Слідом за появою перших продуктів стандарту 802.11a у закордонній пресі стали публікуватися наполегливі ради користувачам не поспішати з переходом на нову технологію. Висловлювана при цьому аргументація зводиться до того, що в надрах сімейства 802.11 визріває ще один стандарт, що, будучи прийнятий на озброєння мережною індустрією, здатний скласти гідну конкуренцію 802.11а. Мова йде про специфікацію 802.11g, робота над який у стінах IEEE почалася в березні 2000 р. Основна мета цієї діяльності — розширити фізичний рівень мереж 802.11b для значного збільшення пропускної здатності. Спочатку передбачалося, що швидкість модуляції сигналу в мережах 802.11g буде досягати 20 Мбіт/з, однак сьогодні називаються набагато більші значення.

Процес твердження стандарту 802.11g довгий час гальмував протиборство між двома різними технологічними концепціями. Незабаром після утворення підкомітету 802.11g корпорація Texas Instruments запропонувала прийняти в якості базовий метод двоичной згортки (Packet Binary Convolution Coding, PBCC) з єдиною робочою частотою модулируемого сигналу. Автором альтернативного варіанта, заснованого на вже згадуваній технології OFDM з декількома несущими, стала компанія Intersil. Остаточний вибір на користь ортогонального частотного мультиплексування був зроблений тільки в листопаду 2001 р. З метою забезпечення сумісності з устаткуванням 802.11b, у мережах нового типу допускається застосування ще одного алгоритму — комплементарної кодової маніпуляції (Complementary Code Keying, CCK). Очікується, що за прийняттям попередніх специфікацій 802.11g цього року піде, нарешті, їхнє остаточне твердження як галузевий стандарт.

Але, як це частенько буває, виробники поспішили загодя анонсувати нові продукти. Не дивно, що в передовиках виявилася усі та ж Intersil. У січні цього року компанія оголосила про намір уже в другому кварталі випустити досвідчені зразки набору мікросхем PRISM GT для безпровідних мереж 802.11g, а в третьому — почати їхнє масове виробництво. За інформацією виготовлювача, зазначені мікросхеми забезпечать радіус дії крапки доступу, на 30% більший, ніж в існуючих пристроїв 802.11a, при зниженому енергоспоживанні. Однак головна перевага мереж 802.11g перед 802.11a полягає навіть не в цьому.

Устаткування 802.11g буде функціонувати в діапазоні частот 2,4 Ггц, а виходить, зможе легко «уписатися» у вже існуючі мережні середовища на базі 802.11b і навіть основного стандарту 802.11. Підтримка алгоритму модуляції OFDM дозволяє сподіватися, що теоретична пропускна здатність складе в них усі ті ж 54 Мбіт/с. Більш того, апологети технології 802.11g не утомлюються повторювати, що різноманіття припустимих схем модуляції дасть можливість виробникам мережного устаткування випускати комбіновані пристрої з підтримкою всіх трьох стандартів — a, b і g.

Комусь подібна перспектива покажеться неправдоподібної, однак уже зроблені перші кроки для її практичної реалізації. Так, британська компанія Synad Technologies у грудні минулого року повідомила про завершення розробки набору мікросхем Mercury5G з одночасною підтримкою стандартів 802.11a і b. Ці електронні компоненти призначені для створення клієнтських пристроїв, здатних функціонувати в мережах обох типів. Покладена в їхню основу архітектура AgileRF забезпечує автоматичний вибір оптимального варіанта підключення, коли користувач знаходиться в зоні дії відразу декількох мереж. Клієнтський пристрій саме установить з'єднання з мережею, що забезпечила кращий зв'язок, і протягом усього сеансу буде постійно порівнювати характеристики поточного з'єднання з параметрами альтернативної мережі, щоб здійснити прозоре переключення на неї в разі потреби. Перші партії Mercury5G повинні відправитися виробникам мережного устаткування в цьому кварталі, так що уже в другій половині року на ринку можуть з'явитися двухстандартние двухдиапазонние радиокарти на базі розробок Synad.

Synad Technologies не самотня у своїх вишукуваннях. Американська Symbol Technologies представила в січні аналогічну розробку і навіть перший комбінований вузол доступу Mobius 5224 на її основі. Модифікації останнього повинні, зокрема, дозволити сполучати в рамках однієї беспроводной локальної мережі нові сегменти 802.11a із уже наявними на базі технологій 802.11b чи 802.11FH (тобто базового варіанта 802.11, що передбачає використання широкополосного сигналу з програмувальною перебудовою частоти).

Визнаючи безумовну перспективність розробок Synad і Symbol Technologies, варто помітити, що підтримка одним комплектом мікросхем або пристроєм на його основі двох стандартів — далеко не рекорд. Восени минулого року компанії Spirea AB і embedded wireless devices (ewd) анонсували початок спільної розробки компонентів мікросхем для безпровідних мереж відразу чотирьох стандартів для роботи в частотних діапазонах 2,4, 5,2 і 5,8 Ггц. Крім 802.11a і b у списку присутні європейський стандарт HiperLAN і навіть Bluetooth (зв'язок із застосуванням цієї технології стане можливої після установки додаткового радиомодуля).

Особлива увага виробників до європейського беспроводной технології виникло невипадково. Стандарти і специфікації, розроблювальні в надрах IEEE 802.11 Task Force, насамперед розраховані на ринок США і Канади. Якщо говорити про устаткування 802.11b, те його застосування за межами Північної Америки особливих проблем не викликає, адже частотний діапазон 2,4 Ггц відноситься до нелицензируемим у багатьох країнах (але тільки не в Росії!). З мережами 802.11a справа обстоїть складніше.

По-перше, у США й у європейських державах частотні смуги, виділені для побудови безпровідних мереж передачі даних у діапазоні 5 Ггц, збігаються не цілком. Точніше, ідентичні тільки дві нижніх ділянки спектра (5,15–5,25 і 5,25–5,35 Ггц), тоді як верхні розрізняються (5,725–5,825 Ггц у США і 5,470–5,570 Ггц у Європі). По-друге, у Європі існує власна технологія побудови безпровідних мереж High Performance Radio Local Area Network Type 2 (HiperLAN/2), просува активно консорціумом HiperLAN/2 Global Forum (H2GF) і в лютому 2000 р. затверджена інститутом ETSI як європейський