Інші методи дозволяють використовувати низькошвидкісні але дешеві послідовні лінії для dial-up під'єднання. Для цього використовуються інші протонколи передачі пакетів, як то SLIP чи PPP, які буде описано нижче.

2.3.4 Inetrnet Protocol

Звичайно ви були б не проти обмежитись використанням у вашій мережі тільки Ethernet-ами. Ідеально ви хотіли би могти використовувати мережу не залежно від типу апаратного забезпечення та кількості хостів. Для прикладу в великих мережах типу GMU може бути кілька підмереж Ethernet які з'єднані певним чином. Так математичний відділ використовує дві Ethernet підмережі : перша - швидкісна - для викладачів та дипломованих спеціалістів, друга - повільна - для студентів. Обидві підмережі з'єднані з університетським backbone за допомогою FDDI.

Такий зв'язок опрацьовується присвяченим хостом, так званим шлюзом (gateway), який працює з вхідними та вихідними пакетами копіюючи їх між двома Ethernet-ами та оптоволоконним кабелем. Для прикладу якщо ви знаходитесь в відділі математики і хочете ввійти на quark в відділі фізики з вашого Linux хоста, то мережеве програмне забезпечення не може послати пакети на quark безпосередньо, так як той не зноходиться в тому самому сегменті мережі. Тому в цбому випадку програмне забезпечення покладається на шляз як на експедитора (forwarder). Шлюз (його назва sophus) передасть ці пакети через бекбон на шлюз в відділі фізики - niels, а вже niels передасть його на хост призначення. Передачу данних між erdos та quark зображено на ілюстрації 2.3.4 (з вибаченнями для Guy L. Steele).

Така схема передачі данних віддаленому хосту називається маршрутизацією; в цьому контексті пакети ми часто будемо згадувати як датаграми. Для полегшення обмін датаграмами управляється у відповідності до одного протоколу, який є апаратно незалежним, і називається IP - Internet Protocol. В главі 3 ми детальніше розглянемо IP та супутні проблеми більш детально.

Головною перевагою IP є те, що він дозволяє об'єднати фізично різні мережі в одну однорідну мережу. Це так звана міжмережевість (internetworking), і як результат ``meta-network'' яка називається internet. Зверніть увагу на різницю між internet та Internet; остання - офіційна назва одної з глобальних мереж internet.

Звичайно що IP також потребує апаратно незалежної схеми адресації. Це досягнуто за допомогою присвоєння кожному хосту унікального 32-ох бітного номера, так званої IP адреси. Здебільшо IP адреса записується як чотири десяткових числа (кожна частина - 8 біт) розділених точками. Наприклад quark має IP адресу 0x954C0C04 яку також можна записати як 149.76.12.4. Цей метод запису називається dotted quad.

Таким чином ми зараз маємо три різних типи адресів : перший це назва хоста - наприклад quark, друга - це IP адреса, і на кінець існує адреса апаратного забезпечення (в нашому випадку це 6-ти байтна адреса Ethernet-а). Всі вони павинні певним чином відповідати одна одній, щоб коли Ви наберете rlogin quark, то мережеве програмне забезпечення повинно знайти IP адресу quark, а коли IP доставить данні до підмережі Ethernet в відділ фізики то воно пованно знайти відповідну до IP адреси адресу самої карти Ethernet. Все це звучить досить страшно.

Ілюстрація 1. Три кроки передачі датаграм від erdos до quark.

Детальніше ми розглянемо всі ці питання в главі 3. На зараз цього достатньо щоб знати що такі кроки по визначенню адрес називаються hostname resolution, для знаходження IP адреси за назвою хоста та address resolution для знаходження адреси апаратного забезпечення хоста.

2.3.5 IP через послідовні лінії

При послідовних з'єднаннях найчастіше використовується і є станартом ``de facto'' SLIP - Serial Line IP. Існує модифікація SLIP з компресією заголовків - CSLIP. Цей протокол є значно кращим від при використанні низькошвидкісних каналів зв'язку (4). Інший протокол передачі данних через послідовні з'єднання - PPP - Point-to-Point Protocol. PPP більш `продвинутий' ніж SLIP (особливо стадія встановлення з'єднання). Головною перевагою PPP перед SLIP є можливість передавати датаграми і інших відмінних від IP типів.

2.3.6 Transmission Control Protocol

Тепер, звичайно. посилка датаграми від одного хоста до іншого не є складним питанням. Якщо ви входите на quark, ви потребуєте надійного зв'язку між процесом rlogin на вашій машині та шеллом на віддаленій. В цьому випадку при передачі або прийомі інформації вона розбивається на пакети відправником та збирається отримувачем назад в потік символів. З першого погляду це здається досить простим завданням, насправді ж виникає кілька складних проблем.

Найважливіше що ви повинні знати про IP - це його ненадійність. Припустимо що десять людей почали скачувати останній реліз XFree86 з FTP сервера GMU через ваш ethernet. Об'єм трафіку в цьому випадку може бути завеликим для того щоб шлюз міг обробити його, так як він занадто повільний і обмежений в пам'яті. Якщо в цьому випадку ви пошлете пакет на quark то shopus не маючи вільних буферів не зміг би передати пакет далі. IP вирішує цю проблему просто - відмовляється від пакету (відповідно пакет безповоротньо втрачається). Тому відповідальність за перевірку цілісності та повноти данних лягає на підтримуючі зв'язок хости; у випадку помилки данні передаються повторно.

Це забезпечується за допогою протоколу TCP (Transmission Control Protocol) який працює поверх IP і забезпечує надійність служб. Важливою особливістю TCP є те, що він використовує IP для того що дати Вам видимість простого зв'язку між двома процесами на вашому хості та віддаленій машині, так, щоб ви не задумувались яким чином передаються ваші данні. TCP