відео в MPEG-4 працює по тій же схемі, що й у попередніх форматах. При кодуванні вихідного зображення кодек шукає і зберігає ключові кадри, на яких відбувається зміна сюжету. А замість збереження проміжних кадрів прогнозує і зберігає лише інформацію про зміни в поточному кадрі стосовно попереднього. Отримана в такий спосіб інформація стискується по алгоритмах компресії, аналогічним тим, що застосовуються в архіваторах. Компресія звуку найчастіше виробляється у формат MP3 чи WMA. Однак можливе використання будь-якого кодека, аж до застосовуваного в DVD шестиканального AC-3 потоку (єдина вимога - щоб даний аудіокодек був встановлений у системі).
Кардинальне нововведення при компресії відео в MPEG-4 полягає в наступному. На відміну від попередніх форматів, що поділяли зображення на прямокутники, при обробці зображень кодек оперує об'єктами з довільною формою. Приміром, людина, що рухається по кімнаті, буде сприйнятий як окремий об'єкт, що переміщається щодо нерухомого об'єкта - заднього плану. Природно, алгоритми пошуку й обробки подібних об'єктів вимагають набагато більше обчислювальних ресурсів, ніж у випадку MPEG-1/2. Але з урахуванням швидкодії сучасних комп'ютерів остання обставина не можна розглядати сьогодні як велика перешкода на шляху широкого поширення формату MPEG4. Для порівняння - у часи виходу MPEG-2, у 1995 році, частота процесора нових PC складала близько 100 Мгц. Сьогодні ця цифра зросла в десять разів!
Для нас як кінцевих користувачів найбільший інтерес представляє само збереження і відтворення відео на комп'ютері. Цей формат цілком можна назвати дешевої і як наслідок більш доступною альтернативою DVD в області розваг.
Більш докладно про стандарт MPEG-4 можна прочитати російською мовою тут ().
Від чого залежить якість MPEG-4 фільмів?
Якість фільмів у форматі MPEG-4 залежить від багатьох факторів, їхній можна умовно розділити на три групи.
Якість вихідного матеріалу. Приміром, якщо фільм із двох VideoCD (MPEG-1) компакт-дисків c дозволом 352*288 стискується до одного диска в MPEG-4 чи, що того гірше, з піратської відеокасети, те ні про яку прийнятну якість не може бути і мови.
Параметри стиску вихідного відеоматеріалу: бітрейт (потік даних, що проходить через декодер), розмір зображення й інші, менш істотні. Значення цих параметрів визначає насамперед тривалість фільму. Так, на один CD можна умістити фільм тривалістю півтори години, а можна впхнути і тригодинний. При цьому зрозуміло, що в першому випадку потік даних виявляється ширше, а необхідний ступінь компресії менше. Отже, фільм буде стиснутий і записаний на CD з меншими втратами як зображення. Оптимальний вибір параметрів кодування в MPEG-4 є строго індивідуальним і залежить від конкретного фільму. Тому без достатнього досвіду в цій справі важко домогтися гарного результату. Не секрет, що усі фільми в MPEG-4 мають кустарне виготовлення. Найчастіше якість зображення дуже низьке, а враження від перегляду фільму може бути цілком зіпсовано артефактами і постійними ривками зображення. У форматі DVD, навпроти, фактично всі диски мають зображення і звук чудової студійної якості.
Параметри декомпресії стиснутого відео, настроювання відеокарти, монітора/телевізора і швидкодія комп'ютера, використовуваного для перегляду. Чим менше швидкодія, тим більше будуть помітні ривки зображення, випадання кадрів (особливо в динамічних сценах).
На фактори перших двох груп по зрозумілих причинах глядач ніякого впливу зробити не може, тому ми їхній не будемо розглядати. Тут залишається тільки порадити ретельніше вибирати диски. Фактори третьої групи залежать цілком від користувача і його комп'ютера, нижче ми розглянемо їхній більш докладно.
Оверлей: що це таке?
Відеопотік у Windows може відтворюватися через спеціальний режим DirectDraw, називаний Overlay (оверлей), при цьому відеоінформація виводиться не у відеобуфер, а в окрему область локальної пам'яті відеоплати, де вона додатково обробляється апаратними засобами самої відеоплати (перетворення колірного простору YUV у RGB, апаратне масштабування і фільтрація). Розмір кадру оверлея і глибина його кольору не залежать від десктопа. Після обробки буфер оверлея може виводитися на десктоп чи по окремому каналі, наприклад, через відеовихід на телевізор, причому багато відеоплат дозволяють робити над умістом цього буфера гамма-корекцію, регулювати яскравість, контрастність і т.д. незалежно від десктопа. На десктоп оверлей виводиться за технологією "хромакей". Windows малює вікно, де повинне відображатися оверлей, і заповнює його "ключовим кольором"; відеоконтролер, зустрічаючи цей колір, при висновку на DAC (цифро-аналоговий перетворювач) заміщає його даними з буфера оверлея, попередньо роблячи масштабування зображення до розміру чи вікна на весь екран. Перевірити, чи працює ні режим оверлея при відтворенні відео, дуже просто: досить спробувати зробити скриншот екрана - якщо на місці відеозображення з'явиться чорний прямокутник, виходить, відео виводиться через оверлей.
Що таке Div і для чого він потрібний?
Div ()-кодек, що робить компресію/декомпресію зображення, стиснутого в стандарті MPEG-4. У прагненні витиснути з ринку потокового відео конкурентів (до приклада Apple c його QuickTime) у Microsoft зайнялися розробкою кодека, що дозволяє компресувати відеопотік у формат MPEG-4. На одному з етапів налагодження нового продукту в "маси" була випущена бета-версія цього кодека, що після невеликих доробок групою хакеров була перейменована в DivX-кодек. По "політичним" мотивах Microsoft пізніше згорнула розробки в цьому напрямку, випустивши тільки модуль для відтворення вже закодованого відео.
При установці Div робить реєстрацію в системі, для того щоб до нього могли звертатися програми більш високого рівня – плеєри.
Малюнок 1. Панель керування: відеокодеки
Який софт потрібний для перегляду фільмів у форматі MPEG-4?
У заголовку MPEG-4 відеофайлу є інформація про те, яким кодеком він закодований. Варіантів звичайно два: або це стандартний Microsoft MPEG-4, або Div. Існує утиліта, що дозволяє