Кожен файл повинен мати ім'я і розширення, завдяки якому він розпізнається операційною системою. В системі DOS ім'я файла складається найбільше з восьми символів і трисимвольного розширення. Ім'я файла повинно починатися з літери і мати хоча б один символ. Система DOS також дозволяє створювати файли з іменами, які починаються з цифри. Допускається також односимвольне ім'я, яке складається з однієї цифри. Розширення імені файла може складатися з одного, двох чи трьох символів чи його може взагалі не бути. Ім'я відділяється від розширення символом "." (точка). Якщо після точки написати більше трьох символів, то DOS вважає, що розширення складається з трьох перших символів. Всі решта символи ігноруються.

Прийнято вважати, що розширення інформує про тип файла, тобто про його зміст. Для виконавчих файлів, в яких записані програми, використовуються розширення .exe чи .com. Файли з розширенням .dbf чи .dat містять дані.

Каталог (картотека)

Файли на диску повинні бути систематизовані, що надає можливість швидко знайти потрібний файл. Крім того, спосіб запису повинен давати можливість модифікувати файли: змінювати їх зміст, скорочувати, доповнювати. Це завдання, рішення яких повинна забезпечувати будь-яка операційна система.

Виходячи з цих міркувань DOS записує файл на диску у визначене місце і одночасно розміщує ім'я файла та додаткову інформацію про нього в спеціально підготовленому для цієї цілі списку. Такий список файлів називають каталогом чи картотекою (по-англійськи: directory) — ці назви використовуються як синоніми. Крім імені файла, в каталозі записується також його довжина, дата і час останньої модифікації та вказівник місця, в якому фізично знаходяться дані файла. Ця інформація необхідна операційній системі для того, щоб вона могла знайти файл на диску.

Диск ділиться на дві частини: перша — це каталог, що містить список файлів, друга — це область даних, що містить файли, які безпосередньо зберігаються на диску. Маючи диск, організований таким чином, DOS прекрасно справляється із зберіганням та пошуком даних.

Виведення змісту диска

Ні один користувач не в змозі запам'ятати всі файли, які знаходяться на жорсткому диску (особливо при теперішніх їх розмірах). Щоб дізнатися, які файли знаходяться на диску, потрібно скористатися відповідною командою. Для виводу змісту диска служить команда DIR (скорочення від англійського слова directory). У відповідь на цю команду DOS покаже на дисплеї зміст диска, тобто список файлів, які знаходяться на ньому.

Команди операційній системі дають з допомогою клавіатури. Вписуючи команду, можна користуватися великими чи маленькими літерами — це не має значення. Після вводу тексту слід натиснути клавішу .

Натиснувши можна побачити зміст диска. Інформація про файли висвітлюється в п'яти колонках:

На екран також виводиться інформація про каталоги та підкаталоги, що знаходяться на даному диску. Підкаталоги розбивають диск на логічні частини, довжина яких попередньо невизначена. В підкаталогах можна розміщати файли чи підкаталоги більш низького рівня. Кожен підкаталог повинен мати ім'я. Тільки головний каталог (який називають кореневим) не має імені і позначається символом "\".

Система файлів — це всі логічні елементи запам'ятовування інформації на диску. У випадку операційної системи DOS система файлів складається з кореневого (головного) каталогу, підкаталогів, підкаталогів нижчого рівня і файлів.

Для того, щоб змінити поточний каталог, служить команда CD. Щоб змінити поточний підкаталог, слід набрати команду CD, а в якості параметру ввести ім'я каталога, який повинен стати поточним, або "..", якщо поточним каталогом повинен стати вищестоящий каталог. Зміну поточного каталогу можна розуміти як "вхід в каталог" чи як "відкриття" каталогу.

В кожному підкаталозі є файли з іменем "." та "..". Це файли, які створюються і використовуються DOS в кожному підкаталозі і самі трактуються як підкаталоги. Ці файли створюються DOS в момент створення підкаталогу і знищуються в момент знищення цього підкаталогу. Користувач не повинен виконувати ніяких операцій з допомогою записів, що позначають ці файли. Тільки запис ".." може бути використана для зміни поточного каталогу на вищестоящий. Ці файли представляють:

. — поточний каталог;

.. — вищестоящий каталог.

Щоб змінити поточний диск, достатньо ввести його ім'я, наприклад:

А: — змінити поточний диск на А:;

D: — змінити поточний диск на D:.

Команда DIR може виконуватись з параметром /р, що дає можливість висвітлювати список файлів посторінково. Якщо список файлів довгий і не вміщується на екрані, то можна поручити DOS, щоб вона висвітлювала список посторінково, тобто після заповнення монітора зупиняла вивід і чекала реакції користувача.

Центральний процесор, його будова, принцип дії і характеристика

Процесор зсередини

Всі інтегральні схеми (чіпи) в комп'ютері — це невеликі плоскі шматочки кремнію, захищені корпусом. Структура типового чіпа показана на малюнку:

Він складається із захисного шару, металічних шарів, самих пристроїв, кремнієвої підкладки та корпусу. Ось функція кожного з шарів: