зв’язуванні (Linking) відслідковується місцезнаходження файла-джерела зображення. При будь-якій зміні даних цього файлу OLE автоматично оновлює зв’язаний об’єкт. При вбудовуванні (Embedding) об’єкт зберігається безпосередньо у створеному документі разом з інформацією про програмний продукт, з допомогою якого він створений. Редагування вбудованого об’єкту здійснюється тим програмним засобом, яким цей об’єкт був створений. Програму, яка створює об’єкт для зв’язування чи вбудовування називають сервером, а програму, яка приймає об’єкт у свої документи - клієнтом. Основною ідеєю технології OLE є ідея документо-орієнтованої роботи. Крім технології OLE існує стандарт OpenDoc, розроблений фірмою Apple, якого дотримуються більшість фірм розробників програмного забезпечення.
Гіпертекст.
Розвиток інформаційних технологій призвів до необхідності формування файлів, що можуть містили різноманітно представлену текстову, аудіо та відео інформацію. Такі можливості забезпечив формат гіпертексту. Гіпертекст (нелінійний текст) – це така організація текстової інформації, в якій текст є набором фрагментів з явно вказаними асоціативними зв’язками. Спроба поєднання в єдиний синтезований документ різнотипна інформації призвела до створення, так званих гіпертекстових середовищ, яка отримала втілення в файлах типу HTML. HTML розшифровується, як Hyper Text Markup Language, або мова гіпертекстової розмітки. Це скорочена назва мови, з допомогою якої створюються WEB-сторінки. Засоби HTML дозволяють описати загальний вигляд документу, в якому може поєднуватися така різнотипна інформація, як текст, графіка, відео, анімація, звук. Дані, з яких формується документ, зберігаються у різних файлах. Щоб помістити інформацію з файлу у HTML – документ, потрібно у HTML – документ включити гіпертекстове посилання на цей файл. Сам файл може знаходитись, як на тому ж комп’ютері, що й HTML – документ, так і в будь-якому місці в Internet.
Засобами перегляду HTML – документів є браузери. Ці програми забезпечують коректне відтворення HTML – документів.
2. Сучасні технології програмування.
Етапи розвитку мов програмування.
Розвиток мов програмування можна розглядати у вигляді етапів, кожний із яких характеризується певними ознаками. Початковий етап (1950-1960 р.) характеризується тим, що в основі засобів взаємодії людини й ЕОМ лежали мови, у яких програмування велося в термінах машинних кодів. Взаємодія програмістів з ЕОМ здійснювалося в діалоговому монопольному режимі. На цьому і наступних етапах (до появи інтелектуальних мов високого рівня) ЕОМ були доступні тільки професіоналам-програмістам. У ці роки почалося створення мов алгоритмічного типу.
Другий етап розвитку середовища програмування (I960 - 1970 роки) характеризувався створенням операційних систем, які дозволяли опрацьовувати декілька завдань, сформованих різними користувачами. Основна мета розробок на цьому етапі полягала в забезпеченні найбільшого завантаження машинних ресурсів. Почали використовувалися алгоритмічні мови, орієнтовані на ту або іншу предметну сферу.
Третій етап характерний якісною зміною критерію ефективності автоматизованого опрацювання даних. Якщо на перших етапах у якості такого критерію виступали (як видно, у силу обмеженої сфери використання ЕОМ) машинні ресурси, то далі основними стали людські ресурси, що здійснюють розробку і супровід програмного забезпечення. Сфера використання обчислювальної техніки до цього часу була вже достатньо велика і містила в собі ряд складних задач і проблем. Крім того, стали розроблятися і впроваджуватися в практику не тільки великі, але і дешевші міні ЕОМ, що дозволило в основному вирішити проблему необхідних обчислювальних ресурсів. З метою швидшої розробки програмного забезпечення на цьому етапі використовувався інтерактивний режим взаємодії декількох користувачів з ЕОМ, підтримуваний діалоговими операційними системами. Проте в цілому зростаючий рівень технології розробок програмного забезпечення ще не дозволив вирішити проблему людських ресурсів. Розрив між обсягами автоматизації і загальною кількості програмістів продовжував зростати.
Четвертий етап знаменує новий якісний стрибок у технології розробки програмного забезпечення, що відчиняє можливість рішення зазначеної проблеми. Його суть зводиться до того, що центр ваги технологічних рішень переноситься на створення засобів, що забезпечують взаємодію користувачів з ЕОМ на етапах створення програмного продукту. Ключовою ланкою нової інформаційної технології стає представлення та опрацювання знань. Розваються мови представлення знань, що дозволяє користувачам безпосередньо вносити свої знання в ЕОМ і надалі використовувати їх для вирішення конкретних задач. Індустрія знань стала широко впроваджуватися в різноманітні області створення прикладних інформаційних систем - створюються інтелектуальні пакети прикладних програм, бази даних, експертні системи. Цей етап характеризується також створенням і використанням персональних комп’ютерів. Створюються технічні передумови для застосування комп’ютера у широкому масштабі безпосередньо споживачами інформації - користувачами.
Можливості нової інформаційної технології “проникають“ у всі сфери інформаційної індустрії. Зараз широко використовуються мережі ЕОМ, що інтегрують розподілені бази знань. Їхнє створення забезпечує доступ до необхідної інформації в будь-якій точці Землі і дозволяє вирішити всі проблеми, починаючи від створення відповідних технічних засобів, що забезпечують передачу й опрацювання інформації, і закінчуючи мовними засобами взаємодії людини та ЕОМ.
Об’єктно-орієнтовані технології.
Суть об’єктно-орієнтованого програмування виражається формулою “об’єкт це дані плюс процедури“. Об’єкт інтегрує деякий стан (або структуру даних) і доступні тільки йому механізми керування ним. Багато об’єктно-орієнтованих мов мають засоби для об’єднання об’єктів у класи. Це дозволяє зберігати процедури (у термінах об’єктно-орієнтованого програмування - методи), застосовувані до всіх об’єктів цього класу, в єдиному примірнику, лише у відповідному класі. Засоби візуального програмування розширили поняття “об’єкт“. Об’єкт - це деяка річ, із якою можна щось робити, і яка може бути видимою або ж ні. Видимим об’єктом може бути рамка, кнопка, автономний модуль та інше. Завдяки засобам візуальної розробки можна працювати з видимим об’єктом, тримаючи його перед очима й одержуючи результати практично відразу.
Об’єкти можуть реагувати на події і мати властивості - атрибути, що детально описують його структуру. Наприклад,