пристрій для уведення вихідних даних і для виведення результатів.

Тому що всі ці пристрої повинні працювати спільно, ними треба керувати, тому в структурі будь-який ЕОМ є пристрій керування (ПК), що змушує всі інші пристрою виконувати в потрібні моменти необхідні дії (мал. 8).

Пристрій керування ініціює роботу пристрою введення, даючи йому команду на виконання операції введення інформації в запам'ятовуючий пристрій ЕОМ.

Рис. 8. Класична структура ЕОМ:

АЛП - арифметично-логічний пристрій; ЗП - запам'ятовуючий пристрій; ПК - пристрій керування; Пвв - пристрій введення; Пвив — пристрій виведення

Воно, у свою чергу, вказує, з якого місця ЗП необхідно передати інформацію в АЛП, яку операцію над цією інформацією повинен виконати АЛП, у яке місце ЗП записати результат операції. Воно також ініціює роботу пристрою виведення для виводу результату з ЗП і виконує ряд інших функцій.

ЗП ЕОМ представлений декількома рівнями. Вже в перших ЕОМ класичній (називаної ще фон-Нейманівською - по імені американського ученого фон-Неймана ) структури виділялися два рівні запам'ятовуючих пристроїв: внутрішній ЗП і зовнішній ЗП. Зовнішній ЗП служить сховищем всієї інформації, необхідної для роботи комп'ютера. Внутрішній ЗП містить інформацію, оброблювану в ньому в даний момент часу. У сучасних моделях ієрархія пам'яті представлена ще великою кількістю рівнів.

Центральні пристрої (АЛП й ПВ) об'єднані в єдиний блок, називаний центральним процесором (ЦП).

Структурно сучасний ПК складається з двох основних частин: центральної і периферійної. До центральної частини звичайно відносять: ЦП і внутрішню пам'ять.

Центральним процесором називається пристрій, безпосередньо здійснюючий процес обробки даних і програмне керування цим процесом. До складу ЦП входять АЛП, ПВ, іноді власна пам'ять процесора. Як правило, ЦП у сучасних комп'ютерах реалізований у вигляді великої інтегральної схеми і називається мікропроцесором.

ЦП взаємодіє з внутрішнім ЗП, називаним оперативним запам'ятовуючим пристроєм (ОЗП) чи оперативною пам'яттю (ОП). ОП призначена для прийому, збереження і видачі інформації (чисел, символів, команд, констант), тобто всієї інформації, необхідної для виконання операцій у ЦП. Крім ОП у всіх комп'ютерах звичайно мається внутрішня постійна пам'ять, використовувана для збереження постійних даних і програм.

ОП - досить дорога частина апаратури ПК. Вона обмежена по обсязі. Для збереження великих обсягів інформації, що не використовуються в даний момент часу процесором, призначаються зовнішні запам'ятовуючі пристрої (ЗЗП). До них відносяться: нагромаджувачі на магнітних дисках, нагромаджувачі на магнітних стрічках, нагромаджувачі на оптичних і магнітооптичних дисках.

У сучасних ПК реалізована так називана ВП, що надає користувачу можливість роботи з розширеним простором ОП. ВП являє собою сукупність ОП і ЗЗП, а також комплексу програмно-апаратних засобів, що забезпечують динамічну переадресацію даних, у результаті чого користувач не повинний піклуватися про те, де розташовуються необхідні йому дані (в ОЗП чи ЗЗП), а функції по необхідному переміщенню даних бере на себе обчислювальна система.

Сукупність ЗЗП і пристроїв в/в інформації утворить периферійну частину ЕОМ. Тому що існує досить багато різноманітних периферійних пристроїв, кожен ПК може бути укомплектований по-різному і мати у своєму складі ті чи інші периферійні пристрої. Тому прийнято говорити про конфігурацію ЕОМ, розуміючи під цим терміном конкретний склад її пристроїв з урахуванням їх характеристик.

Передача інформації з периферійних пристроїв у центральні називається операцією введення, а передача інформації з центральних пристроїв у периферійні - операцією виведення.

Продуктивність і ефективність використання ПК визначаються не тільки можливостями його процесора і характеристиками ОП, але в більшому ступені складом його периферійних пристроїв, їх технічними даними, а також способом організації їхньої спільної роботи з центральною частиною ПК. Зв'язок між пристроями ПК здійснюється за допомогою сполучень, що в обчислювальній техніці називаються інтерфейсами.

Інтерфейс являє собою сукупність стандартизованих апаратних і програмних засобів, що забезпечують обмін інформацією між пристроями. В основі побудови інтерфейсів лежать уніфікація і стандартизація (використання єдиних способів кодування даних, форматів даних, стандартизація сполучних елементів - рознімань і т.д.). Наявність стандартних інтерфейсів дозволяє уніфікувати передачу інформації між пристроями незалежно від їхніх особливостей.

В даний час для різних класів ЕОМ застосовуються різні принципи побудови системи в/в і структури обчислювальної машини. У ПК, як правило, використовується структура з одним загальним інтерфейсом, називаним також системною шиною. При такій структурі всі пристрої комп'ютера обмінюються інформацією і керуючими сигналами через системну шину (мал. 2.2). Фізично вона являє собою систему функціонально об'єднаних проводів, по яких передається три потоки даних: безпосередньо інформація, що керують сигнали й адреси.

Кількість проводів у системній шині, призначених для передачі безпосередньо інформації, називається розрядністю шини. Розрядність шини відповідає числу бітів інформації, що може передаватися по шині одночасно, а кількість проводів для передачі адрес, чи адресних ліній, визначає, який обсяг ОП може бути адресований.

Оскільки шина є загальною для всіх пристроїв комп'ютера, у ньому передбачена система пріоритетних переривань, що встановлює, який з пристроїв системи займе шина позначок шину в даний момент часу. Тому кожному пристрою, підключеному до шини, привласнюється визначений пріоритет.

3.1. Класифікація комп’ютерної техніки.

Класифікація комп’ютерів за внутрішньою конфігурацією чи за їх можливостями є не цілком коректною. З одного боку, внутрішня будова всіх комп’ютерів досить подібна – одні і ті ж складові. З іншого боку, динамічний науково-технічний прогрес в цій сфері унеможливлює класифікацію у відповідності за такими технічними показниками, як потужність, швидкодія, обсяг пам’яті, тощо. Справа в тім, що кожні два-три роки, як правило, межі цих параметрів зміщуються настільки, що захоплюють ділянку більш потужного класу, визначену два роки тому.

Тому сучасні засоби комп’ютерної