В цілому розвиток функцій прикладного АЗІ йде в напрямку спроби створити бібліотеки АЗШ забезпечує широке перенесення вихідного коду. Розробка широко використовуваного стандарту ФЗШ поки що залишається справою майбутнього. Що стосується прикладних програм, то багато більшу перспективу для них представляють технології зв’язані з розробками в рамках архітектури “клієнт-сервер” або трьохрівневої архітектури створення прикладань. У цьому напрямку передові виробники ОС, СУБД і систем програмування скоріше дойдуть до згоди, ніж в напрямку стандартизації АРІ.

ІІ. Функції файлової системи ОС і ієрархія даних.

Нагадаємо, що під файлом звичайно розуміють набір даних організованих у вигляді сукупності записів однакової структури. Для управління цими даними створюються відповідні системи управління файлами. Можливість змінити діло з логічним рівнем структури даних і операцій, виконуючих над ними в процесі їх обробки, представляє файлова система.

Таким чином, файлова система цей набір специфікацій і відповідно програмного забезпечення, які відповідають за створення, знищення, організацію, зчитування, запис, модифікацію і переміщення файлової інформації. Іменно файлова система визначає спосіб організації даних на диску або на якому-небудь іншому носію даних. Система управління файлами являється основною підсистемою в більшості сучасних ОС, хоча в принципі можна обходитись і без неї.

По-перше, через систему управління файлами, зв’язуються по даних всі системи обробляючі програми. По-друге, за допомогою цієї системи вирішуються проблеми централізованого розподілення дискового простору і управлінням даними.

По-третє завдяки ви користуванню чи іншу систему управління файлами користувачам представляються слідуючи можливості:

Створення, зниження. Переназвання;

Робота з не дисковими периферичними устройствами так, як із файлами;

Обмін даними між файлами, між устройствами між файлом і устройством або навпаки.

Робота з файлами за допомогою звертань до програмних модулів від несанкціонованого доступу. В деяких ОС може бути декілька систем управління файлами, що забезпечує їм можливість працювати з декількома файловими системами.

Система керування файлами – організація зручного доступу до даних, організованих як файли.

Термін “файлова система” визначає перед усе принципи доступу до даних організованих у файли.

Система управління файлами – комплекс програмних модулів забезпечуючи роботу з файлами в конкретній операційній системі.

Будь-яка система управління файлами не існує сама по собі – вона розроблена для роботи в конкретній ОС. Для кожної ОС повинна бути розроблена відповідна система управління файлами.

Структура магнітного диску.

Для того щоби можна було загрузити з магнітного диску ОС, а потім з її допомогою організувати роботу тої чи іншої системи управління файлами були прийняті спеціальні системні відношення про структуру диска. Розташування структури даних, несучі інформацію про логічну організацію диска і найпростішу програму. За допомогою якої можна знаходити і завантажувати програми тої чи іншої ОС. Очевидно це самий перший сектор магнітного диску. Як відомого інформація на магнітних дисках розміщується і передається блоками. Кожний такий блок називається сектором, сектори розташовані на концентричних доріжках поверхності диска. Кожна доріжка створюється при обертанні магнітного диску під зафіксованою в деякому опреділеному положенні головкою читання запису. Накопичувач на жорстких магнітних дисках (НЖМД) має один або більше дисків.

Групи дорожок одного радіуса, розміщених на поверхностях магнітних дисків, утворюють так звані циліндри. Сечасні жорсткі диски можуть мати декілька десятків тисяч циліндрів, в той час як на поверхності дискети число доріжок тільки 80.

Кожний сектор складається з поля даних службової інформації обмежуючи і індитифікуючи його.

Розмір сектора установлюється контролером або драйвером.

Фізичний адрес сектора на диску визначається за допомогою трьох “координат” [c-h-s] де с – номер циліндра, h- номер робочої поверхні диску, S – номер сектора на доріжці.

Номер робочої поверхності диска “h” належить діапазону О.Н-1, де Н – число магнітних головок в накопичувачі.

Номер сектора на доріжці “S” указуються у діапазоні 1..S, де S – кількість секторів на доріжці.

Жорсткий диск може бути робочий на декілька розділів котрі в принципі потім можуть використовуватися або одною ДС або різними ДС. Причому самим головним являється те, що на кожному розділі може бути організована своя файлова система. Однаково для організації навіть єдиної файлової системи необхідної визначити хоч один розділ.

Розділи диска можуть бути двох типів – первинний і розширений (primary I extended).

Максимальне число primary – розмірів дорівнює чотирьом.

Якщо primary – розділів декілька. То тільки один із них може бути активним.

Згідно специфіці на одному жорсткому диску може бути тільки одних extended – розділ, котрий, в свою чергу, може бути розділений на велику кількість підрозділів – логічних дисків. Один із primary – розділів повинен бути активним і меню з нього повинна завантажуватись програма за грудки ОС.

ІІІ. Дисципліни диспетчеризації

Коли говорять про диспетчеризацію, то завжди мають на увазі задачі на поняття процесу. Так як ці терміни часто використовуються іменно у такому смислі ми змушені будемо використовувати термін “процес” як синонім терміну “задача”.

Розрізняють дві дисципліни диспетчеризації – без пріоритетні і пріоритетні.

При без приорітетному обслуговуванні вибір задачі приводиться в деякому наперед установленому порядку без урахування їх відносної важливості і часу обслуговування.

При реалізації приоритетних дисциплін обслуговування окремим задачам надає переважаюче право попасти в стан виконання.

Перерахунок дисциплін