У системах автоматизації проектування або автоматичного управління на екран виводять не стільки текст або окремі групи цифр (хоч і це може знадобитися), скільки різноманітні графіки, схеми, креслення, діаграми і т. п. Цю задачу виконують графічні дисплейні термінали, пристрої настільки більш складні, ніж знакові дисплеї, наскільки техніка малювання складніша за друкування на машинці.

Саме виходячи з різноманіття можливих складових елементів малюнка, можна виділити два типи графічних дисплейних терміналів: з обмеженими і з повними графічними можливостями. Дисплеї першого типу досить близькі до алфавітно-цифрових: в них просто набір символів доповнений різноманітними графічними елементами, а розмір знакомісця (або, вірніше, графічного місця) зменшений для кращого складання зображення з елементів. Часто розмір знакомісця вибирається 5Ч5 – це дозволяє, правда ціною погіршення зовнішнього оформлення, сформувати майже всі букви і тим більше цифри і в той же час досить гнучко створювати зображення. Як графічні елементи застосовують набори відрізків прямих і кривих, а також заштриховані або зафарбовані області.

Найчастіше ЗВІ з обмеженими графічними можливостями використовують для представлення інформації про безперервні стани об'єктів, що міняються у часі. Приклади таких систем – диспетчерські пульти в хімічній, газовій або нафтовидобувній промисловості, а також в енергетиці. Екран містить 3000-4000 графічних місць, причому на кожному з них можна створити будь-який із 256-512 знаків. Для таких систем дуже важлива найвища надійність, адже будь-яка аварія через неправильні дії диспетчера – це не тільки величезні матеріальні збитки, але здоров'я і життя людей. Висока ж надійність визначається умовами роботи оператора навіть в більшій мірі, ніж електронною апаратурою, – вдалою інформаційною моделлю, оптимальними умовами сприйняття зображення, максимальним комфортом.

Дисплейні термінали з повними графічними можливостями – основний робочий інструмент людини в системі автоматичного проектування. Незважаючи на складність таких пристроїв, колосальне зростання продуктивності праці, яке вони дають, виправдовує будь-які витрати. Процес автоматичного проектування з використанням ЗВІ виглядає приблизно так. По завданню людини ЕОМ виводить на екран попередній проект. Користуючись світловим пером і клавіатурою, розробник видозмінює положення окремих елементів, вводить додаткові деталі. На будь-якому етапі можна примусити ЕОМ оцінити рухи, що пропонуються, а на закінчення ввести цифрові дані креслення у зовнішню пам'ять, щоб потім використати їх для управління системою автоматичного виготовлення.

У дисплеях з повними графічними можливостями застосовуються векторні або растрові способи розгортки ЕПТ. Растрова система розгортки була нами вже розглянута для знакових дисплеїв, тому поговоримо тепер про векторну систему, яка якраз дуже широко використовується в повнографічних дисплеях. На екрані ЕПТ довільно переміщується електронний промінь. Якщо трубка замкнена, то ми як би переносимо олівець з однієї точки в іншу. Якщо ж трубка включена, малюємо лінію (щоб зробити лінію жирнішою, досить подати на модулятор ЕПТ більш високий потенціал), а щоб змінити колір – включаємо іншу електронну гармату кінескопа з тіньовою маскою або змінюємо прискорюючу напругу пенетрона.

Виникає питання – як управляти електронним променем для малювання вектора? Найбільш простий спосіб – це переміщення променя по координатах точок, створюючих криву або пряму. Однак якщо прикинути, що для формування малюнка з 1000 векторів по 100 точок в кожному для задавання положення кожної точки на екрані 1024Ч1024 знадобиться 10 + 10 = 20 біт, то буде потрібно ЗП місткістю 1000 – 100 – 20 = 2 Мбіт, а для послідовного виведення з такого ЗП треба буде зробити його швидкодію більшою 100 МГц. Доведеться відразу відмовитися від цього способу, принаймні, як від універсального.

Значно менше інформації треба зберігати в ЗП, якщо задавати криву двома координатами, початку і кінця, і кодом типу кривої – опуклої, угнутої, з різною кривизною і т. п. Якщо обмежитися 16 типами кривих, то необхідний об'єм пам'яті для одного вектора 20 + 20 + 4 = 44 біт.

Для створення на підсилювачах сигналів, що забезпечують лінійне або криволінійне відхилення променя від початкової точки до кінцевої, використовується векторний генератор. Він являє собою порівняно складний і швидкодіючий обчислювальний пристрій, який по початковій і кінцевій координатах вектора і його коді не тільки формує відхиляючі напруження з відповідними тимчасовими законами зміни але і враховує, що при різній довжині вектора швидкість руху променя міняється. Щоб при цьому зберегти однакову яскравість різних векторів, векторний генератор формує закон зміни модулюючої напруги в залежності від швидкості руху променя.

Графічні дисплейні термінали в ще більшій мірі, ніж алфавітно-цифрові, потребують інтелекту. Сучасні графічні дисплеї з вбудованою мікро-ЕОМ здатні на багато що: в їх пам'яті зберігається до трьох плоских зображень (графічних площин), причому можлива вибірка даних з будь-якої площини; вони дозволяють прочитувати, записувати і стирати дані як зі всього екрана, так і з будь-якої його частини; зсувати і повертати зображення; вибирати колір переднього плану і фону; створювати спецзнаки будь-якого виду (користувач сам програмує комплект символів); вибирати будь-які з