На малюнку нижче той самий текст набраний одним кеглем, але має для різних шрифтів свою ємність і насиченість:    

РАДИ ПО ВИКОРИСТАННЮ ШРИФТІВ

Для кожної групи видань добре б знайти визначений набір гарнітур. Але це не виходить, що ви повинні обмежитися лише декількома шрифтами. Вибирайте більше гарнітур, чим потрібно для одного документа, - це розширить ваші творчі можливості.

Загальним принципом є застосування гарнітур із зарубками для основного тексту і рубаних - для заголовків і інших елементів. Але немає правил без виключень. В одному документі можна обмежитися тільки рубаними гарнітурами, у тільки з зарубками. Треба тільки враховувати, що текст, набраний рубаним шрифтом, сутужніше читати; особливо це стосується великих обсягів.

Нижче приводяться трохи простих рад по використанню шрифтів:

Для основного тексту використовуйте пряме світле накреслення шрифту.
При виборі шрифту (особливо це стосується дуже світлих гарнітур) визначите, на якому пристрої будете виводити ваш документ. Справа в тім, що лазерні принтери друкують букви більш товстими, чим вони виходять на фотоскладальних автоматах, причому чим гірше дозвіл принтера, тим толще виходять букви. У будь-якому випадку, перш ніж приймати рішення, переглянете спробні відбитки.
Для заголовків і підзаголовків застосовуйте більш жирне накреслення. Уникайте однакових гарнітур для заголовків і основного тексту. З іншого боку, для заголовків і підзаголовків краще використовувати схожі гарнітури; це ж стосується тих випадків, коли в основному тексті існує трохи гарнітур.
Якщо заголовок займає більш трьох рядків, гарнітура повинна бути дорівнює по насиченості основному тексту. Якщо гарнітури заголовка і тексту збігаються, відокремите заголовок від тексту. Використовуючи напівжирне накреслення шрифту для перших слів заголовка, ви як би даєте шапку, а набір курсивом допоможе відокремити заголовок від основного тексту, не відволікаючи уваги. Якщо заголовок займає менш трьох рядків, ефектно смотрится гарнітура більш солідного виду, чим в основного тексту. Намагайтеся не застосовувати на смузі більш трьох різних гарнітур, а обходитеся різними накресленнями однієї гарнітури в елементах документа (заголовках, основному тексті, шапках і ін). Однак деякі гарнітури дуже схожі між собою, і ви можете використовувати їхній як варіанти однієї гарнітури.
Курсив відмінно смотрится в шапках, рядках із прізвищами авторів, бічних заголовках і заголовках-кватирках.

ВЕРСТКА

У цій главі:   
  
  
  
  
  
  

Довжина РЯДКА

Для сторінок, заповнених текстом з невеликим числом розривів (чи без них) і набраних нормальним шрифтом, рекомендується обмежувати довжину рядка 60 символами. Причому зниження цієї величини до 50 тільки поліпшує загальне враження від сторінки. Після вибору розміру рядка випливає поэкспериментировать з межстрочным інтервалом, щоб підбудувати його під щільність використовуваної в наборі гарнітури. При виборі оптимальної довжини рядка, чи в термінології складачів ширини набору, варто брати до уваги ряд важливих факторів.

Якщо ж виділене під рядок місце так велике, що дозволяє розмістити більш ніж 50-60 символів, то можна удатися до одному з наступних прийомів. По-перше, можна вибрати більший кегль і за рахунок цього залишитися в рамках оптимальної величини 50-60 символів на рядок. По-друге, можна вибрати шрифт із більш широкими літерами, прагнучи як і раніше не вийти за рекомендовану межу. А останньою альтернативою є перехід до набору в трохи колонок.

ШИРИНА СТОВПЧИКА

При виконанні верстки тексту в трохи колонок необхідно випливати наступному універсальному правилу, що задає верхню межу ширини стовпчика. Варто виписати в рядок усі рядкові літери того шрифту, яким передбачається набирати колонку. Якщо довжину отриманого рядка помножити на півтора, то вийде максимально припустима ширина стовпчика.

Відповідно до цього правила можна визначити граничне число стовпчиків на листі в залежності від ширини літер застосовуваного шрифту, тобто в залежності від кегля і виду шрифту.

ВИРІВНЮВАННЯ

Любою абзац при верстці можна оформити одним з наступних способів: вирівнюванням по лівому краї, вирівнюванням по правому краї, центруванням, блоковим вирівнюванням (спільно правим і лівої). Кожний з цих способів припускає верстку в рядок скількох слів, скільки може в ній поміститися. Відмінність між ними зводиться до методу доповнення рядка, що верстається, пробілами до встановленої максимальної довжини.

ФОРМУВАННЯ ПЕРЕНОСІВ

У сучасних системах DTP реалізовані різноманітні алгоритми автоматичної верстки рядків. Наявність таких алгоритмів дозволяє відмовитися від ручної розбивки слів на склади на границях рядків (ручного переносу) із вставкою дефіса. Така ручна верстка сильно ускладнює процедуру внесення наступних змін, тобто додавання і видалення слів, тому що при цьому приходиться переверстувати значну частину рядків, вручну, видаляючи «старі» знаки переносу і вставляючи нові.

Цілком відмовитися від розбивки і переносу слів неможливо, тому що при малій ширині стовпчика це приведе до занадто великих проміжків між словами. Для ілюстрації останнього положення показані два варіанти верстки абзацу: із включеним і з виключеним алгоритмами автоматичного переносу:

Великі проміжки між словами в тексті з'являються звичайно тоді, коли застосовується блокове вирівнювання і ширина стовпчика, у якій верстається текст, невелика. Ефект збільшується при збільшенні чи кегля зменшенні ширини стовпчика. Для того, щоб хоч якось бороти з цим деякі DTP-системи виконують розрядку букв (трекинг) у довгих словах у тих рядків, у яких проміжки особливо великі. Результати такої верстки з розрядкою можна часто спостерігати в газетних статтях.

МЕЖБУКВЕННЫЕ ПРОСВІТИ

Новачки