Центр ваги інформаційного забезпечення сучасної автоматизованої банківської системи припадає на повноту відображення специфіки предметної ділянки банківського бізнесу. Рівень розвитку цієї специфіки найбільш наочно проявляється в словнику інформаційної моделі. Якщо користувацький інтерфейс в системі (меню, екранні форми, звіти і, так далі) охоплює предметну сферу найповніше (по кількості і обсягах понять, об’єктів, процесів), то це свідчить про близькість автоматизованої інформаційної технології до реальних задач банку. Широкий словник професійних термінів, які відтворюють дану ділянку діяльності, що призначений для спілкування з користувачем (користувацький інтерфейс), характерний для автоматизованої банківської системами високого рівня і допомагає спеціалістам банку та керуючому приймати стратегічні і тактичні рішення. Інформаційна модель, яка лежить в основі автоматизованої інформаційної технології, повинна відображати різноманітність понять, їх призначення, взаємозв’язки, давати опис характерних особливостей, які використовуються в банківській предметній ділянці. До них відносяться такі поняття, як документ, операція, клієнт, фінансовий інструмент, рахунок і план рахунків, банківський продукт (послуга), користувач. Для цих цілей розробляється стандарт на опис базових понять (особливостей), які включають список реквізитів та операцій (алгоритмів) по кожному поняттю, а також форму опису бізнес - процесів, як функціональних моделей банку. Стандарт містить формалізований опис всіх дій (алгоритмів), які зустрічаються у випадку представлення клієнтам послуг, у зовнішній та внутрішній роботі банку.

Одним з нових напрямів в створенні автоматизованих банківських систем є об’єктно-орієнтований підхід в інформаційних технологіях. Цей підхід базується на об’єднанні даних і процедур в рамках поняття “об’єкт” на відміну від розповсюдженого структурного підходу, в якому дані і процедури визначаються і реалізуються окремо.

Важливою новизною сучасних банківських систем є підходи до проектування інформаційного забезпечення, яке дозволяє спеціалістам банку самостійно модифікувати і доповнювати словник інформаційної моделі в термінах банківських продуктів чи послуг, які надаються клієнтам. Серед множин понять, наприклад, первинним вважається документ (договір, заявка, ордер, розпорядження та інші). Документ породжує послідовність дій, які повинні бути виконані для його виконання, тобто операції. Поряд з простими можуть створюватися і складні операції, формуватися нові послуги – дії, які необхідно виконати і відобразити їх послідовність.

Для розширення предметної ділянки баз даних використовуються гнучкі класифікатори. Вони дозволяють присвоювати об’єктам нові ознаки (атрибути) і доповнювати бази даних нестандартними властивостями об’єктів. Наприклад, додатково можуть бути введені адреси податкової інспекції, дані про закордонний паспорт, групи банків, клієнтів, операцій. Крім того, гнучкі класифікатори дозволяють організувати потрібні групування об‘єктів, зручно використовувати їх під час формування звітів, пошуку і переносі інформації.

Технічне забезпечення автоматизованих банківських систем.

На рівні технічного забезпечення банківські технології повинні будуватися згідно сучасних вимогах до архітектури апаратних засобів. Тому вони повинні передбачати використання різноманітних телекомунікаційних засобів зв’язку, багатомашинних комплексів, архітектури клієнт – сервер, використання локальних, регіональних і глобальних швидкісних мереж, уніфікацію апаратних засобів.

Кількість та склад технічних засобів, що використовуються, визначається інтенсивністю і обсягами інформаційних потоків, режимами роботи і часовими особливостями реалізації функцій банківської системи. Зростання складу і обсягів банківських послуг, числа філіалів, клієнтів і зв’язків примушує банки купляти та встановлювати потужніші комп’ютери і краще розвинене технічне забезпечення. Широко поширені мережні банківські технології. Мережний парк стає все різноманітнішим. Потрібно відмітити також і прискорений розвиток засобів міжбанківської телекомунікації.

Основою сучасного підходу технічних рішень в побудові інформаційних технологій банків є архітектура “клієнт - сервер”. Вона передбачає організацію технічного забезпечення і розподіл обробки інформації між двома компонентами, які відповідно називають клієнтом (робочою станцією) і сервером. Обидві частини виконуються на різних по потужності комп’ютерах, об’єднаних мережею. У цьому випадку клієнт посилає серверу запити, а сервер їх обслуговує. Така технологія реалізована на професійних системах керування базами даних, які мають спеціальну мову структурованих запитів.

Одним з варіантів реалізації технології “клієнт - сервер” є її трьохрівнева архітектура. В мережі повинні бути присутні не менше трьох комп’ютерів: клієнтська частина (робоча станція), сервер прикладних процесів та сервер бази даних. В клієнтській частині організується взаємодія з користувачем (користувацький інтерфейс). Сервер прикладних процесів проводить бізнес - процедури для клієнтської частини. Сервер бази даних обслуговує бізнес – процедури, які відіграють роль клієнтів. Гнучкість такої архітектури полягає в незалежному використанні і заміні обчислювальних і програмних ресурсів на всіх трьох рівнях.

Для підвищення надійності, стійкості до відмов технічних рішень в банківських автоматизованих системах практикується об'єднання серверів в групи (кластери). В такому випадку ресурси і навантаження розподіляються між серверами (вузлами системи) так, що користувач не знає, з яким конкретно сервером він працює в даний момент, а використання технічних засобів в цьому випадку виявляється найефективнішим.

Телекомунікаційна архітектура в автоматизованих технологіях банків визначає набір та структури підсистем технічного забезпечення, які повинні забезпечувати різноманітні типи взаємодії для всіх прикладних пакетів (модулів) автоматизованої банківської системи. Можливості архітектури узгоджуються з вимогами роботи банку, які визначаються його бізнес – процесами. Передбачається взаємодія