необхідних для прийняття рішень може бути причиною його нераціональних або неоптимальних дій.
Основні форми захисту інформації.
В загальній системі забезпечення безпеки захист інформації відіграє значну роль. Виділяють наступні підходи в організації захисту інформації:
фізичні;
законодавчі;
управління доступом;
криптографічне закриття.
Фізичні способи грунтуються на фізичних перешкодах для зловмисника, закриваючи шлях до захищеної інформації (строга система допуску на територію чи в приміщення з апаратурою або носіями інформації). Ці способи захищають тільки від зовнішніх зловмисників і не захищають інформацію від тих осіб, які володіють правом входу в приміщення. Нагромаджена статистика свідчить, що 75% порушень здійснюють співробітники цієї ж організації.
До законодавчих способів захисту відносяться законодавчі акти, які регламентують правила використання і обробки інформації обмеженого доступу і встановлюють міру відповідальності за порушення цих правил. Сюди ж можна віднести і внутрішньоорганізаційні методи роботи і правила поведінки.
Під управлінням доступом розуміють захист інформації шляхом регулювання доступу до всіх ресурсів системи (технічних, програмних, елементів баз даних). Регламентується порядок роботи користувачів і персоналу, право доступу до окремих файлів в базах даних і т.д.
У відповідності з встановленою класифікацією даних, користувачів, апаратури, приміщень відповідальні за безпеку розробляють багаторівневу підсистему управління доступом, яка повинна виконувати наступні завдання:
ідентифікувати користувачів, персонал, ресурси комп’ютерної системи шляхом присвоювання кожному об’єкту персонального ідентифікатора (коду, імені, і т.д.);
автентифікувати (встановлювати справжність) об’єкти по представлених відомостях (паролях, ключах, кодах та інших ознаках);
проводити авторизацію (перевіряти повноваження) запитів суб’єкта у відповідності до встановленого регламенту роботи;
організовувати роботу у відповідності із загальним регламентом;
проколювати звернення до захищених компонентів комп’ютерної системи;
реагувати при несанкціонованих діях (затримка чи відмова обслуговування, сигналізація).
Для захисту від несанкціонованого під’єднання до системи може використовуватися перевірка паролів. Крім цього, можуть застосовуватися засоби антивірусного захисту і контролю цілісності, контролю і управління захисними механізмами, програми відновлення і резервного збереження інформації.
Комплексний розгляд питань забезпечення безпеки знайшов відображення у, так званій архітектурі безпеки, в рамках якої розрізняють загрози безпеки, а також послуги (служби) і механізми її забезпечення.
Служби безпеки на концептуальному рівні специфікують напрями нейтралізації вже розглянутих або інших загроз. В свою чергу, вказані напрями реалізуються механізмами безпеки. В рамках ідеології “відкритих систем” служби і механізми безпеки можуть використовуватися на будь-якому з рівнів еталонної моделі: фізичному, канальному, мережному, транспортному, сеансному, представницькому, прикладному.
Перш ніж перейти до безпосереднього розгляду служб безпеки, слід звернути увагу на ту обставину, що протоколи інформаційного обміну поділяються на дві групи: типу віртуального з’єднання і дейтаграмні. У відповідності з вказаними протоколами прийнято ділити мережі на віртуальні і дейтаграмні. В перших передача інформації між абонентами організовується по віртуальному каналу і проходить в три етапи (фази): створення (встановлення) віртуального каналу, передача і знищення віртуального каналу (роз’єднання). При цьому повідомлення розбивається на блоки (пакети), які передаються в порядку їх розташування в повідомленні. В дейтаграмних мережах блоки повідомлень передаються від відправника до адресата незалежно один від одного і в загальному випадку по різних маршрутах, в зв’язку з чим порядок доставки блоків може не відповідати порядку їх розташування у повідомлені., як видно, віртуальна мережа в концептуальному плані наслідує принцип організації телефонного зв’язку, тоді, як дейтаграмна — поштовий. Ці два підходи визначають деякі розбіжності в складі і особливостях служб безпеки.
Криптографічне закриття інформації.
В комп’ютерних системах найефективнішими є криптографічні способи захисту інформації, що характеризуються найкращим рівнем захисту. Для цього використовуються програми криптографічного перетворення (шифрування) та програми захисту юридичної значимості документів (цифровий підпис). Шифрування забезпечує засекречування і використовується в ряді інших сервісних служб. Шифрування може бути симетричним і асиметричним. Перше базується на використанні одного і того ж секретного ключа для шифрування і дешифрування. Друге характеризується тим, що для шифрування використовується один ключ, а для дешифрування — інший, секретний. При цьому наявність і навіть знання загальнодоступного ключа не дозволяє визначити секретний ключ. Для використання механізмів криптографічного закриття інформації в локальній обчислювальній мережі необхідна організація спеціальної служби генерації ключів і їх розподіл між її абонентами.
Наведемо короткий перелік деяких найвідоміших алгоритмів шифрування:
І. Метод DEC (Data Encryption Standard), який є федеральним стандартом США, розроблений фірмою IBM та рекомендований для використання Агентством національної безпеки США. Алгоритм криптографічного захисту відомий і опублікований. Він характеризується такими властивостями:
високим рівнем захисту даних проти дешифрування і можливої модифікації даних;
простотою розуміння;
високим ступенем складності, яка робить його розкриття дорожчим від отримуваного прибутку;
методом захисту, який базується на ключі і не залежить від “секретності” механізму алгоритму;
економічністю в реалізації і ефективним в швидко дії алгоритмом.
Разом з тим йому властиві такі недоліки:
малий розмір ключа, який свідчить, що для дешифрування потрібно 71016 операцій. На даний час апаратури, здатної виконати такі обсяги обчислень немає, але може з’явитися;
окремі блоки, що містять однакові дані будуть виглядати однаково, що є погано з точки зору криптографії.
ІІ. Російський стандарт шифрування даних ГОСТ 28147-89. Єдиний алгоритм криптографічного перетворення даних для великих інформаційних систем. Не накладає обмежень на ступінь секретності інформації. Володіє перевагами алгоритму DEC і в той же час позбавленим від його недоліків. Крім того, в стандарт закладений метод, що дозволяє зафіксувати невиявлену випадкову чи навмисну модифікацію зашифрованої інформації. Однак загальним його недоліком є складність програмної реалізації.
ІІІ. Метод з відкритим ключем (RSA). Шифрування проводиться першим відкритим ключем, розшифрування - іншим секретним ключем. Метод надзвичайно перспективний, оскільки не вимагає передачі ключа шифрування іншим користувачам. Спеціалісти вважають, що системи з відкритим ключем зручніше застосовувати для шифрування даних, що передаються, ніж