з'являється хрест. Щоб обмежити розміри елемента індикації, доводиться вводити в конструкцію ще одну деталь – перфоровану діелектричну пластину, отвори якої повинні співпадати з перетинами електродів. При великих розмірах індикатора дуже важко суміщати отвори в пластині з місцями перетинів електродів. Інше слабе місце системи пов'язане з тим, що запалювання розряду являє собою статистичний процес, тобто розмазане у часі. Для того, щоб газ пробивався відразу після подачі напруги на електроди, потрібна достатня початкова іонізація в даному місці. Способів її створення багато: введення радіоактивної добавки, опромінення газу ультрафіолетом, використання постійного розряду (підготовчого). Тільки останній з них застосовується на практиці, причому щоб не заважати спостереженню, підготовчий розряд розташовують по периферії екрана у вигляді рамки або ж використовують його як координатну сітку (в осцилографі). Недоліком першого і в меншій мірі другого розміщення є те, що відстань від підготовчого розряду до комірки, що підготовлюється ним, не постійна.
Цього немає в панелі з самоскануванням, де підготовчий розряд пробігає (сканує) поле індикатора.
Для створення скануючого підготовчого розряду, використовується додаткова система електродів, яка відділена від основної системи пластиною з крихітними отворами (діаметром біля 50 мкм). Через ці отвори в основний проміжок проникають заряджені частки в кількості, достатній для зняття статистики запалювання. У той же час отвори настільки малі, що свічення підготовчого розряду практично не видно.
Самосканування не тільки забезпечує надійне запалювання розряду, але й спрощує адресацію елементів індикації. Функціонально робота такого приладу чимось нагадує дію ЕПТ – сканування підготовчого розряду відповідає відхиленню променя вздовж рядка, а подача збуджуючого сигналу на електрод індикації – відмикаючому сигналу на модуляторі.
Звичайно, конструкція панелі з самоскануванням складніше, ніж у простої панелі постійного струму, однак це ускладнення окупається підвищенням надійності функціонування і спрощенням керуючої схеми. Досить сказати, що для адресації 200 стовпців звичайної панелі постійного струму знадобиться 200 ключів, в той час як при скануванні для цього досить 3-5 ключів і 1-2 цифрових інтегральних схем. Все ж потрібно зазначити, що через складність конструкції і деякі обмеження, панелі з самоскануванням дозволяють відображати не дуже багато знаків. Сама велика панель з самоскануванням, описана в літературі, містить 480 знакомісць, кожне з 5Ч7 точок.
Найбільш універсальним типом газорозрядної панелі для відображення і алфавітно-цифрової і графічної інформації є газорозрядна індикаторна панель змінного струму. Її основна відмінність від панелі постійного струму в тому, що електроди не стикаються безпосередньо з газом, а покриті тонким діелектричним шаром.
Щоб уявити собі роботу такої панелі, зобразимо її комірку у вигляді двох конденсаторів, відповідних діелектричним шарам, що покривають електроди, і ємкості газового проміжку (рис. 1.9, а). Паралельно ємкості газового проміжку показане джерело струму, що включається, коли напруги на газовому проміжку перевищить напруги запалювання.
Рис. 1..
За допомогою джерела Е до комірки прикладаються три види напруг: підтримуюча знакозмінна напруга Uпод, амплітуда якої достатня для підтримки розряду, але недостатня для його збудження на початку циклу; записуюча напруга Uзап, здатна пробити газовий проміжок, і стираюча напруга Uст, призначена для гасіння розряду. Напруга Uпод прикладена між всіма рядковими і всіма стовпчиковими електродами, а напруги (Uзап і Uст подаються вибірково, щоб записати або стерти інформацію тільки в елементі індикації, що знаходиться на перетині рядка і стовпця.
Діелектричні шари, введені в панель змінного струму, в основному призначені для того, щоб додати комірці властивість запам'ятовувати інформацію. Розглянемо процеси, що відбуваються в комірці при впливі на неї різних напруг (рис. 1.9, б). Перший імпульс Uпод. не міняє стан комірки. Однак коли імпульс Uзап викличе пробій, ємкості Сg зарядяться. Характерно, що струм і через комірку завжди носить імпульсний характер, оскільки по мірі заряду ємкостей напруга Ug, прикладена до газового проміжку, зменшується, що зрештою спричинить припинення розряду.
Оскільки черговий імпульс Uпод, який поступає на комірку після зарядки ємкості, має протилежну Uзап полярність, то під дією суми Uпод + Uзап комірка знову пробивається, а ємкості Cg перезаряджаються до протилежної полярності. Процес перезапалювань і супроводжуючі його спалахи свічення продовжуються доти, поки не зніметься напруга Uпод або в дану точку не поступить стираючий сигнал Uст. Він вибирається таким чином, щоб розрядити, а не перезарядити ємкість. При знятті Uпод відбувається загальне стирання інформації на індикаторному полі, при подачі Uст – виборче стирання в даній точці.
Самі великі по розмірах зразки панелей змінного струму містять 1024Ч1024 елементи зображення і дозволяють відображати складну знакографічну інформацію з високою чіткістю зображення і без мелькань. Так велика інформаційна місткість виходить не тільки завдяки «пам'яті», але і тому, що товщина газового зазору в приладах дуже мала. Це дозволяє відмовитися від перфорованої пластини і полегшує створення екранів великих розмірів.
Описані досі типи індикаторів: ЕПТ, світлодіодний, газорозрядний є активними, оскільки вони самі генерують світло. Загальновизнані достоїнства таких індикаторів – це легкість читання текстів, особливо при низькій і середній зовнішній освітленості, велика швидкодія, що дозволяє формувати динамічні інформаційні моделі.
На відміну від активних пасивні індикатори самі не випромінюють, а тільки змінюють проходження або відображення світла, на що тратиться мала потужність. Оскільки пасивні індикатори створюють зображення зміною контрасту, вони зберігають працездатність при дуже високій зовнішній освітленості і навіть при прямому сонячному світлі. При низькій же освітленості такі індикатори перестають працювати через власну низьку яскравість.
Найбільш поширені з пасивних індикаторів рідкокристалічні. Хоча багато говориться про перспективність електрохромних і електрофорезних індикаторів, фактично роботи по них