жорсткі диски, а значить все більше материнських плат поставляються з Ultra DMA 66 контроллером. Так от, при установці системної шини 83 Мгц деякі типи Ultra DMA жорстких дисків (наприклад, Western Digital, Fujitsu) при завантаженні Windows 9x дають збій, внаслідок чого втрачається інформація про завантажувальний сектор і деякі системні файли. Треба справедливо відмітити, що цей збій майже завжди відбувається під час завантаження операційної системи Windows. В DOS такі проблеми частіше за все не виникають. В інших операційних системах буває по різному. Також може трапитися, що один і той же жорсткий диск при установці на одній і тій же материнській платі чудово працюватиме на частоті 83 Мгц в операційній системі Windows 95/98, але завантажити з нього Windows 2000 на цій частоті буде неможливо. Може бути і навпаки. Багато компаній, що виготовляють жорсткі диски, спеціально рекламують їх стабільну роботу на всіх частотах системної шини.
Відносно пам'яті. Системна повинна працювати на частоті системної шини. Тобто, якщо ми запускаємо процесор на 500 MHz (5Ч100), то системна пам'ять працюватиме на частоті 100 Мгц. Природно, 100 Мгц – це не межа для пам'яті. І фірма Intel зрозуміла це, на зміну PC-100 прийшов стандарт PC-133. Чим хороша і чим погана така частота системної шини? Хороша тим, що працюючи на 133 Мгц, системна пам'ять володіє більшою пропускною спроможністю, а система в цілому – більшою продуктивністю. З другого боку, примусити пам'ять працювати на 133 Мгц було ще одним розумним кроком з боку фірм-виробників. Річ у тому, що звичайні модулі 66 Мгц пам'яті можуть відмінно працювати і на 100 Мгц. Так же, як 100 Мгц модулі справляються зі своєю задачею і з частотою 133 Мгц. Саме тому в 133 Мгц системи можна поставити 100 Мгц пам'ять і вона працюватиме (якщо, звичайно, це якісний зразок). Але кожний додатковий мегагерц для пам'яті даватиметься все складніше. І чим більше об'єм модуля пам'яті, тим складніше буде змусити працювати його на підвищеній частоті. І розігнати 133 Мгц пам'ять до 166 Мгц буває дуже й дуже складно. Природно, дорога, фірмова пам'ять зможе працювати на дуже високих частотах, але така пам'ять і коштує дорожче. От чому при розгоні користувачі дуже часто зустрічаються саме з недоліками модулів системної пам'яті.
Можна сміливо сказати, що більшість із тих, хто розганяв свій процесор, стикається з обмеженням частоти, яке накладають жорсткі диски, PCI, AGP пристрої і пам'ять.
Якщо у вас Ultra DMA жорсткий диск, звичайна материнська плата і ви виставляєте частоту системної шини 83, або 125 Мгц, то цілком можливо, що при завантаженні операційної системи ви побачите надпис, що сповіщає про швидку кончину операційної системи, або її компонентів. При перезавантаженні з'ясується, що розділ, на якому стояла операційна система злегка пошкоджений, що викликало втрату даних, що зберігаються на ньому. Безперечно, такий поворот подій деяких користувачів може обрадувати, але більшості це буде не до смаку. Як уникнути цього?
Є досить простий спосіб – в настройках BIOS змінити тип вашого жорсткого диска з Ultra DMA на звичайний (поміняти значення PIO Mode на більш низьке – з 4 на 3). Цей спосіб спрацьовує практично у всіх випадках, але має недоліки: перший – зменшення продуктивності жорсткого диска, другий – більш небезпечний, пов'язаний з тим, що деякі материнські плати після будь-якої зміни настройок BIOS автоматично включають потрібне PIO Mode. Це призводить до того, що працював у вас жорсткий диск на 83 Мгц півроку, а потім ви змінили настройки BIOS і не помітили, що розумна система сама встановила використання Ultra DMA. Під час завантаження операційної системи ви розумієте, що розділ, на якому вона встановлена, для вас втрачений.
А що робити, якщо у вас PCI пристрій відмовляється працювати на підвищеній частоті системної шини?
Аналогічно в шини PCI є свої настройки. Це – PCI Latency Timer, PCI Bus Mastering та інші параметри, залежні від типу материнської плати. Якщо материнська плата підтримує дільник 1/2, 1/3 і 1/4, то це полегшить задачу, оскільки в цьому випадку за допомогою коефіцієнта ділення слід встановлювати частоту, близьку до 33 Мгц. Але примусити працювати PCI шину на 33 Мгц при частоті системної в 83 Мгц досить складно. Для цього потрібен дільник 2/5. Тому для стабільної роботи доведеться змінювати настройки BIOS. Наприклад, значення параметра PCI Latency Timer слід підвищувати для досягнення максимальної стабільності. PCI Bus Mastering може в деяких випадках збільшити стабільність, але це залежить від типу PCI пристрою, що використовується. Взагалі, для досягнення максимальної стабільності потрібно встановити всі затримки шини на максимум, але тоді це негативно позначиться на продуктивності системи. Тому зміни параметрів шини PCI – індивідуальний процес для кожного користувача.
При настройці пам'яті ви можете зіткнутися з такими параметрами як RAS to CAS Delay, RAS Precharge Time, RAS r/w Leadoff Timing, CAS to RAS Delay, CAS Latency, Cycle Lenght, час доступу до пам'яті та іншими параметрами, пов'язані з продуктивністю пам'яті. Як правило, менші значення цих параметрів відповідають більшій продуктивності, а більші значення – підвищеній стабільності.
Є ще один спосіб домогтися більшої стабільності пам'яті. Спосіб цей перевірений досвідом багатьох користувачів. Річ у тому, що чим більший розмір банків, що використовуються в модулі пам'яті, тим менше шансів використовувати частоту системної шини вище номінальної. Адже багато хто стикався