Нікого адже не дивує, що цілком автоматизована виробнича лінія коштує дорожче, ніж верстат, що робить все-таки одну операцію. До речі, подібне порівняння дуже доречне - придбання автоматизованої системи управління підприємством, те ж саме, що купівля виробничої лінії - інвестиційний проект, ціль якого підвищення прибутковості підприємства.
Навіть в умовах західного підприємства, де управлінські процеси добре налагоджені, впровадження автоматизованої системи управління підприємством призводить в середньому до таких результатів:
збільшення продуктивності праці на 15-25%;
зменшення складських запасів на 10-20%;
скорочення термінів виконання замовлень на 20-50%.
Виходячи з цих цифр, в принципі, можна порахувати «інвестиційну принадність» проекту. Але насправді оцінка наслідків впровадження набагато складніша. Вищенаведені цифри відносяться до організацій, де вже поставлений регулярний менеджмент. У наших же «особливих» умовах результат може бути, як багаторазово кращим, так і нульовим або взагалі негативним. На Заході застосовується оцінка, заснована на «середніх галузевих результатах». Вона визначає припустимий рівень витрат на впровадження автоматизованої системи управління в залежності від обороту: для компаній із річним оборотом від 10 до 300 млн. долл. - біля 1% від річного обороту; а для компаній із великим оборотом - до 3%. Але ця оцінка зроблена щодо компаній, які повільно розвиваються, із низьким (по вітчизняних мірках) середнім рівнем рентабельності - порядку 10%. При високій динаміці розвитку підприємства вимоги до системи істотно зростають, а отже, зростають і необхідні витрати. Спростити оцінку дозволяє проведення «цільового впровадження». Це, зокрема, застосовується у великих багатонаціональних західних компаніях. Там облікова політика стандартизована на рівні методик управління, а не на рівні назв використовуваних систем. Тому, по-перше, для рішення управлінських задач використовуються різні програмні продукти, по-друге, набір цих продуктів для тих самих задач може бути різноманітним у різних філіях компанії, що обумовлено саме «місцевими особливостями» і, відповідно, неоднаковими вимогами до систем автоматизації. При цьому основна вимога до них - гарна взаємна інтеграція один з одним.
У нас же починаються спроби використовувати один програмний комплекс для всіх видів діяльності і всіх рівнів управління. Такі проекти, як правило, не приводять до успіху, тому що універсальних систем не буває. Тим більше в області управління виробництвом.
Основна особливість вітчизняних організацій полягає в тому, що для них наявність чіткої системи управління і, відповідно, потужної і дорогої системи автоматизації є головною умовою виживання. Але з іншого боку вони самі знаходяться на грані фінансового краху. І це не може не відбиватися на ринку інформаційних систем.