Реферат на тему:

Загальні відомості про комп’ютер

План

1. Що таке драйвери?

Драйвери – це службові програми управління периферійними пристроями. В якості основних функцій драйвера можуть бути названі:

прийом і обробка запиту до периферійного пристрою;

перетворення запиту в серію команд управління пристроєм;

обробка сигналу переривання.

Драйвери можуть бути:

1. Стандартні (внутрішні) – програми, що інтегровані в BIOS (Basic Input – Output System – базова система введення – виведення) або її модуля розширення ЕМ BIOS. Вони підключаються до системи автоматично після переходу комп’ютера в робочий стан.

2. Завантажувані (зовнішні) – програми, що знаходяться на диску і призначені для управління зовнішніми пристроями, котрі відрізняються від стандартних за своїми технічними параметрами; підключаються до системи, якщо вони вказані у файлі конфігурації CONFIG.SYS.

Драйвери в CONFIG.SYS вказуються в спеціальному форматі:

DEVICE = <ім’я драйвера> [параметри] – завантажує вказаний драйвер

або

DEVICEHIGH = <ім’я драйвера> [параметри] – завантажує драйвер пристрою у верхню пам’ять (UMB).

Драйвери пристроїв поставляються разом з самими пристроями, також їх можна знайти в Інтернеті на спеціалізованих ресурсах з апаратного забезпечення та на сайтах фірм-виробників комп’ютерного обладнання. Крім того, в поставку ОС MS DOS входять власні спеціальні драйвери:

ANSI.SYS – підтримує емуляцію термінала ANSI;

DISPLAY.SYS – підтримує перемикання кодових сторінок для монітора;

HIMEM.SYS – керує використанням розширеної (Extended) пам’яті;

EMM386.EXE – організує розширену (Extended) пам’ять і забезпечує доступ до верхньої пам’яті на комп’ютерах з процесором 386 і вище, котрі мають розширену пам’ять.

До категорії драйверів належать також резидентні службові програми, наприклад, драйвери клавіатури (для відображення символів російської, української та інших національних абеток). Такі драйвери запускаються при старті системи, якщо вони внесені в файл автонастроювання AUTOEXEC.BAT.

В ОС Windows драйвер є частиною операційної системи. В поставку Windows входить велика кількість драйверів для найбільш розповсюджених пристроїв, а драйвери нових або нестандартних пристроїв поставляються разом з ними на магнітних та оптичних носіях або завантажуються з мережі Інтернет. Драйвери пристроїв, що поставляються з Windows найчастіше розробляються фірмами-виробниками комп’ютерного обладнання, а не корпорацією Microsoft (хоча й під її егідою).

В операційних системах сімейств 9.х/NT/XP реалізований стандарт автоматичного підключення нових пристроїв Plug and Play (в буквальному перекладі – “підключається і запускається”). Обладнання, яке відповідає цьому стандарту достатньо просто підключити до ПК, настроювання драйверів буде виконане автоматично.

2. Як був винайдений мікропроцесор?

Мікропроцесор або центральний процесор (CPU – Central Processing Unit) – це пристрій для виконання обчислень і обробки даних. Це “серце” комп’ютера і, як правило, найбільш дорога його мікросхема.

Безпосередньою передумовою винайдення мікропроцесора була ідея інтегральної мікросхеми – мінерального кристала, на якому монтуються мініатюрні транзистори і інші елементи. В 1958 році інженером компанії Texas Instruments Джеком Кілбі була розроблена перша інтегральна мікросхема, яка містила п’ять транзисторних елементів на кристалі германія. Мікросхема Кілбі займала трохи більше одного сантиметра площі і була декілька міліметрів товщиною. Рік поспіль, незалежно від Кілбі, Роберт Нойс розробив інтегральну мікросхему на основі кристала кремнію. В подальшому Роберт Нойс заснував компанію “Інтел” з виробництва інтегральних мікросхем. Мікросхеми працювали значно швидше ніж транзистори і споживали значно менше енергії.

Перші інтегральні мікросхеми складалися всього з декількох елементів. Однак, використовуючи напівпровідникову технологію, вчені досить швидко навчилися розміщувати на одній інтегральній мікросхемі спочатку десятки, а потім й сотні транзисторних елементів.

В 1965 році голова ради директорів компанії “Інтел” Гордон Мур помітив, що за існуючих технологічних потужностей кількість елементів на інтегральних мікросхемах буде збільшуватися кожні 18 місяців. В подальшому це правило, відоме як закон Мура було застосоване до мікропроцесорів і до цього часу не порушувалося.

Офіційне представлення першого мікропроцесора (розроблений компанією “Інтел”) відбулося 15 листопада 1971 року. Мікропроцесор представляв собою інтегральну мікросхему, на якій зосереджений пристрій обробки інформації з власною системою команд. Робоча частота першого процесора складала 108 кГц (0,108 МГц). Він містив 2300 транзисторів і вироблявся за 10-мікронною технологією. Конструкція мікропроцесора дозволила застосовувати його для розв’язання широкого кола задач, створюючи при цьому різні функціональні пристрої. Використання мікропроцесорів значно спростило конструкцію комп’ютерів. Практично одразу мікропроцесори набули широкого застосування в різних системах управління від космічних апаратів до побутових приладів.

В наступні десятиліття, слідуючи закону Мура, продовжувалося збільшення швидкості і інтеграції мікропроцесорів. З’явилися інтегральні мікросхеми, що включали сотні й навіть мільйони елементів на один кристал. Це дозволило продовжити зменшення розмірів і вартості комп’ютерів і підвищити їх потужність та надійність.

3. В чому суть магістрально-модульного принципу побудови комп’ютера?

Магістрально-модульний принцип побудови комп’ютера передбачає конструктивне рішення комп’ютера на основі використання уніфікованих пристроїв-модулів та магістральних каналів зв’язку між ними (шин).

В сучасних комп’ютерах основними модулями є монітор, клавіатура, маніпулятор “миша” (зовнішні пристрої); центральний процесор, мікросхеми оперативної пам’яті, материнська плата, жорсткий диск, відеокарта (внутрішні пристрої).

Магістральними каналами зв’язку між комп’ютерними компонентами є шини. Шини бувають синхронними, коли дані передаються у відповідності з тактовою частотою, і асинхронними, коли передача даних здійснюється в довільному порядку. В комп’ютерній техніці використовуються шини ISA, EISA, PCI, PCMCIA, AGP.

4. Що таке RAM?

RAM – абревіатура, що розшифровується як Random Access Memory – пам’ять довільного доступу; кожний біт такої пам’яті подається у вигляді наявності (або відсутності) заряду на конденсаторі, який реалізований в структурі напівпровідникового кристалу; час вибірки даних в пам’яті RAM не залежить від фізичного місця їх розміщення.

Пам’ять RAM існує у декількох модифікаціях. В сучасних комп’ютерах використовується пам’ять типів SDRAM, DDR SDRAM, RDRAM.

SDRAM (Synchronous Dynamic Random Access Memory) – пам’ять синхронізована