Приклади і результати розгону

курсова робота з інформатики

ЗМІСТ

Вступ

Найкращий спосіб підвищити продуктивність комп'ютера – це розігнати процесор. Нижче представлені способи розгону для процесорів Duron, Athlon, Pentium, Celeron. Варто відзначити, що для різних процесорів – різний спосіб розгону. Принцип розгону полягає в тому, щоб підвищити частоту процесора – тим самим збільшити швидкість виконуваних операцій за проміжок часу. Найбільш підходять процесори фірми Intel. Хоча добре розганяються і процесори інших фірм. Підвищення напруги живлення може зменшити температуру, але головне – не переборщити, оскільки можна втратити процесор.

Отже, почнемо з процесорів Pentium. Процесори Pentium ІІІ (Socket 370) розганяються за допомогою БІОСа (BIOS). Шляхом натиснення при завантаженні кнопки DELETE. Настройка опції CPU Speed проводиться в положення Manual (або щось в цьому роді). Тоді стає доступна опція System/PCI Fregueney (Mhz) ось вона і міняє частоту шини, яка в свою чергу підвищує частоту процесора. Можна змінювати значення на більш високе, але потрібно пам'ятати про міру, оскільки можна позбутися процесора. Помінявши значення, треба перезавантажити комп'ютер. При завантаженні вгорі замість колишньої частоти буде нова. Для процесорів CELERON принцип розгону той же самий, що і для процесорів Pentium. Оскільки підвищення частоти системної шини позначається на всіх елементах, та вимога до них висока: якісна материнська плата – застава вдалого розгону, оперативна пам'ять повинна відповідати необхідним результатам. Головне правило – підвищуючи частоту шини ви розгоните ВСІ елементи комп'ютера. Для забезпечення стійкої роботи процесора на високих частотах, часто вимагається підвищити напругу живлення процесора. Необхідно відзначити, що підвищення напруги живлення процесора слід здійснювати дуже обережно, оскільки існує вірогідність необоротно вивести даний елемент з ладу. Для цього треба забезпечити краще охолоджування.

Duron (Socket А) процесори мають фіксовані частотні множники. Тому зміна частотних множників можлива тільки з допомогою спеціальних апаратно-програмних засобів, підтримуваних не дуже великою кількістю материнських плат. Athlon (K7) – використовує Slot А. Вимагають спеціальної плати з чіпами, підтримуючими ці процесори. Процесори володіють великим технологічним запасом, але треба пам'ятати і про хороше охолоджування, оскільки ці процесори сильно гріються. Процесори Athlon розганяються шляхом підвищення частоти шини в БІОСі (BIOS).

1. Приступаючи до розгону

Перш ніж приступити до розгону, потрібно переконатися, що у Вас все зроблено правильно. Перевірте, чи нанесена термопаста, чи правильно встановлений і підключений кулер. Системний блок краще залишити відкритим, поки Ви не закінчите всі роботи.

Заміряйте продуктивність свого комп'ютера, щоб було потім з чим порівнювати результати розгону. Для цього скористайтеся, наприклад, програмами: , , .

У «SiSoft Sandra» необхідно запустити опцію «CPU Benchmark» – (MIPS і MFLOPS).

У «3DMark» запускають набір тестів, заздалегідь вибравши потрібну конфігурацію. Звичайно, виміри проводять в найшвидшій, так званій «хардкорній» конфігурації (від англ. «hardcore» – «ядро», тобто при максимальній продуктивності і мінімальній якості) при цьому більше завантажується процесор, а не відеокарта: Resolution and color depth – 640Ч480, 16 bit color, Antialiasing – none, Frame Buffer – double, Texture Format – compressed, Z-Buffer Depth – 16 bit, Rendering Pipeline – D3D Hardware T&L; або в призначеній для користувача конфігурації, тобто виставивши ті опції, які застосовуються на Вашому комп'ютері, щоб оцінювати швидкодію реальної системи. Одиниці вимірювання в тестах – умовні (майте на увазі, що результати, одержані за допомогою різних версій цієї програми, порівнювати безглуздо).

«Quake III» вимірює так зване FPS (від англ. «Frame Per second») – кількість кадрів в секунду, яку генерує ваша карта. На практиці, чим вище це число, тим краще. («3DMark» також вимірює його). Вимірюють, звичайно, теж в «хардкорній» конфігурації. Перед початком вимірів необхідно відключити звук у грі, для отримання більш достовірної картини.

«Quake III Arena» (API OpenGL). Для тестування потрібно викликати консоль клавішею «~» і набрати наступні команди (2-і перші відключають звук):

s_initsound 0 snd_restart timedemo 1 demo demo001

2. Загальні принципи розгону

Існують два методи розгону – це збільшення коефіцієнта множення і підвищення тактової частоти шини (FSB). Мета всього цього одна – змусити процесор працювати на більшій внутрішній частоті, ніж йому було призначено виробником. Для процесорів «Intel» перший спосіб практично незастосовний (окрім ранніх моделей), залишається тільки підвищувати частоту (зі збільшенням напруги живлення або без). У випадку з AMD все по-іншому. В процесорах «Athlon» і «Duron» відсутнє жорстке обмеження помножувача, але про це пізніше.

Внутрішня частота, на якій працює процесор, визначається так: частота системної шини множиться на коефіцієнт. Наприклад, помножувач для «Celeron 400» рівний 6 (6 Ч 66 = 400). Якщо раніше можна було збільшувати частоту CPU, збільшуючи коефіцієнт множення, то починаючи з «Pentium II» коефіцієнт став обмеженим зверху (тобто, наприклад, для «Pentium II 266» можливі коефіцієнти до 4 включно, але не вищі), а починаючи з «Celeron», всі процесори «Intel» виходять з жорстко зафіксованим коефіцієнтом (при цьому ігнорується значення, виставлене на материнській платі). Це поки не торкається процесорів AMD. В ранніх моделях він зафіксований, але може бути змінений, про що буде сказано пізніше, в останніх моделях – не заблокований.

При цьому треба враховувати, що частоти, на яких працюють шини PCI (номінально 33 MГц) і AGP (номінально 66 MГц) прив'язані до частоти FSB. Це реалізується за допомогою дільника частоти, що є частиною чіпсету. Його значення при 66...83 MГц – 1/2 (66 Ч 1/2 = 33 Мгц), при 100...133 Мгц – 1/3 (100 Ч 1/3 =