Контроль технічного стану об'єкта. Його використовують для вирішення головного завдання технічної діагностики – перевірки працездатності ОД. Суть контролю полягає у перевірці відповідності значень параметрів об'єкта вимогам технічної документації та визначенні на цій основі одного із заданих видів технічного стану (справний, працездатний, несправний, непрацездатний та ін.) у даний момент.

Технічний контроль – процес, що забезпечує виявлення несправностей у роботі цифрових пристроїв, комп'ютерів, комп'ютерних систем і мереж, викликаних відмовою або збоями апаратурних засобів, помилками в програмах, помилкою оператора тощо.

Об'єктами технічного контролю є будь-яка продукція, процеси її створення, використання, транспортування, зберігання, технічного обслуговування і ремонту, а також відповідна документація.

Контроль ПКПСІ. Процес, який забезпечує встановлення їх відповідності заданим технічним нормам. Результат фіксують у формі «придатний-непридатний».

Будь-який контроль здійснюють у два етапи: 1) отримання первинної інформації про фактичний стан об'єкта контролю (ОК) та про ознаки і показники його властивостей; 2) співставлення первинної інформації із заздалегідь відомими вимогами, нормами, критеріями і отримання вторинної інформації про розбіжність фактичних і необхідних даних або виявлення відповідності (невідповідності) фактичних даних очікуваним.

Залежно від завдань, що вирішують, виокремлюють контроль працездатності, прогнозуючий і діагностичний.

Контроль працездатності. Встановлює відповідність параметрів ОК певним, наперед заданим граничним значенням. При цьому констатують тільки правильність функціювання ОК без зазначення причини відмови (виходу параметрів ОК за допустимі значення).

Прогнозуючий контроль. На основі проведених контрольно-вимірювальних операцій з певною ймовірністю передбачають поведінку ОК протягом певного часу після цієї процедури.

Діагностичний контроль. Визначають не тільки відповідність ОК його технічним характеристикам, а й встановлюють причину відмови. Таке визначення співзвучне технічному діагностуванню, але треба мати на увазі, що при діагностуванні встановлення несправності ОК проводять на нижчому ієрархічному рівні.

Контроль здійснюють за допомогою апаратури або засобів контролю технічного стану, що включають апаратуру і програми. Щодо засобів, які використовуються для реалізації контролю, його поділяють на апаратний, програмний і змішаний.

Апаратний контроль. Здійснюють за допомогою апаратури контролю, його характеризує висока швидкість.

Програмний контроль. Проводять засобами контролю, але при цьому відпрацьовують діагностичні програми. Він пов'язаний з додатковими витратами процесорного часу і необхідністю збільшувати об'єм пам'яті для розміщення програм контролю.

Змішаний контроль. Поєднує апаратний і програмний контролі з метою їх спрощення та підвищення ефективності. Як засвідчує досвід, така практика є найдоцільнішою.

За характером взаємодії засобів контролю з ОК розрізняють активний і пасивний контроль.

Активний контроль. Об'єкт контролю вивчають шляхом подачі тестових впливів на його входи, а також генерації певних режимів з відповідними параметрами;

Пасивний контроль. Стан об'єкта визначають на основі вивчення вихідних параметрів, наявних в ОК за фізичною природою його функціювання (амплітуда, частота та інші параметри вихідних сигналів).

Залежно від часу проведення контроль поділяють на оперативний і тестовий.

Оперативний контроль. Здійснюють у процесі вирішення основних експлуатаційних завдань. Він дає змогу виявляти несправності безпосередньо під час відпрацювання завдань. Такий контроль є неповним, оскільки його виконують на невідповідних для нього завданнях. Прикладом оперативного апаратного контролю є контроль за модулем, який широко застосовують в обчислювальній техніці.

Тестовий контроль. Проводять у спеціально відведені проміжки часу з метою розв'язання тестових завдань. Це забезпечує контроль об'єкта в цілому або його компонентів і елементів, а також контроль виконання команд програми. Чим нижчий ієрархічний рівень тестового контролю, тим більше він наближається до тестового діагностування.

Тести – вхідні впливи, які називають тестовими діями або тестовими наборами.

Після подавання на ОК (ОД) тестових дій він певним чином реагує на них. Як правило, це призводить до зміни сигналів, які виробляє ОК на вихідних лініях або в контрольованих точках.

Під відповідною реакцією (вихідною реакцією) розуміють сукупність логічних контрольованих сигналів на вихідних контактах у заданому такті контролю чи діагностування, які є реакцією об'єкта на подані на його входи тестові впливи.

Еталонні реакції (реакції, що вимагаються) – сукупність логічних контрольованих сигналів на вихідних контактах, які відповідають розрахованим для справного ОК (ОД) відповідним реакціям у заданих тактах контролю (діагностування).

Для з'ясування оцінюючих характеристик стану ОК використовують допусковий, кількісний та інформаційний контроль.

Допусковий контроль. Встановлює дійсне значення параметра відносно його гранично допустимих значень без вимірювання значення параметра;

Кількісний контроль. Дає кількісну оцінку відхилення параметрів ОК від їх номінальних і граничних значень, а також вимірює і оцінює абсолютні значення параметрів, що контролюються;

Інформаційний контроль (доповнення до кількісного контролю). Забезпечує локалізацію місця виникнення передбачуваної несправності й надає інструкції для її усунення. Співзвучний з поняттям технічного діагностування.

Крім цих видів контролю, в обчислювальній техніці використовують параметричний контроль – контроль, що здійснюють шляхом вимірювання електричних параметрів пристроїв і сигналів, які вони обробляють. Його поділяють на контроль статичних параметрів і контроль динамічних параметрів.

Поширеним є функційний контроль, що перевіряє здатність ОК правильно виконувати функції, покладені на нього. У процесі цього контролю перевіряють працездатність об'єкта в цілому. У функційному контролі виокремлюють функційно-статистичний і функційно-динамічний.

Функційно-статичний (низькочастотний) контроль. Перевірку правильності відповідних реакцій проводять на тактових частотах, що значно нижчі за мінімально допустимі робочі.

Функційно-динамічний контроль. Перевірку правильності функціювання ОК здійснюють у діапазоні мінімальних і максимальних робочих частот.

За функційного контролю друкованих плат доступ до внутрішніх контрольних точок не обов'язковий. Друковану плату підключають до зовнішніх засобів контрольно-діагностичного обладнання за допомогою розташованих на платах крайових з'єднувачів.

Використовують і внутрішньосхемний контроль, за якого тестові впливи подають на внутрішні контрольні точки друкованих плат, а з інших внутрішніх контактів контрольних точок цієї плати знімають відповідні реакції.

Оскільки всі розглянуті види контролю мають певні