Розгін процесора
курсова робота з інформатики
ЗМІСТ
1. Підвищення продуктивності комп'ютерів шляхом їх експлуатації у форсованих режимах
Комп'ютер поступово перетворюється з предмету розкоші в поширений інструмент, необхідність якого поступово розуміють всі. Ця думка неухильно опановує масами. З теорії вона повільно і неухильно перетворюється на стиль життя. І навіть якщо сьогодні метою придбання комп'ютера є мода й ігри, то завтра – це вже офісні і домашні інформаційно-пошукові системи на основі баз даних, електронна пошта, Інтернет.
І все б добре, але одна думка псує таку радісну картину. Річ у тому, що комп'ютер – це не телевізор і не пральна машина, які можуть служити вірою і правдою десятиріччями. Комп'ютер починає стрімко старіти практично з дня свого придбання. Можна стверджувати, що той пристрій, який отримується сьогодні, вже через які-небудь два-три роки безнадійно застаріє. Надія знайти щось більш довготривале – це швидше з області безгрунтовних фантазій і допустимо якоюсь мірою для домогосподарок, але не для тих, хто вже набув деякий досвід, а тим більше, для просунутих користувачів.
І проте все не так сумно. Можна показати, що процесам швидкого морального старіння комп'ютерів можна в деякій мірі чинити опір. Перш за все, це ретельна настройка і обслуговування, що полягає, наприклад, в операціях сканування і дефрагментації жорстких дисків, що періодично проводяться. До цього слід додати оновлення драйверів і BIOS. До речі, як показує досвід, навіть пил і тим більше погані контакти можуть знижувати продуктивність.
Проте навіть ретельно набудований і регулярно обслуговуваний комп'ютер не може тривалий час відповідати постійно зростаючим вимогам. Рано чи пізно кожний користувач комп'ютера стикається з проблемою недостатньої його продуктивності для вирішення поставлених задач. Після того, як всі резерви по збільшенню продуктивності за рахунок усебічної оптимізації роботи апаратних і програмних засобів комп'ютера повністю вичерпані, доводиться переходити до більш радикальних заходів. Як правило, проблему недостатньої продуктивності одні користувачі вирішують шляхом покупки нового комп'ютера, інші – модернізації (upgrade) існуючого. На жаль, обидва варіанти пов'язані зі значними фінансовими витратами, нерідко дуже істотними.
Проте слід зазначити, що існує ще один шлях, що продовжує період експлуатації ще новою, але вже стрімко застаріваючої обчислювальної техніки. Цей шлях нерідко дає друге життя і тим комп'ютерам, які сучасними вже ніяк не назвеш. Йдеться про метод, який по-англійськи називається "overclocking", а по-українськи – "розгін". Суть даного методу полягає в експлуатації деяких елементів і вузлів комп'ютера в ретельно вибраних форсованих режимах. Це, як правило, дозволяє суттєво підвищити швидкодію кожного з них і відповідно продуктивність всієї системи. Правда, слід зазначити, що іноді все це досягається ціною деякого зниження надійності роботи і скорочення ресурсу безаварійної експлуатації, що і багатьох випадках цілком допустимо.
Дійсно, в умовах постійного розвитку комп'ютерних технологій і розробки все більш досконалих програмно-апаратних засобів термін доцільної експлуатації вузлів і елементів обчислювальної техніки постійно скорочується. При появі сучасних, більш якісних і продуктивних компонентів стає економічно невигідно експлуатувати застарілі прототипи. В даний час для процесорів, відеоадаптерів і жорстких дисків доцільний термін роботи в комп'ютерах звичайно складає не більше 2-3 років. Багато користувачів ще до закінчення даного терміну прагнуть замінити ці, як правило, справні і добре працюючі елементи, на більш продуктивні зразки. В той же час слід зазначити, що висока надійність комп'ютерних елементів дозволяє експлуатувати їх більше 10 років. Тому можливе деяке зниження надійності і ресурсу (наприклад, з 10 до 5 років) часто виправдане і цілком допустиме, оскільки період експлуатації комп'ютерних елементів – короткий і весь ресурс все одно не буде вироблений.
А що стосується можливих збоїв і зависань, то при коректному виконанні процедури розгону вони вкрай рідкісні і в звичних умовах, як правило, не приводять до великих неприємностей. Звичайно, не слід використовувати дані режими в системах управління потенційно небезпечними виробництвами і життєво важливими процесами. Там комп'ютерні збої не такі нешкідливі і, безумовно, не можуть вважатися допустимими.
Слід підкреслити, що останнім часом розгін став популярний і серед володарів абсолютно нових комп'ютерів. Такі користувачі нерідко вже під час покупки просять встановити форсовані режими для елементів і підсистем свого комп'ютера. Більш досвідчені їх колеги виконують це вже самі в домашніх умовах, підбираючи оптимальні режими при жорсткому контролі і ретельному тестуванні. З'явилися комп'ютерні фірми, що виконують подібні роботи і надають консультації.
Оцінюючи можливості і неприємності розгону, слід нагадати, що ці режими не є такою вже новою технологією. Як це часто буває, нове – це добре забуте старе. Дійсно, ще в комп'ютерах з процесорами типу 8086, 8088, 286 широко використовувався режим TURBO, який, по суті, часто був режимом розгону. Отже, форсовані режими використовувалися ще на зорі появи персональних комп'ютерів, але тільки останніми роками розгін став всесторонньо дослідженою і обґрунтованою технологією підвищення продуктивності комп'ютерів.
Популярність розгону пояснюється не тільки природним бажанням що-небудь удосконалити в комп'ютері. Головну причину необхідно шукати в основному в області економіки. Дійсно, дана процедура, вживана, до речі, не тільки для процесорів, дозволяє при відносно низьких витратах і розумному ризику досягти порівняно високої продуктивності для комп'ютерів. Зростання продуктивності для процесора може досягати 20-30%, а при більш жорстких і ризикованих режимах – до 50% і більше. Аналогічно можна суттєво підвищити продуктивність відеоадаптера і навіть жорсткого диска. Таке значне зростання автоматично переводить комп'ютер в більш високу категорію.