і пошук методу відбувається в ньому. Цей процес повторюється до тих пір, поки не знайдено корінь (верхній клас) ієрархії успадкування.
Те, що ви щойно прочитали про об’єктно-орієнтовані технології, є лише дуже стислим оглядом основних відомостей. Більш детальне знайомство з цією концепцією програмування краще здійснювати не абстрактно, а в межах вибраної вами об’єктно-орієнтованої мови програмування.
ЛІТЕРАТУРА
Н. Вирт. Систематическое программирование. – М.: Мир, 1977. – 183 с.
Ален И. Голуб. С и С++. Правила программирования. – М.: БИНОМ, 1996. – 272 с.
У. Дал, Э. Дейкстра, К. Хоор. Структурное программирование. – М.: Мир, 1973. – 247 с.
Э. Дейкстра. Дисциплина программирования. – М.: Мир, 1978. – 275 с.
Д. Ван Тассел. Стиль, разработка, эффективность, отладка и испытание программ. – М.: Мир, 1985. – 332 с.
М. Зелковиц, А. Шоу, Дж. Гэннон. Принципы разработки программного обеспечения. – М.: Мир, 1982. – 368 с.
Г. С. Иванова. Основы программирования: Учебник для вузов. – М.: Изд-во МГТУ им. Н.Э. Баумана, 2002. – 416 с.
Г. С. Иванова. Технология программирования: Учебник для вузов. – М.: Изд-во МГТУ им. Н.Э. Баумана, 2002. – 320 с.
Э. Йодан. Структурное проектирование и конструирование програм. – М.: Мир, 1979. – 415 с.
Б. Керниган, Р. Пайк. Практика программирования. – СПб.: Невский диалект, 2001. – 381 с.