Корпоративні комп’ютери.

Корпоративні комп’ютери (деколи ще їх називають mainframe) - це багатокористувацькі обчислювальні системи з центральним блоком з великою обчислювальною потужністю та значними інформаційними ресурсами, до якого може під’єднуватися велика кількість робочих місць з мінімальною оснащеністю (навіть монітор, клавіатура, пристрій позиціонування типу “миша” чи друкуючий пристрій не завжди обов’язкові). Для автоматизованих робочих місць, приєднаних до центрального комп’ютера, можуть використовуватися персональні комп’ютери. Сфера використання корпоративних комп’ютерів - це реалізація інформаційних технологій для забезпечення управлінської діяльності у великих фінансових і виробничих організаціях, організація різноманітних інформаційних систем, які забезпечують обслуговування великого числа користувачів в рамках однієї функції (біржові і банківські системи, бронювання і продажі білетів для надання транспортних послуг населенню та інші). Вони можуть забезпечувати сумісну діяльність багатьох менеджерів в рамках однієї організації, одного проекту, однієї сфери інформаційної діяльності при використанні однакових інформаційно-обчислювальних ресурсів.

Суперкомп’ютери.

Суперкомп’ютери - це обчислювальні системи з граничними характеристиками обчислювальної потужності та інформаційних ресурсів. Вони, як правило, використовуються у військовій і космічній діяльності, у проведенні фундаментальних наукових дослідженнях, глобальному прогнозуванні погоди, тощо.

Ця класифікація достатньо умовна, оскільки інтенсивний розвиток технологій виробництва електронних компонентів і значний прогрес у вдосконаленні архітектури комп’ютерів та їх найважливіших складових призводить до розмивання границь між наведеними класами засобів обчислювальної техніки. Крім того, розглянута класифікація враховує лише автономне використання обчислювальних систем. Сьогодні переважають тенденції об’єднання різних обчислювальних систем у обчислювальні мережі різного масштабу, що дозволяє інтегрувати інформаційно-обчислювальні ресурси для найбільш ефективної реалізації інформаційних технологій.

Історичний огляд розвитку комп’ютерної техніки.

Перший сучасний комп'ютер ENIAC у 1945 році успішно використовувався для розрахунку артилерійських балістичних таблиць, замінивши сотні обчислювачів з арифмометрами. Він важив 30 тонн, займав велике приміщення. Складався ENIAC із 1500 електромеханічних реле і 17 тисяч електронних ламп, споживав 150 КВт електроенергії і при цьому зберігав обсяг інформації, еквівалентний усього лише 80 символам. Коштував ENIAC мільйони доларів. В подальшому комп’ютери вдосконалювались в напрямку нарощення обчислювальних потужностей, зручності і економічності експлуатації. Розвиток сучасних персональних комп’ютерів нерозривно зв’язаний з появою мікропроцесорів. Мікропроцесор - це мініатюрна обчислювальна машина, розміщена на одній великій інтегральній схемі. На одном3у кристалі надчистого кремнію з допомогою складного і надточного технологічного процесу створюються мільйони транзисторів та інших схемних елементів, з’єднувальні проводи і точки підключення зовнішніх виводів. В сукупності вони створюють такі логічні блоки, як арифметичний пристрій, керуючий пристій, регістри і т.д.

Перший мікропроцесор Intel 4004 з'явився в 1971 році. Він мав таку ж обчислювальну потужність, що і ENIAC, але коштував усього 200 доларів. Intel 4004 містив 2300 транзисторів, мав розрядність 4 біти, міг адресувати 640 байтів пам’яті і споживав декілька десятків ватів. Його тактова частота - характеристика, від якої залежить швидкість роботи процесора - становила одну десяту мегагерца. Перший 16-розрядний мікропроцесор і8086 фірма Intel випустила в 1978р. Він містив 29000 транзисторів, мав тактову частоту 5 мегагерц (МГц) і міг адресувати 1 Мбайт пам’яті. На базі цього мікропроцесора були створені перші комп’ютери IBM PC. З цього моменту розвиток мікропроцесорів нерозривно пов’язаний з розвитком персональний комп’ютерів. Поява нових поколінь мікропроцесорів призводила до створення на їх основі нових поколінь персональних комп’ютерів. І навпаки, зростаючі потреби в нарощенні ресурсів персональних комп’ютерів вимагали потужніших мікропроцесорів, що стимулювало їх розробку. У 1982 році був випущений процесор Intel 80286, що містив уже 134 тисячі транзисторів, міг адресувати до 16 Мбайт фізичної пам’яті і мав тактову частоту 6 МГц.