютером, у яких його дії позначено з вищим ступенем узагальнення, ніж у мовах машинних.
Мова формальна – множина виразів, заданих деякою формальною системою, напр., сукупністю форм Бекуса-Наура чи граматикою.
Модуль – збірник означень імен у мові Паскаль.
О
Область дії означення імені – сукупність місць у програмі, де ім'я позначає об'єкт, вказаний саме в цьому означенні. За правилами мови Паскаль, означення імені діє від місця його запису в підпрограмі (програмі чи модулі) до її кінця. Якщо в цій області є підпрограми, означення діє і в них. Але якщо вони містять своє власне означення цього імені, то за тими ж правилам до кінця їх блоків діють їхні власні означення.
Означення імені – запис, яким задається, що саме позначає ім'я. У мові Паскаль ім'я може позначати змінну, сталу, тип, підпрограму, модуль, програму або її окремий оператор. В останньому разі воно називається міткою. Програма чи підпрограма самі по собі є означеннями їх імен.
Означення змінної з ініціалізацією – те ж саме, що ініціалізація.
Означення рекурсивне – означення елементів множини, яке задає елементи за допомогою інших елементів цієї ж множини. Об'єкти, задані рекурсивним означенням, також називаються рекурсивними.
Оператор – запис у мові програмування, що задає зміну станів пам'яті програми. У