В звичайному телевізорі яскравість рядка в процесі розгортки міняється довільним чином, і про кількість точок в рядку не йде мови. Якість отримуваного зображення визначається тільки можливостями телестудії й технічними параметрами телевізора. В комп'ютерах, які вимагають для вирішення будь-якої задачі вказати конкретні значення кожного параметра, рядок умовно розбивається на точки - пікселі. Чим більше точок в рядку і більше самих рядків, тим якіснішим виходить зображення. Відмітимо, що місцеположення кожної точки в будь-якому рядку строго зумовлене, а значення яскравості і кольору кожної точки перебуває за конкретною адресою у відеопам'яті.

Монітор з'єднується з відеоадаптером обмеженою кількістю дротів, по яких передається інформація про всі точки, які повинні бути відображені на екрані. По трьох дротах передається інформація про колір і яскравість точки, а два дроти служать для посилання імпульсів синхронізації, які вказують монітору, коли починаються новий кадр і рядок.

Імпульси синхронізації зображення в персональних комп'ютерах не мають строго певної прив'язки за часом до рядків і кадрів, як це регламентовано у відеотехніці. В різних типах моніторів через технічні обмеження на швидкодію електронних схем початок виведенні зображення зсунутий на якусь величину від моменту дії імпульсу синхронізації. Крім того, імпульси синхронізації мають тривалість, нерівну тривалості гасіння (під час гасіння зворотного ходу променя як би припиняється виведення інформації на екран, точніше, передається сигнал, відповідний "найчорнішому" кольору або "чорніше за чорний"). Також тривалості імпульсів синхронізації і гасіння рядків і кадрів значно відрізняються за часом.

Монітор, будучи пасивним пристроєм, завжди старанно відображає все те, що передає йому відеоадаптер, навіть у тому випадку, якщо йому посилається явно неможлива для нього інформація, тому для кожного типу монітора вимагається правильно встановити параметри синхроімпульсів, а також початок і закінчення виведенні корисної інформації. Це досягається установкою службових регістрів в чіпсеті відеоплати.

Якщо будуть вибрані неправильні співвідношення між всіма згаданими параметрами, то на екрані монітора буде відображена незрозуміла смугаста картинка. Так виходить, коли в операційній системі Windows у вікні Властивості: екран вибираються параметри, неприпустимі для монітора чи відеоадаптера. На щастя, в операційній системі Windows користувача оберігають від зайвих технічних подробиць, тому йому пропонується вибрати тільки типи монітора і відеоадаптера (рис. 11). Далі вже для конкретної вибраної пари пропонується дуже обмежений набір, що складається з величини дозволу і кількості кольорів в палітрі (рис. 12) і частоти розгортки (рис. 13).

Рис. . Вибір типу відеоадаптера в операційній системі Windows

Рис. . Вибір дозволу і глибини кольору

Більш зрозумілі технічні деталі установки параметрів відеоадаптера і монітора в операційній системі Linux (хоча це й приводить до великих проблем у користувачів, які, як завжди, не в курсі того, якими можливостями володіють монітор і відеоадаптер). Наприклад доводиться вказувати не тільки назви фірм і типів вживаних вузлів, але й параметри імпульсів синхронізації.

В операційній системі Linux для вказівки параметрів синхронізації у файлі XF86Config є рядок:

Modeline "найменування" р h hss hse hm v vss vse vm [опції], де:

p - частота елементів зображення в Мгц;

h - розмір видимої частини зображення по горизонталі;

hss - початок імпульсів рядкової синхронізації;

hse - кінець імпульсів рядкової синхронізації;

hm - повна широта кадру (видимої і невидимої частини);

v - розмір видимої частини зображення по вертикалі;

vss - початок імпульсів кадрової синхронізації;

vse - кінець імпульсів кадрової синхронізації;

vm - повна висота кадру (видимої і невидимої частини).

Рис. . Вибір частоти кадрової розгортки

Програміст може примусити відеоадаптер видавати синхроімпульси достатньо довільно щодо зображення. Але, наприклад для монітора з вакуумним кінескопом потрібні цілком певні затримки для повернення променя в початкове положення після закінчення малювання останньої точки рядка і останнього рядка кадру. Відповідно, відеоадаптеру необхідно точно вказувати, де повинні знаходитися синхроімпульси щодо один одного і початкової точки растру. При цьому використовуються дещо дивні для більшості користувачів параметри - розміри видимої частини зображення по горизонталі і вертикалі, початок і кінець імпульсів рядкової і кадрової синхронізації, повна висота і ширина кадру (видимої і невидимої частини).

На рис. 14 і 15 показано, як прив'язані синхроімпульси до зображення.

Рис. . Рядкова синхронізація

Рис. . Кадрова синхронізація

Людина дуже погано сприймає зображення на екрані монітора з частотою кадрової розгортки 60 Гц. Воно здається миготливим, а свічення від ламп денного світла, які живлення від мережі змінного струму 50 Гц, створює неприємні відчуття. Щоб підвищити комфортність від роботи з комп'ютером, прагнуть підвищувати частоту кадрової розгортки - спочатку рекомендувалася частота 85 Гц, потім 100 Гц (рідкокристалічні панелі працюють на іншому принципі, тому в них немає такої необхідності підвищення частоти кадрової розгортки). Тепер, після вдосконалення електроніки моніторів рекомендована частота кадрової розгортки лежить в діапазоні 120-200 Гц. Відповідно, користувачу необхідно вибирати для роботи той режим відеоадаптера, який підтримується монітором, оскільки інакше монітор дуже швидко виходить з ладу. В табл. 4 наведені можливі комбінації дозволу, кадрових і рядкових частот розгортки, які можуть забезпечити сучасні відеоадаптери, а в табл. 5 вже тільки для двох найбільш популярних дозволів наведені комбінації кадрової і рядкової частот розгортки.

Таблиця

Дозвіл, глибина кольору і можлива частота кадрової розгортки відеоадаптера AbitGeForce 3

Дозвіл | Глибина кольору | Частота кадрової розгортки

640Ч480 | 8/16/32 біт | 60-240 Гц

800Ч600 | 8/16/32 біт