Мінімальний розмір символу. Як і гострота зору, тобто здатність розрізнювати дві точки зображення, мінімальний розмір символу визначається кутом. Якщо розглядаються цифри або букви, то мінімальний кутовий розмір становить 30-40', для останнього значення співвідношення між висотою знаку h і відстанню до спостерігача I дається формулою: |

h ? 0,01 L. | (1.1)

Корисна площа екрана і її використання. Спотворення зображення на краях телевізійного екрана неприємні, але з ними можна миритися. При відображенні текстової інформації ніяких втрат бути не повинно. Тому, якщо індикатором ЗВІ буде електронно-променева трубка, то діагональ прямокутника «корисної» площі екрана береться рівною 0,9 від діагоналі трубки. Коли всередині такого прямокутника з відношенням ширини, що рекомендується, до висоти 4:3 розташовуються групи знаків, то його називають формуляром.

Якщо прийняти, що інтервал між символами становить 0,25 від висоти знаку h, то для крапкової матриці 5Ч7 висота знакомісця Азн = 1,25 h. а його ширина hзн = 0,9 А. Це означає, що при відстані між спостерігачем і екраном 0,5 м (500 мм) геометричні розміри знакомісця, що рекомендуються: h = 0,01 Ч 500 = 5 мм, b = (5 / 7) Ч 5 = 3,5 мм, hзн = 1,25 Ч 5 = 6,25 мм, bзн = 0,9 Ч 5 мм = 4,5 мм. Для формуляра із 80 знаками в текстовому рядку ми отримаємо ширину bф = 80 Ч 4,5 = 360 мм. З рекомендованого відношення ширини до висоти 4: 3 слідує, що hф = 360 Ч (3 / 4) = 270 мм і число текстових рядків рівно hф / hзн = 270 : 6,25 = 43, тобто інформаційна місткість поля становитиме 3440 знаків.

Кути спостереження і огляду. Відомо, що найкраще розглядати екран, знаходячись точно навпроти його центра. При відхиленні від ідеального положення гострота зору спостерігача падає. Для того щоб компенсувати це зменшення, доводиться брати кутові розміри об'єкта із запасом. Так, якщо мінімальний кутовий розмір 10' дозволяє спостерігати і розрізнювати знак тільки навпроти центра екрана, то вже при кутовому розмірі 30' можна спокійно (тобто без небезпеки втрати інформації) дивитися на екран (або рухати головою) під кутами до ±15° в горизонтальному і до ±10° у вертикальному напрямах.

Випромінювання індикатора в будь-якій площині має форуму пелюстки, причому максимум його інтенсивності співпадає з перпендикуляром до екрана. Деякі індикатори, наприклад газорозрядні або електронно-променеві, дають порівняно широкий пелюсок, інші (рідкокристалічні) – дуже вузький. При відхиленні від нормалі відбувається спад яскравості випромінювання, що, в свою чергу, обмежує кути огляду і спостереження.

Світлотехнічні параметри не менш важливі для якісного сприйняття, чим геометричні розміри частин зображення або взаємне розташування спостерігача і екрана. Сюди, по-перше, відноситься так звана адаптуюча яскравість – яскравість навколишнього середовища, до якої пристосовується око. Для швидкої адаптації необхідно, щоб при переведенні ока з навколишніх предметів на індикатор або зворотно не виникав дуже великий стрибок відчуття яскравості. Для хорошої адаптації приміщення, де знаходиться ЗВІ, не повинно бути ні зовсім темним, ні дуже світлим, тобто рівень адаптуючої яскравості обмежений і зверху і знизу.

Відоме співвідношення між яскравістю L і освітленістю Е дозволяє завжди знайти одну величину по іншій: |

L = с Е / р | (1.2)

Тут с – коефіцієнт відображення світла від поверхні прагне до нуля для чорних (що поглинають) поверхонь і наближається до одиниці для світлих (що відображають) поверхонь.

Проте, видимість об'єкта сильніше усього залежить не від яскравості, а від яскравісного контрасту. Для позитивного (чорне на білому фоні) зображення задається так званий прямий контраст, що визначається по формулі |

Кпр = (Lф – Lо) / Lф, | (1.3)

де Lо – яскравість об'єкта, Lф – яскравість фону. Для негативного (світле на темному фоні) зображення відповідно задається зворотний контраст:

| Коб = (Lо – Lф) / Lо. | (1.4)

Прийнятні значення контрасту для відтворення текстової інформації 0,65-0,85.

Спробуємо знайти комфортні умови для приміщення, в якому знаходиться ЗВІ. Якщо задатися освітленістю 100 лк, коефіцієнтом відображення фону для індикатора 0,3, для предметів в приміщенні 0,5 і, вважаючи індикатор світловипромінюючим, вибрати Коб = 0,7, то по формулах (1.2) і (1.4) ми отримаємо яскравість фону Lф = 10 кд/м2, яскравість знаку Lo = 30 кд/м2 і рівень адаптуючої яскравості La == 16 кд/м2. Однак психологи встановили, що максимальна гострота зору виходить тільки, коли відношення яскравості індикатора і яскравість навколишнього середовища не перевищує двох. Щоб наблизитися до таких умов, потрібно, наприклад, сильніше освітити приміщення. Відповідно при освітленості приміщення 200 лк ми отримаємо La = 33 кд/м2, Lф = 20 кд/м2 і Lo = 60 кд/м2, тобто задовольнимо всі поставлені вимоги.

Ще одним важливим психофізіологічним параметром є критична частота мелькань – мінімальна частота спалахів (кадрів), при якій зображення сприймається як злите. Механізм злитого сприйняття пов'язаний з інерційністю зорової системи людини – поки частота спалахів вище приблизно 45 Гц, зміни яскравості непомітні. Саме тому старі кінострічки, зняті при частоті 16 Гц, ми сприймаємо не безперервно, а як ряд часто повторюваних миттєвих фотографій.

Мигтіння зображення спричиняє сильне зорове стомлення і роздратовують спостерігача (особливо якщо це не телеглядач, а оператор за пультом дисплея). Професійну шкідливість доводиться ліквідувати або підвищуючи частоту кадрів повторення зображення, або за допомогою інших технічних засобів, про що ми поговоримо далі.

Колір. Достоїнства кольорового телебачення