Socket (462-pin). Відмінно розганяється.
Athlon XP, Duron (Palomino) | 0.18 мкм, Athlon – 256 Кбайт L2 (на частоті ядра), Duron – 64 Кбайт L2 (на частоті ядра), модифікація ядра Thunderbird | XP – eXtreme Performance. Зовнішня частота Duron обмежена 200 MГц, а його частота обмежена 1.3 ГГц. Відмінно розганяється.
Athlon XP (Thorough | 0.13 мкм, 256 Кбайт L2 (на частоті ядра). | Зовнішня частота – 266 MГц, коефіцієнт множення не заблокований, що дає додаткові можливості для успішного розгону.
Athlon XP (Barton) | 0.13 мкм, 512 Кбайт L2 (на частоті ядра), коефіцієнт множення не заблокований, що дає додаткові можливості для успішного розгону. | Зовнішня частота – 333 MГц, частота процесора до 2.2 ГГц
Ревізія ядра (stepping) також визначає разганяємість процесора. Через якийсь час після початку випуску певної моделі процесорів нагромаджується інформація про помилки в їх ядрі. Крім того, «по ходу справи» знаходяться шляхи підвищення відсотка виходу придатних виробів. Щоб упровадити ці напрацювання і виправити помилки, «видається» нова ревізія ядра CPU. Відрізнити процесор з оновленим ядром можна за допомогою особливого кодування – індексу «S-Spec», який надрукований на корпусі процесора і на коробці (див. наклейку з штрих-кодом) або за допомогою спеціальних утиліт, наприклад .
Ця програма показує також і багато інших параметрів: назва процесора, його виробник, модель, тактова частота, частота шини, коефіцієнт множення, список підтримуваних розширених наборів команд, операційна система, включаючи номер зборки ядра і встановлені пакети оновлень, точну версію чіпсета і BIOS і т.д., до того ж вона безкоштовна і регулярно обновляється.
Нанесення термопасти, особливо на срібній основі (у неї вище коефіцієнт теплопровідності), значно покращує відведення тепла, а, отже, підвищує шанси успішного розгону. Річ у тому, що найдрібніші заповнені повітрям пори між поверхнями процесора і радіатора, значно погіршують теплопровідність. Якщо у вас «Retail boxed» то на процесор наліплена термопровідна плівка. Її призначення таке ж, як і термопровідної пасти, тільки виконує вона цю функцію набагато гірше і її потрібно видалити перед нанесенням пасти.
5. Регулювання напруги ядра процесора
Поява процесорів самих різних серій, з різними напругами живлення, змусила розробників материнських плат встановлювати стабілізатор, що перемикається. Для управління стабілізатором в гнізді процесора передбачено п'ять виведень ідентифікації VID4-VID0, за допомогою яких процесор і повідомляє материнську плату про необхідну напругу живлення.
Номінальну напругу живлення ядра процесора Ви можете подивитися в керівництві по експлуатації своєї системної плати.
Способи регулювання залежать від наявних у Вас материнської плати і процесора. Тому їх може бути декілька:
У Вас «хороша» материнська плата PPGA або FCPGA (FCPGA2), що дозволяє регулювати «Vcore» за допомогою установок BIOS Setup або перемичками. Найпростіший випадок, встановлюємо необхідну напругу і пробуємо.
У Вас материнська плата Slot1 і процесор PPGA або FCPGA (FCPGA2). Потрібно постаратися придбати відповідний перехідник, має нагоду регулювання «Vcore» за допомогою перемичок. Далі – справа техніки, ставимо потрібну напругу, і працюємо. Хороші перехідники випускає «ASUS», підійдуть «Chaintech» і «Microstar». На подібному перехіднику є набір джамперів для управління перетворювачем і установки напруги з кроком «0.05 В».
У Вас материнська плата «Slot1» і процесор Slot1 або процесор PPGA (FCPGA, FCPGA2) з перехідниками не мають нагоди регулювання «Vcore». Тут існує три варіанти регулювання: всі вони засновані на тому, що ізоляція відповідного виведення (див. табл. 3) еквівалентна переведенню його в одиничний стан. Отже, про методи:
Можна заклеїти відповідні доріжки скотчем. Дуже швидко, але дуже не надійно. Скотч може відклеїтися, подана напруга може бути не передбаченою, що саме по собі небезпечно.
Зафарбувати потрібні доріжки лаком. Теж не дуже надійно. Лак може бути прорізаний контактною ламелькою.
Перерізати потрібні провідники, що йдуть до контактів. Найнадійніший спосіб, але вимагає упевнених навичок володіння паяльником. Оскільки з першої спроби підібрати потрібну напругу у Вас напевно не вийде і доріжки доведеться відновлювати. Але при даному способі є можливість перевірити якість своєї роботи за допомогою елементарного тестера.
У Вас материнська плата PPGA (FCPGA, FCPGA2) і процесор PPGA (FCPGA, FCPGA2), а материнська плата не має нагоди регулювання «Vcore». В цьому випадку, для його регулювання Ви повинні досконало володіти паяльником і пошукати відповідні доріжки «VID0-VID4» на материнській платі і перерізати їх. Врахуйте, що їх можливо доведеться відновлювати! Також можна відкусити ноги процесора, але це вже і зовсім варварство, до того ж відновити їх буде дуже складно. Ще простіше пошукати опис мікросхеми стабілізатора, встановленого на Вашій платі, розібратися з її ногами і різати її ноги, акуратно, посередині, щоб було куди потім запаяти перемичку.
Таблиця
Розташування контактів VID
Виведення | Контакт (Slot1) | Контакт (Socket370)
VID0 | B120 | AL35
VID1 | A120 | AM36
VID2 | A119 | AL37
VID3 | B119 | AJ37
VID4 | A121 | AK36
Таблиця
Регулювання напруги живлення ядра для 2.0-х вольтних процесорів
Vcore (B) | 1.70 | 1.75 | 1.80 | 1.85 | 1.90 | 1.95 | 2.00 | 2.05 | 2.10 | 2.20 | 2.30 | 2.40 | 2.50 | 2.60
VID0 | 1 | 0 | 1 | 0 | 1 | 0 | 1 | 0 | 0 | 1 | 0 | 1 | 0 | 1
VID1 | 1 | 1 | 0 | 0 | 1 | 1 | 0 | 0 | 1 | 0 | 0 | 1 | 1 | 0
VID2 | 1 | 1 | 1 | 1 | 0 | 0 | 0