Звичайно, існують і інші параметри значення яких може бути встановленим; один з них - максимальний розмір датаграми яка може бути опрацьованою певним пристроєм що називаєьбся MTU (Maximum Transfer Unit). Інші параметри буде описано нижче.

3.2 IP адреси

Як згадувалось у попередній главі, прийнята в IP мережах адреса є 32-бітним числом. Кожна машина в мережі повинна мати унікальну адресу в мережі. Якщо ваша локальна мережа не має TCP/IP з'єднання з іншими мережами, ви можете використовувати будь-які адреси за вашим бажанням. Однак, для сайтів Inernet адреси виділяються NIC (Network Information Center).

Для більш легкого розуміння IP адреса розбита на чотири 8-ми бітних числа, названі октетом. Наприклад : quark.physics.groucho.edu має IP адресу 0x954C0C04, яке може бути описною як 149.76.12.4. Цей формат часто згадуються як dotted quad запис.

Іншою причиною використання dotted quad є те, що IP адреси розбиті на номер мережі, який знаходиться на початку, та номер хоста. При зверненні до NIC ви не отримаєте адреси для кожного окремо взятого хоста які ви плануєте використовувати. Замість цього вам надасться номер мережі, що дозволить призначати IP адреси у межах певного діапазону хостам мережі за вашим бажанням.

В залежності від розмірів мережі кількість адресів може бути більшою або меншою. Для розділу різних потреб існує кілька класів мереж від яких залежить максимальна ктлькість адремів для хостів.

Class A | Клас A включає мережі з 1.0.0.0 до 127.0.0.0. Номер мережі знаходиться в першому байті октету. Це забезпечую 24-ох розрядну частину для означення хостів. Дозволяє використання приблизно 1,6 міліони хостів у мережі.

Class B | Класс B вміщає мережі з 128.0.0.0 по 191.255.0.0; номер мережі знаходиться в перших двох байтах октету. Це нараховую 16320 мереж з 65024 хостом в кожній.

Class C | Класс C - діапазон мереж від 192.0.0.0 по 223.255.255.0; номер мережі - перших три числа в октеті. Нараховує 2 міліони мереж з 254 хостами в кожній.

Class D, E, та F | - адреси що підпадають в діапазон з 224.0.0.0 по 254.0.0.0 є або експериментальними, або збережент для використання у майбутньому і не описують будь-якої мережі.

Якщо ми повернемось до прикладу з попередньої глави, ми побачимо що адреса quark (149.76.12.4) відповідає хосту 12.4 в мережі класу B 149.76.0.0.

Як ви могли помітити, в вищезгаданому списку не всі можливі значення чисел використовуються в хостовій частині адреси. Це тому що номери хостів 0 та 255 зарезервовані для спеціального використання. Адреса в якій всі біти хостової частини дорівнюють 0 описує адресу мережі, а якщо всі біти хостової частини встановлені в 1 - то вона називається broadcast адресою. Таким чином адреса 149.76.255.255 не може бути адресою окремого хоста, але стосується (описує) всі хости мережі 149.76.0.0.

Існують також дві зарезервовані адреси мережі : 0.0.0.0 та 127.0.0.0. Перша називається маршрутом по замовчуванню, а друга - адреса петлі. Маршрут по замовчуванню використовується для маршрутизування IP пакетів (детальніше ми зупинимось на цьому нижче).

Мережа 127.0.0.0 зарезервована для IP трафіку локально на вашому хості. Найчастіше адреса 127.0.0.1 буде призначена спеціальному інтерфейсу на вашому хості, який називається інтерфейс петлі (loopback) і працює подібно до зациклене коло. Будь-який IP пакет переданий йому від TCP чи UDP буде так, ніби він надійшов з іншої мережі. Це дозволить вам розробляти та тестувати програмне забезпечення мережі без використання ``реальної'' мережі. Також це буде корисним якщо ви хочете використовувати мережеве програмне забезпечення на окремому (не під'єднаному до мережі) хості. Це може виглядати не так як звучить; для прикладу велика кількість UUCP сайтів не мають IP під'єднання взагалі, однак потребують роботи системи новин INN. Для роботи під Linux, INN потребує інтерфейс петлі.

3.3 Знаходження адреси (Address resolution)

А зараз, коли ви бачите як організовано IP адреси, ви можете зацікавитись як вони використовуються в Ethernet для адресації різних хостів. В кінці кінців Ethernet протокол розпізнає хости за номером який складається з шести байт розділених двокрапкою який немає нічого спільного з IP адресою, чи не так?

Правильно. Саме тому є потреба в механізмі перетворення IP адреси в Ethernet адресу. Цей механізм називається Address Resolution Protocol (ARP). ARP не обмежений у використанні тільки з Ethernet, він також використовується в таких мережах як ham radio та подібних. Ідея що лежить в основі ARP така ж яку використовують більшість людей при пошуку пана X. Ample в натовпі (нехай з 150 людей): вони ідуть по колу викрикуючи його ім'я, поки він сам не відклинеться (якщо він є в натовпі).

Коли ARP хоче вияснити Ethernet адресу відповідну данній IP адресі, він використовує особливість Ethernet відому як ``broadcast'', при якій датаграми адресуються усім хостам в мережі одночасно. Датаграма broadcast посланий від ARP містить запит на IP адресу. Кожен хост який отримає запит порівнює його з власною IP адресою, і якщо вони співпадають, ARP відповідає хосту який давав запит. Тоді хост що давав запит може взяти Ethernet адресу з відповіді.

Звичайно вас може здивувати яким чином хост може взнати на якому з мільйонів Ethernet-ів у всьому світі знаходиться потрібний хост, і чи взагалі він під'єднаний до Ethernet. Всі ці питання і вимагають того, що називається маршрутизацією, а саме знаходження фізичного місцезнаходження хоста в мережі. Все це буде темою