Досвід показує, що можливості WWW як джерела власне наукової інформації, тобто, результатів конкретних досліджень або довідкових даних, поки ще більш ніж скромні. Але ось як засіб налагодження контактів і пошуку інформації про те, «де що робиться і де що публікується», World Wide Web вже не знає собі рівних.

Університетські інформаційні системи

Практично кожний великий університет в світі має університетську інформаційну систему, засновану на WWW. Задача такої системи - дати інформацію про факультети, кафедри і лабораторії, наукових дослідженнях і учбових планах, університетському суспільному і культурному житті, необхідну як для самих співробітників і студентів університету, так і для всіх зацікавлених осіб. Можна назвати наступні основні цілі створення університетських інформаційних систем:

залучення абітурієнтів;

залучення джерел фінансування науково-дослідних робіт;

допомога співробітникам і студентам університету в пошуку необхідної університетської учбової та наукової інформації.

Учбові додатки

Можливості гіпертекста і мультимедіа роблять WWW вельми благодатною середою для створення розподілених повчальних систем. WWW надає можливості створення інтерактивних повчальних систем, в яких сервер може не тільки надавати інформацію користувачеві, але і вести з ним діалог.

Уявіть собі, наприклад, допомога по радіоелектроніці: на дисплеї виникає схема радіоприлада і пропонується указати на цій схемі несправність. Той, що навчається вказує за допомогою миші на певні контрольні точки схеми і йому видаються результати вимірювання електричного потенціалу в цих точках. Після цього той, що навчається вказує на несправний елемент. У разі помилки сервер висилає документ з необхідними поясненнями і пропонує повторити завдання, а у разі правильної відповіді - переходить до наступного завдання. За результатами такої «контрольної» може бути виставлена оцінка.

Видалений доступ до багатого учбового матеріалу відкриває принципово нові можливості самоосвіти і заочного навчання, а також істотно полегшує проведення контрольних і домашніх робіт у вищих і середніх учбових закладах.

У WWW можна знайти і «скачати» програми практично на всі випадки життя, від найпростіших утиліт до великих програмних комплексів. Переглядаючи опис якої-небудь програми в тій або іншій колекції, потрібно звертати увагу не тільки на функціональні можливості програми і на те, для якої комп'ютерної платформи вона призначена, але і на умови її поширення і використання (так звану ліцензію). Найчастіше зустрічаються наступні різновиди ліцензій:

Commercial software («commercialware») - комерційне програмне забезпечення. Передбачається, що користувач повинен придбати ліцензію у власників даної програми перед установкою її у себе на комп'ютері. Часто попадаються безкоштовні демонстраційні версії комерційних програм, у яких штучно відключаються деякі функціональні можливості або ставиться тимчасової «замок», що не дає запускати дану програму після закінчення деякого проміжку часу після її установки.

Shareware - умовно-безкоштовне програмне забезпечення. Цей різновид схожий на commercialware, але вам дозволяється встановлювати і копіювати програму до її реєстрації у власників. Часто дається можливість безкоштовного використання програми протягом певного терміну, а також безкоштовної реєстрації при використанні в освітніх і інших некомерційних цілях. Іноді реєстрація взагалі не обов'язкова, але дає певні переваги, наприклад, технічну підтримку.

Freeware - безкоштовне програмне забезпечення. Від вас потрібна лише повага авторських прав розробника програми.

Як правило, програмне забезпечення для IBM PC-сумісних комп'ютерів під DOS або Microsoft Windows зберігається в архівах у вигляді файлів, які можуть самі установлюватися (з розширенням exe), що виконуються або у вигляді запакованих («архівованих») файлів в форматі, сумісному з PKZIP/PKUNZIP (з розширенням zip). EXE-файл, що виконується потрібно завантажити в яку-небудь директорію на вашому диску (краще пусту), запустити його і слідувати інструкціям по установці. Що стосується ZIP-файлів, то після їх повного завантаження на ваш жорсткий диск для коректного розпаковування під Windows 95 або Windows NT з відновленням структури каталогів і довгих імен файлів найкраще скористатися програмою WinZip.

Стара добра програма PKUNZIP, працююча під DOS, на жаль, не розуміє довгих імен файлів. Як правило, серед файлів, витягнутих з zip-файла, знаходиться файл setup.exe або install.exe. Запускайте його і далі слідуйте інструкціям. Незайво заздалегідь прочитати файли readme.txt і license.txt, також що звичайно входять в комплект постачання програмного забезпечення.

Крім PKZIP/UNZIP-сумісних архіватор в світі Internet при пересилці файлів широко використовуються архіватор gzip і compress, що прийшли з операційної системи UNIX. Стислі цими програмами файли мають розширення .gz і .Z відповідно. На відміну від PKZIP, який може в один стислий файл вмістити декілька файлів або навіть підкаталогів, gzip і compress стискають файли тільки «по одному». Для зберігання декількох файлів в одному стислому цими програмами файлі спочатку використовують програму tar, яка упаковує декілька файлів в один, а потім вже стискають цей файл програмами gzip або compress. У результаті отримують файл з подвійним суфіксом. tar.gz або. tar.Z. Вищезазначена програма WinZip - честь і хвала її авторам! - розуміє і ці формати.

Особисті «візитні картки»

Це вельми зручне - мати свою «візитну картку», часто звану «homepage», на WWW-сервері.

Уявіть собі, що ви посилаєте лист по електронній пошті на яку-небудь фірму, в університет або просто можливому другові по переписці. Досить при цьому повідомити адресату URL вашої «візитної картки», і він зможе знайти там будь-яку інформацію про вас, яку ви тільки побажаєте повідомити. Звичайно така «картка» містить фотографії, резюме, список публікацій і поштову адресу, а також розказує про друзів, сім'ю і захоплення.