До найпоширенiших типiв архiтектури шини даних вiдносяться: ISA, EISA, та PCI.

ISA (Industry Standard Architecture) – архiтектура, що використовується в комп’ютерах IВМ РС, ХТ, АТ та сумiсних з ними. Це одна з перших стандартних шин, яка використовується i в теперiшнiй час. Першопочатково шина ISA була 8-розрядною, пiзнiше в 1984 роцi вона була розширена до 16 розрядiв.

EISA (Extended Industry Standard Architecture) є 32-розрядною шиною, сумiсною з ISA.

РСI (Peripheral Component Interconnect) – це 32-розрядна локальна шина, що використовується в бiльшостi сучасних комп’ютерiв. Архiтектура РСI задовiльняє вимогам технологiї Plug and Play, яка дозволяє настроювати конфiгурацiю комп’ютера без втручання користувача.

Центральний процесор.

До складу сучасного комп’ютера може входити декiлька рiзних процесорiв, кожен з яких орiєнтований на виконання певного набору функцiй. Наприклад, процесор вводу-виводу орiєнтований на виконання операцiй, пов’язаних з обмiном даними з зовнiшнiми пристроями. Арифметичний процесор має набiр спецiальних команд, що пiдвищують ефективнiсть виконання арифметичних операцiй, зокрема операцiй з плаваючою комою. Серед цих процесорiв особливе мiсце займає так званий центральний процесор, що керує роботою всього комп’ютера в цiлому i, як правило, виконує основний об’єм обчислювальних операцiй.

Найпростiшим, хоча i достатньо приблизним показником швидкодiї процесора є тактова частота. Тактова частота процесора вимiрюється в мегагерцах (Мгц). В даний час достатньо поширеною є тактова частота в 200 – 266 Мгц.

Продуктивнiсть робочої станцiї залежить вiд швидкодiї не тiльки центрального процесора, але й iнших пристроїв. Другими словами, якщо швидкодiя процесора висока, а жорсткого диска чи (та) вiдеосистеми – низька, то швидкодiючi пристрої будуть простоювати в очiкуваннi iнформацiї вiд бiльш повiльних пристроїв.

Пам’ять.

В сучасних робочих станцiях, як правило, використовується декiлька видiв пам’ятi, що вiдрiзняється по функцiональному призначенню, об’єму та швидкодiї. Швидкодiя пам’ятi та її розмiр суттєво впливають на продуктивнiсть робочої станцiї. В першу чергу це стосується оперативної пам’ятi, так званої ОЗУ (вiд росiйського “оперативное запоминающее устройство”). Оперативна пам’ять призначена для збереження iнформацiї, з якою безпосередньо працює процесор пiд час виконання програм. В оперативнiй пам’ятi зберiгається основна частина (ядро) операцiйної системи, виконуванi в даний момент програми та данi до них.

Сучасне програмне забезпечення часто використовує вiртуальну пам’ять, - якщо виясняється, що

доступної оперативної пам’ятi недостатньо, блоки коду i даних приложень зберiгаються в тимчасових файлах на жорсткому диску комп’ютера. Потiм, якщо необхiдно, збереженi на жорсткому диску команди, будуть замiняти в оперативнiй пам’ятi деякi команди, що в даний момент не використовуються.

Ємнiсть оперативної пам’ятi вимiрюється в мегабайтах (Мбайт). В одному мегабайтi помiщається 1048576 байт.

Конструктивно оперативна пам’ять в теперiшнiй час виконується у виглядi модулiв. Найпоширенiшi типи модулiв оперативної пам’ятi: SIMM (невеличка плата з мiкросхемами на 30 або 72 контакти, яка вставляється на системнiй платi в слоти оперативної пам’ятi), та DIMM (те ж саме, але на 168 контактiв). Модлi DIMM значно переважають модулi SIMM по об’єму та швидкодiї.

По способу збереження iнформацiї мiкросхеми оперативної пам’ятi подiляються на динамiчнi та статичнi. Динамiчна пам’ять з довiльним доступом (DRAM) – це найдешевша i найпростiша у виготовленнi мiкросхема пам’ятi. Як правило, час доступу у неї складає 70-50 нс.

Статична пам’ять з довiльним доступом (SRAM) – це мiкросхеми статичної пам’ятi. Цей вид пам’ятi значно швидший, нiж динамiчна, але i бiльш дорогий. Як правило, час доступу тут складає 5-10 нс i менше.

Вiдеопам’ять з довiльним доступом (VRAM). Це спецiалiзованi модулi пам’ятi типу SRAM, якi використовуються на платах вiдеоконтролерiв для обробки цифрових графiчних даних.

Постiйний запам’ятовуючий пристрiй (ПЗУ – вiд росiйського, ROM – вiд англiйського “read only memory, тобто – пам’ять тiльки для читання). Така пам’ять енергонезалежна, тому iнформацiя в нiй не губиться при вiдключення живлення. Як приклад, в комп’ютерах ПЗУ використовується для зберiгання базової системи вводу-виводу (BIOS), яка є набором програм для забезпечення взаємодiї апаратних засобiв та операцiйної системи з зовнiшнiми пристроями.

Жорсткi диски.

Ємнiсть сучасних жорстких дискiв вимiрюється в гiгабайтах (Гбайт). Одним з основних параметрiв жорсткого диску, що впливають на його швидкодiю, є час доступу до даних, який вимiрюється в мiлiсекундах. Другим, не менш важливим параметром, є об’єм iнформацiї, що передається в одиницю часу.

Мережевий адаптер.

Для пiдключення комп’ютерiв до середовища передачi використовуються спецiальнi пристрої – мережевi адаптери. Основними елементами мережевого адаптера є: прийомопередавач (трансiвер), мережевий контролер, пам’ять мiкропрограм та своя оперативна пам’ять. Трансiвер забезпечує перетворення сигналiв та зв’язок з середовищем передачi. Мережевий контролер – це спецiалiзований процесор, який реалiзує протокол доступу до середовища передачi. Пам’ять мiкропрограм мiстить програму управлiння мережевим контролером. Своя оперативна пам’ять використовується для тимчасового зберiгання кадрiв даних.

Призначення мережевого адаптера:

Мережевi сервери.

Пiд сервером розумiють комп’ютер, що надає свої ресурси iншим комп’ютерам, якi називаються клiєнтами. По сутi справи, сервер здiйснює обробку та зберiгання основної iнформацiї, що знаходиться в комп’ютернiй мережi. У зв’язку з рiзноманiтнiстю використовуваної iнформацiї та видiв її обробки iснують рiзнi типи серверiв, найпоширенiшим з яких є файловий сервер.

Пiд файловим сервером розумiють комп’ютер, який пiдключений до мережi i використовується для зберiгання файлiв даних, до яких звертаються робочi станцiї. З точки зору користувача файловий сервер розглядається як центральний архiв, в якому зберiгається спiльна для всiх робочих станцiй iнформацiя.

В бiльш складних мережах крiм файлового сервера