Мікрографія – це процес виготовлення фотографічним способом з оригіналів документів сильно зменшених їх копій – мікроформ, що отримуються на носіях інформації, що містять одне або декілька зображень з кратністю зменшення від 7 до 150. Основну частину процесів у фільмографії складає мікрофільмування. Воно є високоефективним засобом копіювання інформації на фотоматеріали. Отримані мініатюрні копії зручні для збереження та використання, хоча і вимагають при читанні збільшувальної апаратури.

Різографія – це метод отримання зображення, яке об’єднує в собі переваги трафаретного друку (економічність, продуктивність, надійність) з сучасною цифровою обробкою (висока якість представлення даних). Різограф є “золотою серединою“ між типографським друком і звичайними копіювальними апаратами, що працюють по принципу електрофотографії. Процес копіювання на різографі умовно можна розбити на два етапи: підготовка робочої матриці і власне друк. Перший етап полягає в тому, що спочатку оригінал зображення зчитується сканером різографу, після чого отримана цифрова інформація, оброблена вбудованим мікропроцесором, використовується термоголовкою чи лазерним пристроєм для створення трафарету на спеціальному носії – майстер – плівці. У відповідності зі зчитаним сканером зображенням пропалюються дрібні отвори у відмотаному куску майстер – плівки. Після цього трафарет натягується і закріплюється на розкатному барабані і просякає барвником. Перший етап триває 17-30 секунд і завершується виготовленням першого контрольного відтиску. Другий етап полягає в тому, що на папір наноситься спеціальний пастоподібний барвник, що виготовляється на основі гліцерину і знаходиться в спеціальних герметичних тубах. Туба з барвником знаходиться всередині барабану, що фарбує. Фарба продавлюється скрізь барабан в отвори в трафареті та попадає на папір, що знаходиться під барабаном, що обертається. Швидкість виготовлення копій лежить в межах від 60 до 130 копій на хвилину. Різографія передбачає створення і багатоколірного друку, який послідовно здійснюється на різографі кожною фарбою окремо.

До засобів оперативної поліграфії відносять гектографи, ротатори, малі офсетні машини, що працюють на основі спрощеної поліграфічній технології. Суть поліграфічного процесу полягає в багатократному переносі фарбуючого шару з печатної форми на сприймаючу поверхню. В результаті цього формується зображення, яке з визначеним рівнем точності дублює оригінал. Різні методи багатократного отримання однакових зображень поліграфічними засобами об’єднуються під загальною назвою – друкарські процеси.

До основних процесів оперативного тиражування, що застосовуються в копіювально-розмножувальних службах закладів, організацій, та підприємств, відносяться гектографічний та офсетний, що є різновидами плоского друку (спосіб друку, при якому елементи, що друкуються, та прогалини між ними розміщені практично в одній площині і володіють здатністю вибірково змочуватися фарбою).

Спосіб гектографічного друку включає в себе операції по виготовленню друкованої форми, нанесенню на неї гектографічної фарби і отримання відтисків в гектографічному розмножувальному апараті шляхом перенесення частини фарбуючого шару з гектографічної форми на папір, попередньо зволожений розчинником (спиртом).

На відміну від класичних способів плоского друку при трафаретному друці зображення формується на спеціальній поверхні (печатній формі), а вже звідти передається на поверхню, що сприймає зображення. При трафаретному друці зображення формується в глибині формного матеріалу. Це друк не з форми, а крізь форму. Для цього способу потрібно підготувати форму для друку таким чином, щоб елементи, що друкуються, пропускали фарбу, а ті що не друкуються – затримували. Трафаретний спосіб тиражування на ротаторах використовується лише для однофарбного друку текстових та графічних документів з форм друку, виготовлених машинописним, електронно-іскровим чи термокопіювальним способами.

При офсетному друку друковані та недруковані елементи мають різні фізико-хімічні властивості (друковані сприймають фарбу, недруковані відштовхують) в результаті чого фарба утримується лише на елементах, що друкуються. Офсетні способи використовуються для виготовлення високоякісних багатоколірних відтисків текстового та графічного матеріалу, що використовується в управлінській науково-технічної, рекламної та іншої діяльності. .

Засоби обробки документів

До цього класу відносяться фальцювальні, бігувальні, перфоруючі і ріжучі машини (фольдери); листовідбірні та сортувальні пристрої; скріплююче і склеююче обладнання; конвертовідкриваючі і ріжучі пристрої; машини для нанесення захисних покриттів на документ (ламінатори і лакофарбувальні станки); адресувальні, штемпелювальні і франкірувальні (для нанесення на конверт знаків поштової оплати) машини; машини для знищення документів (шредери); агреговані лінії для обробки кореспонденції.

Таке обладнання часто агрегується для виконання комплексу функцій. Зокрема агрегована машина для фальціювання, біговання (тобто, видавлювання канавки на листах паперу), перфорування і різки називається фольдером, а машина для виконання операцій штемпелювання і нанесення на конверт знаків поштової оплати – франкінгмашина.

Засоби електрозв’язку.

До засобів електрозв’язку відносяться засоби і системи телефонного і телеграфного зв’язку, факсимільної передачі інформації, комп’ютерних мереж та інші.

Телефонний зв’язок за допомогою телефонних апаратів забезпечує достатньо ефективну та відносно недорогу форму діалогу. З кожним роком розширюються експлуатаційні характеристики апарату, підвищуються зручність користування та можливості під’єднання додаткових приладів. Впровадження квазіелектронних і електронних автоматичних станцій з програмним забезпеченням, створення цифрових та волоконно-оптичних систем зв’язку, довідково-інформаційних систем, зв’язок з якими здійснюється по автоматично комутаційній телефонній лінії, призвели до корінних перетворень телефонних апаратів. Сьогодні в телефонних апаратах широко застосовуються спеціалізовані інтегральні схеми а також мікропроцесорні системи, які забезпечують широкий спектр додаткових можливостей і перетворюють телефонний апарат в багатофункціональний абонентський телефонний пристрій.

Телефонні апарати загального використання призначені для під’єднання до автоматичних телефонних станцій. З початку 80-х років в багатьох країнах почали широко використовувати стільниковий (мобільний) телефон, який на відміну від радіотелефону забезпечував продовження розмови при переміщенні по території від одного стільника (зони, що обслуговується