Структура забезпечення інформаційної системи
Структура інформаційної системи.
Як правило, автоматизована інформаційна система містить функціональні системи та системи забезпечення. Забезпечення в свою чергу може бути інформаційним, програмним, технічним, технологічним, організаційним, правовим, математичним, лінгвістичним і ергономічним. У функціональній структурі виділяються такі елементи, як функціональна підсистема, блок, комплекс задач, задача. Склад функціональних підсистем залежить від прийнятої структуризації управлінських робіт, групування задач, що вирішуються об'єктом авто-матизації. Сукупність функціональних систем виконує призначення цієї інформаційної системи шляхом забезпечення виконання заданого кола задач. Фактично функціональні системи відображають модель управління, тобто в кожній з них проходить трансформація цілей управління в певні функції. Звичайно в інформаційній системі функціональна частина може розбиватися по таких ознаках:
рівень управління (вищий, середній, нижній);
вид керованого ресурсу (матеріальні, трудові, фінансові);
сфера використання (банківські, фондового ринку, тощо);
період управління.
Система зберігання інформації.
При проектуванні інформаційної системи особливу увагу приділяють формуванню автоматизованого банку даних і вибору пакету системи керування базами даних, для чого до останніх висуваються наступні вимоги:
забезпечення централізації і децентралізації (локалізації і розподілення) нагромадження, зберігання, обробки і видачі інформації;
максимальна незалежність програм від зміни даних і даних від програм, а також фізичних запам’ятовуючих пристроїв;
можливість опису різних структур даних і реорганізації даних;
можливість колективного і персонального використання даних;
захист від збоїв і втрат;
мінімальна надлишковість даних;
захист від несанкціонованого доступу до даних;
забезпечення допустимого часу виконання операцій доступу до даних;
забезпечення необхідного сервісу під час доступу, редагуванні даних, видача повних довідок.
Інформаційне забезпечення.
Інформаційне забезпечення в значній мірі визначає інтелект системи, оскільки містить всю використовувану інформацію, оперує нею і здійснює інформаційний обмін всередині і зовні інформаційної системи. До інформаційного забезпечення в системах управління висуваються серйозні вимоги. Інформація повинна бути достовірною, своєчасною, постійно обновлюваною, представленою в зручній для користувача формі, доступною користувачу і повною. Неповність інформації часто є причиною прийняття нераціональних і несвоєчасних управлінських рішень. Основний ефект інформаційної системи в напрямі вдосконалення управління досягається за рахунок автоматизації інформаційних процесів і покращення управлінських рішень.
Інформаційне забезпечення містить не тільки різноманітні дані, але і систему доступу до них, яка реалізується програмними засобами (СКБД). В цьому проявляється тісний взаємозв’язок інформаційного і програмного забезпечення, яке надає ці засоби. Разом з інформаційною системою її інформаційне забезпечення пройшло складний і важкий шлях бурхливого розвитку, в якому можна виділити наступні етапи:
перший етап - індивідуальне, вмонтоване в програму вирішення задачі інформаційного забезпечення;
другий етап - файлові структури, яки створювалися для одної задачі або комплексу задач під керуванням операційної системи;
третій етап - зведення файлів в бази даних, які обслуговують комплекси задач і функціональні підсистеми під керівництвом операційної системи, що забезпечує взаємозалежність фізичних запам’ятовуючих пристроїв, користувачів і структур даних;
четвертий етап - сучасні бази даних, мови запитів і маніпуляції даними, незалежність фізичної, логічної організації даних і користувачів, керування даними з боку системи керування базами даних;
п’ятий етап (перспектива) - бази даних і бази знань, звернення і запити реалізуються на довільній мові, аж до розмовної.
Перспективні системи на базі новостворених технічних і програмних засобів в майбутньому забезпечать нові інтелектуальні можливості. Вони дозволять спілкуватися з користувачем мовою, близькою до розмовної, розв’язувати логічні задачі (доведення, пошук рішень), використовуючи задану сукупність правил доведення, а також приймати рішення, формувати поняття і образи, їх зберігання і доступ до них, надавати енциклопедичні довідки, розв’язувати задачі системотехніки, проводити дослідження і розробки, розуміти і формувати мови (зі словником не менше 100000 слів), проводити переклад з однієї мови на іншу, застосовувати елементи самопрограмування і вільний діалог.
Програмне забезпечення.
Програми - це тексти, складені з основних конструкцій мови, віджображаючі інтелектуальну, рутинну, фактографічну чи іншу інформаційну діяльністі в умовах автоматизації і застосування комп’ютерів. Тобто всі програмні і зв’язані з ними інформаційні засоби: логічні одиниці інформації (елементи, записи, складні записи, структури даних, структури знань) і алгоритмічні мови програмування, спілкування, маніпулювання і обміну інформацією. Спеціальне програмне забезпечення включає окремі програми і програмні комплекси, розроблені для управління конкретним підприємством, у вигляді пакетів прикладних програм (ППП), які здійснюють певні функції управління у вигляді програмної системи, яка реалізує певний метод розв’язку задач управління.
Зазначимо, що інформаційна система постійно зазнає динамічних змін. Її розвиток здійснюється в багатьох напрямках. Основні із них такі:
охоплення автоматизацію нових підсистем і розширення функцій інформаційної системи;
створення принципово нових алгоритмів (задач) і вдосконалення вже існуючих;
вдосконалення і розширення комплексу технічних засобів;
вдосконалення загальносистемного програмного забезпечення.
А це в свою чергу вимагає своєчасного динамічного корегування програмного забезпечення.
Технічне забезпечення.
Функціонування інформаційної системи грунтується на використанні технічних засобів, які забезпечують збирання, реєстрацію, передачу, зберігання, обробку і тиражування інформації, а також процеси взаємодії людини і комп’ютера для вирішення задач управління об’єктом. Передбачається, що інформаційна система створюватиметься на базі впровадження: нових радіо-комунікаційних зв’язків, сучасних комп’ютерної та факсимільно-друкуючої техніки, локальної комп’ютерної мережі і відповідних програмних засобів. Комп’ютерні мережі, які з’явилися недавно, здатні утворити основний кістяк комунікаційних зв’язків. Ці мережі - один з яскравих прикладів реалізації інформаційних технологій, в яких поєднуються, як різного роду апаратура по обробці, зберіганню та передачі інформації, так і різні види обслуговування (інформаційна служба, телекс, відеотекс, телеконференції, електронна пошта). Крім телеграфних апаратів, на кінцевих пунктах мережі з’явилися комп’ютери, факсимільні апарати, бази даних. До провідникових і кабельних каналів додалися мікрохвильові і волоконно-оптичні. Завдяки об’єднанню використовуваних програмно-сумісних комп’ютерів в локальну мережу, досягається оптимальне співвідношення продуктивності і вартості інформаційно-обчислювальної системи. Архітектура локальної мережі забезпечує високий рівень інтеграції системи,