Коефіцієнт ділення для шини AGP встановлюється в BIOS або визначається автоматично материнською платою. Його значення при 66...83 MГц – 1/1, при 100..133 MГц – 2/3.

Таким чином, розгін на третину теоретично найбільш вигідний, оскільки все устаткування при цьому (окрім процесора і системної плати, звичайно) функціонує на штатних частотах.

2.1. Процесори Intel

Якщо у Вас сучасна материнська плата (і, відповідно, процесор), наприклад, «ASUS P4B266» і «Celeron 2 ГГц», то всі регулювання частот і напруг можна зробити в програмі настройки «Setup BIOS», яка викликається при натисненні, як правило, клавіші <Del> на початку завантаження. В меню «Advanced» включіть ручне управління частотою процесора (а, фактично, системної шини – FSB): опція «CPU Speed» – [Manual]. Після цього стане доступна опція «CPU Frequency (MHz)», за допомогою якої підвищуйте частоту процесора (FSB) з кроком, наприклад, 5 Мгц.

До речі, на подібних материнських платах є, також, блок джамперів або мікроперемикачів, які дублюють вищеописані функції BIOS. А також, звичайно, є джампер дозволяючий/забороняючий софтову зміну FSB і він, за умовчанням, може виявитися виставленим в положення – «Disabled» (відключено). Загляньте в інструкцію для материнської плати і поставте його в положення «Enabled» (включено).

Зберігши зміни, натискуючи, звичайно, клавішу <F10> і підтвердивши свій вибір, перезавантажте комп'ютер. Якщо завантаження пройшло успішно, продовжуйте покроково збільшувати тактову частоту, поки не з'являться очевидні проблеми при завантаженні.

Найбільша проблема – темний екран монітора при завантаженні. Це означає, що з такими параметрами Ваша система працювати не буде. Для виходу з цього положення потрібно або вимкнути комп'ютер з мережі електроживлення і при включенні буде автоматично викликана програма «Setup BIOS» для зміни параметрів, або утримувати яку-небудь клавішу при завантаженні, або обнулити CMOS, замкнувши спеціальні контакти на материнській платі або переставивши відповідний джампер, або вийняти батарею, живлячу CMOS – подивіться в керівництві материнської плати, бажано до того, як займетеся розгоном. Зменште частоту і повторіть все спочатку.

Перш ніж замикати контакти, переставляти джампери, виймати батарею і, взагалі, проводити будь-які монтажно-демонтажні роботи, необхідно вимкнути комп'ютер і вийміть вилку з розетки. Не забувайте торкнутися обома руками якого-небудь заземленого предмету (водопровідного крана, наприклад) перш ніж залізти всередину комп'ютера, щоб не пошкодити електронні компоненти, чутливі до статичної електрики, яка нагромаджується на поверхні вашого тіла.

Проблема трохи менше – зависання комп'ютера під час проходження процедури POST або на початку завантаження «Windows». Можливо Вам вдасться примусити працювати комп'ютер на цій частоті, знизивши в BIOS режим UDMA або зовсім відключивши його (правда, це значно зменшить продуктивність системи) або підвищивши напругу живлення ядра процесора («Vcore»). В меню «Advanced» включите ручне управління напругою: опція «CPU Vcore Setting» – [Manual]. Після цього стане доступна опція «CPU Vcore», за допомогою якої підвищуйте напругу живлення ядра процесора з мінімальним кроком, звичайно, 0.025 V. Умовно безпечним вважається підвищення «Vcore» на 10 – 15%, щодо номінального. Майте на увазі, що при цьому збільшується тепловиділення, а значить, зростає і ризик перегріву. Якщо підвищення напруги живлення ядра процесора в межах вказаних величин не робить роботу стабільною, зменште частоту.

Найменша проблема – комп'ютер завантажується нормально, але зависає через деякий час після запуску ресурсоємних додатків, 3D-ігр. Це, частіше всього, пов'язано з перегрівом процесора і вживання більш інтенсивного охолоджування розв'яже цю проблему.

До речі, іноді достатньо всього лише зняти бічну панель системного блоку і температури процесора і чіпсету знизяться на декілька градусів, правда, у разі материнської плати з процесорним роз'ємом «Slot1» результат може бути зворотним через порушення напряму руху повітря всередині системного блоку.

Якщо в процесі роботи будь-яких програм виникають помилки (виконання неприпустимих операцій, наприклад), то це, швидше за все, можна усунути, збільшивши в BIOS значення «Vcore» або виставивши великі значення таймінгів пам'яті: «SDRAM CAS# Latency», в першу чергу, а також «SDRAM CAS to RAS Delay», «SDRAM RAS Precharge Time», «SDRAM (CAS Lat/RAS-to-CAS)» .

Якщо у Вас не найсучасніша материнська плата (і, відповідно, процесор) і в «Setup BIOS» відсутні опції, що управляють настройкою частот і напруг, значить змінити ці параметри можна тільки за допомогою спеціальних джамперів на системній платі. Їх розташування вказано в керівництві. Якщо регулювання напруги не передбачено конструктивно або регулюється всього на 0.1 V, як біля вищезгаданої плат, використовуйте спеціальний перехідник «Slot > Socket», на якому є джампери для регулювання напруги (природно, якщо у Вас на системній платні роз'єм «Slot1», а роз'єм процесора – «Socket» (PPGA,FC-PGA).

Вважатимемо, що комп'ютер успішно завантажився і не «вішається» при запуску 3D-ігор або «Антивіруса Касперського», наприклад. Тепер самий час перевірити стабільність розігнаної системи, погравши годин ...дцять в «Quake III», заархівувавши пару десятків гігабайт свого комп'ютерного барахла або скориставшись якою-небудь спеціальною тестовою програмою, яка по-максимуму завантажує процесор, наприклад . Якщо і після цього все працює нормально, то Ви досягли поставленої мети.

2.2. Процесори AMD

Процесори «Athlon» і «Duron», що випускаються у форматі «Socket А», мають фіксований помножувач частоти. Але його можна розблоковувати... простим олівцем, хоча, звичайно, краще скористатися спеціальним струмопровідним клеєм. Річ у тому, що на поверхню корпусу «Athlon» і «Duron» виведено декілька рядів («L1, L2 ..., L7» ) контактів (так званих мостів). Якщо всі чотири мости ряду «L1» розірвано, процесор «закритий», якщо їх знову з'єднати – помножувач можна буде встановити довільно. Технологія така: необхідно «замалювати» олівцем кожний