Під час виникнення “вірусних” проблем з окремою ЕОМ, яка входить до складу мережі, адміністратор мережі намагається локалізувати цю ЕОМ з метою недопущення розповсюдження КВП у мережі, виявлення та ліквідації цієї КВП. Одночасно здійснюється пошук джерел проникнення КВП до ЕОМ. Найчастішим випадком проникнення “вірусу” до системи є робота користувача з інфікованими дискетами. Тому адекватною реакцією адміністратора системи є фізичне закінчення роботи всіх користувачів системи з дисководами і вимога перевірки всіх дискет, які належать користувачам. Іноді остання дія дає результат і за поясненням користувача, який приніс інфіковану “вірусом” дискету, вдається встановити, де саме відбулося зараження. Успішне запобігання зараження передбачає поєднання методів безпечної обробки данних та притягнення третьої сторони, наприклад, використання антивірусного продукту. За допомогою спеціальних антивірусних програм уявляється можливим ідентифікувати КВП, тобто встановити тип, а іноді й найменування КВП. Надалі маємо абстрактну можливість прослідкувати крок за кроком шляхи його “доставки” до конкретної ЕОМ.

На підставі вищезазначеного слід відмітити, що для успішного запобігання вірусу необхідно зробити перший крок – пізнати свого ворога.


Список літератури:

1. Біленчук Д.П., Біленчук П.Д., Котляревський О.І. Комп’ютерний злочинець: поняття, характеристика, класифікація // Вісник АПСВ, 1998, №2. – с.193-202
2. Біленчук П.Д., Котляревський О.І. Основи комп’ютерної криміналістики // Криміналістика. Підручник. – Київ,1998. – 416с.
3. Бачило И.Л. Правовое регулирование процессов информатизации // Гос. и право. - 1994. №12. – с.72