Не дивлячись на очевидне економічне коріння, не слід розглядати метод розгону тільки з цих позицій. Достатньо часто у форсованих режимах експлуатують найбільш сучасні, новітні елементи і вузли, продуктивність яких дуже висока. Цей показник визначається досягнутим рівнем сучасних технологій. Розгін дозволяє підняти дану планку ще вище.

Популярності розгону сприяє і поява відповідних материнських плат і чіпсетів, і навіть спеціальних програмних засобів, що здійснюють управління і контроль за режимами експлуатації.

Дослідженню форсованих режимів і виробленню відповідних рекомендацій присвятили себе не тільки окремі ентузіасти, але й багато серйозних фірм, як зарубіжних, так і вітчизняних. Іноді такі роботи виконуються не тільки з відома виробників, але навіть при прямому заохоченні фірм, що виконують дані роботи. Прикладом може служити вже порівняно тривала співпраця фірм KryoTech, AMD, Compaq. Спільні роботи даних фірм дозволили в режимі розгону при екстремальному охолоджуванні процесорів AMD подвоїти робочу частоту ядра, досягнувши рівня 1 ГГц задовго до експериментального виходу процесора, для якого ця частота вже була штатною!

Підвищений інтерес до проблеми розгону з боку комп'ютерних фірм пояснюється достатньо просто. Подібні дослідження дозволяють покращувати технології, вдосконалювати архітектуру, підвищувати продуктивність елементів і вузлів. Крім того, це дозволяє накопичувати статистику збоїв і відмов, що дає можливість розробляти ефективні апаратно-програмні засоби підвищення надійності. Врешті-решт, здатність комп'ютерних елементів стійко працювати у форсованих режимах – відмінна реклама для продукції фірм-виробників даних елементів. А підвищення продуктивності є могутнім аргументом в конкурентній боротьбі. Тому зрозуміле прагнення цілком респектабельних фірм знаходити різні способи боротьби за мегагерци і відповідно за продуктивність.

А критикам можна привести наступний аргумент – установка засобів охолоджування на відеоадаптери – це що? Хіба режими, що вимагають інтенсивних засобів охолоджування, не є реакцією на форсування елементів? А нові програми-драйвери, що передбачають вибір оптимального режиму з підви-щеними частотами для відеочіпсету і відеопам'яті? Врешті-решт, як розглядати нові процесори Athlon, в яких знову підвищили напругу живлення ядра з 1,6 В до 1,7 В? Правда, фірми-виробники гарантують надійність таких елементів. Ось це дійсно важливо! Але тут кожний вільний сам вибирати і оцінювати наслідки своїх дій, пов'язаних з установкою форсованих режимів. Одне можна сказати, що для застарілих елементів це вже не пошкодить (все одно викидати), а для нових, і відповідних, елементів розумний розгін, наприклад, 10-20%, як правило, чреватий тільки можливими збоями. Тим більше що в сучасних апаратно-програмних засобах передбачені елементи контролю за температурним режимом.

2. Шини PCI і AGP, а також жорсткі диски і пам'ять

Збільшити частоту процесора можна двома способами – збільшити коефіцієнт множення і підвищити частоту системної шини. Щоб запобігти розгону, фірма Intel зафіксувала в своїх процесорах коефіцієнт множення, залишаючи для розгону лише один шлях – збільшення частоти системної шини.

На 386 і 486 процесорах частоту системної шини можна було змінювати, не побоюючись за наслідки. Принаймні, небезпека загрожувала тільки процесору. Поява шин PCI і AGP принесла ще одну проблему. Шина PCI 2.x розрахована на частоту 33 Мгц – рівно 1/2 від частоти 66 Мгц, або 1/3 від 100 Мгц. Тут ми стикаємося з новим поняттям – дільник, або коефіцієнт ділення. Цей коефіцієнт повністю протилежний коефіцієнту множення і його основною задачею є пониження частоти, що приходить, в n раз. Якщо ми включаємо системну шину на частоту до 100 Мгц, то використовується дільник 1/2, а починаючи з 100 Мгц частота шини PCI стають вже в три рази менше. При використанні частоти 133 Мгц ділити доводиться вже на 4. Це означало, що при установці системної шини 60, 66, 75, 83, 92 Мгц частота PCI виходила 30, 33, 37.5, 41.5, 46 Мгц відповідно. Частоти 66, 100 і 133 Мгц є як би офіційними для системної шини. Проміжні ж частоти є як би недокументованими можливостями. Фірма Intel гарантувала нормальну роботу своїх процесорів тільки на номінальних частотах. Але ж щоб розігнати Celeron 333 (частота цього процесора виходить множенням 66Ч5) до 375 доводиться використовувати частоту системної шини 75 Мгц, а щоб погнати процесор на 415 Мгц, треба примусити системну шину працювати на частоті 83 Мгц. При цих частотах шина PCI працюватиме на 37.5 і 41.5 Мгц. Що це означає? Це означає, що багато PCI пристроїв, як то: відеокарти, мережні карти, SCSI адаптери і звукові карти можуть працювати нестабільно, або взагалі не працювати. Як бути? При таких обставинах доводиться або не розганяти процесор, або намагатися виставити системну шину на 100 Мгц, отримавши рідні 33 Мгц для PCI. Аналогічна ситуація виникає при розгоні процесора, що працює на частоті системної шини 100 Мгц.

Майже аналогічна ситуація виникає з AGP. Режими AGP 2x і 4x працюють на частотах 66 Мгц, передаючи сигнали синхронно з системною шиною з ефективною частотою 133 Мгц. Природно, якщо частота системної шини буде 75 Мгц, то AGP 2x/4x повинна буде передавати два сигнали на початку і кінці кожного циклу і мати ефективну частоту 150 Мгц. Використання підвищених частот також негативно впливає на стабільність багатьох AGP відеокарт.

Тепер варто згадати про жорсткі диски. Річ у тому, що практично у всі сучасні материнські плати вбудований Ultra DMA 33 контроллер для управління жорсткими дисками. Останнім часом набули поширення і Ultra DMA 66