Секрети і прийоми використання комп'ютерної графіки в кіно і на телебаченні
У цій статті мова йтиме про комп'ютерну графіку (в основному 3-мірній) і професійному її застосуванні для створення реалістичних спецэффектів, по можливості невідрізнимих чи важко відрізнимих від реального відео. Для початку хотілося б зробити невеликий екскурс по декількох основних 3-мірних програмах, використовуваним сьогодні професіоналами по усьому світі. Відразу обмовлюся, що дані матеріали не є навчальним посібником по тім чи іншому пакеті, тому що для цього є спеціалізована література.
Метою даної статті є ознайомлення недосвідченої в даних питаннях частини аудиторії, але зацікавленої ними. Професіонали також можуть почерпнути з цього матеріалу масу корисної інформації у вигляді ідей і способів застосування окремих функцій програм для своїх потреб.
На даний момент існує безліч пакетів для створення 3-мірної комп'ютерної графіки й анімації, що мають свої переваги і недоліки. Не буду розвивати полеміку на тему, який пакет крутіше, тому що прихильників того чи іншого програмного забезпечення мається безліч, і в кожного пакета є свої позитивні і негативні моменти, можу лише виразити власна думка і прихильності до конкретного набору програм, засновані на логічних роздумах і особистому досвіді.
З існуючого достатку графічних програм, що є присутнім на ринку графічних технологій, відразу можна виділити декількох фаворитів: це такі пакети, як MAYA, 3Dstudio Max, SoftImage, Light Wave. Крім цих пакетів, звичайно, існує ще величезна кількість графічних програм, таких, як: Rhino, NUGraphRenderer, BMRT, RenderMan, Houdini, та інші., але про них, я думаю, говорити не варта, тому що ці програми, в основі своїй, не одержали широкого застосування користувачами в нашій країні в силу своєї вузької спеціалізації, хоча ці і деякі інші програми нерідко використовуються фахівцями, що працюють на телебаченні.
Отже, давайте по-порядку
Звичайно, MAYA - це безперечний лідер, програмний пакет, що володіє величезними можливостями, перший доступний для PC-користувачів, професійний графічний набір інструментів, що дозволяє досягти нового рівня якості анімації і візуалізації сцен. MAYA має величезну історію, поєднуючи в собі можливості таких монстрів, як POWER ANIMATOR, SOFTIMAGE і безлічі інших графічних пакетів, її можливості практично безмежні, і говорити про неї можна дуже довго. На жаль, MAYA має ряд негативних сторін, що не дозволяють їй на даний момент зайняти лідируюче положення в лінійці популярних 3-мірних програм у Росії. По-перше, її системні вимоги: min128MB RAM і хоча б PII400 - це для нормальної роботи і створення сцен дуже средненької (по голлівудських мірках) складності. По-друге, можливість роботи тільки під Windows NT на PC також ніяк не може позитивно позначитися на рості обсягу продажів. Ну і саме головне, мабуть, (принаймні для Росії) ця ПОВНА відсутність якої-небудь російської літератури. Проїхавши пів-Москви і побувавши в безлічі книгарень, мені так і не вдалося знайти ні однієї книги по даному пакеті. І це притім, що пакет є одним із самих складних (якщо не самим складним) з тих, що мені коли-небудь, приходилося зустрічати. Справа навіть не в розумінні якихось функцій, а просто-напросто в їхньому достатку. Незважаючи на сказане вище, хочу відзначити, що усе більша кількість допитливих розумів у нас у Росії намагається методом наукового тика опанувати функціями цього чудового пакета, у чому хочеться щиро побажати їм успіху. Хоча я все-таки сподіваюся на появу незабаром необхідної технічної літератури.
Хотілося б особливо виділити один з пакетів, що є на сьогоднішній день першим за рівнем популярності не тільки в Росії, але і в усьому світі:
3D Studio MAX
Історія 3DSMAX досить молода і бере свій початок десь наприкінці 80-х. Кілька талановитих програмістів з різних міст США, що іменують себе Yost Group, об'єднали свої зусилля з метою створення першого професійного 3-х мірного графічного пакета на платформі PC. 1-я версія 3Dstudio для MS-DOS…Тоді це був прорив, і всі комп'ютерні журнали взахлеб писали про нові можливості, що відкриваються для платформи PC. Потім були 2-я, 3-я і 4-я версії 3Dstudio для системи MS-DOS, пакет мав велику популярність і навіть став потроху використовуватися на телебаченні й у кино-видеовиробництві, спочатку не сміливо, але з часом усе більш і більш закріплюючи свої позиції на ринку програм створення комп'ютерної графіки для відео індустрії. Можливості пакета постійно розширювалися за рахунок написання спеціальних додаткових процесів, що додають різні, нові функції (вони називалися IPAS Process). Для платформи PC це було просто карколомним результатом. На жаль, 3Dstudio для DOS мала ряд істотних недоліків, що не дозволяють цьому пакету в той час змагатися з продуктами Alias/Wavefront для комп'ютерів SGI. У числі цих недоліків виділю, у першу чергу, обмеження на обсяг використовуваної пам'яті (до 64-х Мбайт). Крім цього, пакет був не дуже продуктивний у роботі з погляду інтерфейсу. Я думаю, кожен професіонал, що працював колись з 3DS для DOS, з жахом згадує ці довгі, ієрархічні контекстні меню, що приходилося колесити уздовж і поперек для виконання тривіальних, на сьогоднішній погляд, операцій.
Нарешті, у середині 90-х я прочитав статтю в одному з комп'ютерних журналів про появу унікальної програми для платформи PC під керуванням Windows NT (тоді 1-я версія 3DS MAX працювала тільки з NT, а згодом вийшов патч до версії 1.2, що дозволяє запускати MAX і під Win95). У статті говорилося про те, що, маючи комп'ютер Pentium 133 і 64 MB пам'яті,