користувачам відеокомбайн ATI ALL-ІN-WONDER RADEON 8500DV. В основі цього пристрою лежить відеоадаптер з 2D/3D-акселератором (графічний прискорювач, він же - відеопроцесор). На платі встановлений відеопроцесор ATI Radeon 8500, виконаний по 0,15 мкм технології, з тактовою частотою ядра 235 Мгц. RAMDAC функціонує на частоті 400 Мгц при роботі з аналоговими моніторами і 240 Мгц з цифровими. На карті встановлено 64 Мбайт DDR-пам'яті, що працює на тактовій частоті 190 Мгц (380 Мгц при подвійному читанні пам'яті за один такт), а розрядність шини пам'яті рівна 128 бітам.
Рис. . Відеокомбайн ATI ALL-ІN-WONDER RADEON 8500DV
"На борту" карти знаходиться стерео-ТV-тюнер, що дозволяє приймати і оцифровувати телевізійний сигнал. При роботі з відеомагнітофонами, відеокамерами і при програванні відеодисків користувач може "захоплювати" і редагувати аналогове і цифрове відео. Підтримуються формати відеозахоплення MPEG-1, MPEG-2, DV і WMF. Крім того, в комбайні реалізована функція цифрового відеомагнітофона ATI Multimedia Center.
Для підключення різноманітної відеоапаратури призначені:
цифровий інтерфейс DVI-І - для плоских панелей і традиційних моніторів, оснащених таким інтерфейсом;
роз'їм S-VHS - для входу/виходу відеосигналу (Video In/Out) і для композитного відеосигналу;
S/PDIF - цифровий аудіовихід;
інтерфейс IEEE І394 Firewire - для підключення відеокамер;
комбінований 29-контактний роз'єм, до якого підключається перехідній кабель - для підключення побутової відеоапаратури.
Для управління комбайном призначений пульт ДУ, що використовує радіосигнал, а не інфрачервоний світлодіод.
Отже, відеокомбайн ATI ALL-ІN-WONDER RADEON 8500DV володіє дуже принадними властивостями, але його вартість рівна ціні системного блоку хорошого офісного комп'ютера, тобто користувач може вибирати - купити таку симпатичну іграшку або десяток традиційних відеоадаптерів.
Цифровий інтерфейс
Поява цифрового інтерфейсу у відеоадаптерів і моніторів (як плоских, так і традиційних) - це, фактично, відродження принципів передачі відеоінформації в цифровому вигляді, як було в стародавньому стандарті EGA. На жаль, розробка нового цифрового інтерфейсу натрапила на амбіції різних виробників, а також на те, що останнім часом вимоги до параметрів переданих по інтерфейсу відеоданих різко зросли. Так що користувач сьогодні може зіткнутися з тим, що, маючи монітор і відеоадаптер з цифровими інтерфейсами, він не зможе їх разом з'єднати по цифровому інтерфейсу або йому доведеться купувати дорогий перехідник, вартість якого іноді порівнянна з ціною простого відеоадаптера.
Перший цифровий відеоінтерфейс був розроблений в 1997 р. організацією VESA, що запропонувала стандарт Plug-and-Display (P&D), який не знайшов підтримки в розробників і виробників персональних комп'ютерів. Потім компанія Silicon Image запропонувала технологію PanelLink з протоколом TMDS (Transition Minimized Differential Signaling), а корпорація Compaq - стандарт DFP, які також не отримали широкого розповсюдження.
Більш вдалою була спроба корпорації Intel, спільно з рядом інших фірм запропонувала стандарт DVI, який поступово починають упроваджувати різні виробники комп'ютерного устаткування. Модифікація стандарту DVI-І передбачає підключення традиційного аналогового монітора. Пропускна спроможність інтерфейсу 330 Мгц, що дозволяє використовувати дозволи 2048Ч1536 при 60 Гц для плоских панелей і 1920Ч1080 при 85 Гц для моніторів з вакуумним кінескопом.
В стандарті використовується 24+4–контактный роз'єм, по якому передається як цифровий, так і аналоговий відеосигнал. Така дивна комбінація контактів означає, що 4 контакти призначено для передачі аналогового відеосигналу, а інші - для цифрового, а також, можливо, для різних зовнішніх інтерфейсів і аудіосигналів.
Література
Айден К. и др. Аппаратные средства PC: Пер. с нем. / К. Айден, Х. Фибельман, М. Краммер. – Спб.: BHV-Сонет. П., 1996.
Вермань А.Ф., Апатова Н.В. Інформатика. – К.: Форум, 2000.
Вильховченко С. Современный компьютер: устройство, выбор, модернизация. – СПб.: Питер, 2000.
Глушаков С.В., Мельников И.В. Персональный компьютер: Учебный курс. – Харьков: Фолио, М.: ООО "Издательство АСТ", 2000.
Гук М. Аппаратные средства IBM PC: Карманная энциклопедия. – СПб.: Питер, 1999.
Гук М. Аппаратные средства IBM PC: Энциклопедия. – СПб.: Питер, 2000.
Гук М. Интерфейсы ПК: Справочник. – СПб.: Питер, 1999.
Информатика. Базовый курс. / Симонович С.В. и др. – СПб: Издательство "Питер", 1999.
Інформатика: Комп’ютерна техніка. Комп’ютерні технології: Підручник для вузів / За ред. О.І. Пушкаря. – К.: Академія, 2002.
Леонтьев В.П. Новейшая энциклопедия персонального компьютера – М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2003.
Локазюк В.М., Савченко Ю.Г. Надійнсть, контроль, діагностика і модернізація ПК: Посібник для вузів / Під ред. В. М. Локазюка. – К.: Академія, 2004. – 376 с.
Модернизация и обслуживание ПК: Базовый курс / Пер. с. англ. Д.М. Шевеля. – К.: БЕК; М.: ЭНТРОП; СПб.: Корона принт, 2000. – 592 с.
Соломенчук В.Г. Аппаратные средства персональных компьютеров. – СПб.: БХВ-Петербург, 2003. – 512 с.